«Розщепивши» статус голови міста на «голову КМДА» і міського голову через внесення змін до Закону про столицю України – місто-герой Київ, Партія регіонів отримала реальний контроль над Києвом і без виборів. Але так може тривати максимум до наступних виборів міського голови Києва. А це означає, що вже сьогодні питання, кому вселятися на Хрещатик у 2013 році для Партії регіонів стає архіактуальним.
Оптимістична заява Володимира Рибака про те, що Партія регіонів вже визначилася з кандидатом на посаду міського голови Києва – і ним має бути чинний голова КМДА Олександр Попов – може виявитися ще більше оптимістичною, як здавалося. Провал низки ініціатив чинного голови КМДА у Київраді дає підстави для багатьох його опонентів у Партії регіонів говорити про нездатність Попова забезпечити належний результат нас чергових виборах міського голови Києва.
Нагадаємо, що Олександр Попов останнім часом кілька разів отримав «по носі». Напередодні Дня сміху Київрада жорстоко пожартувала над Поповим, відмовившись відправити у відставку секретаря міськради О.Довгого. Крім того, Київрада фактично «провалила» запропонований КМДА проект рішення про здійснення Києвом зовнішніх запозичень на суму 2,445 млрд.грн. та Програму приватизації. Вірніше, Програма приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки була прийнята, але з переліку об’єктів, що підлягають приватизації було вилучено дуже перспективні для бюджету пакети акцій –25,99% комунального підприємства "Київспецтранс", 24,525% банку "Хрещатик" і 51% компанії "Метровагонсервіс".
«ПОНАЄХАЛІ ТУТ…»
Серйозна проблема команди чинного голови КМДА – це її «провінційність». Провідні позиції у прийнятті рішень у столиці України належать сьогодні колишнім мерам та службовцям малих міст. Сам О.Попов прийшов в українську політику (спочатку на посаду міністра ЖКГ, пізніше – в крісло мера Києва) з посади міського голови Комсомольська – міста, з 54,5 тис. мешканців. Його перший заступник О. Мазурчак також родом з місцевого самоврядування невеликого міста. До роботи у міністерстві ЖКГ (він там також заміщав Попова) Мазурчак був міським головою стотисячного Камянця-Подільського на Хмельниччині. Ще один заступник О.Попова Руслан Крамаренко, який прийшов з чинним головою КМДА з міністерства ЖКГ, – починав свою управлінську кар’єру у Кременчуцькій районній державній адміністрації. Значний неформальний вплив на прийняття рішень у КМДА на сьогодні має народний депутат України від Партії регіонів, колишній мер міста Кременчука Полтавської області Олег Надоша. До речі, саме Надоша став чи не основним парламентським коментатором кампанії боротьби О.Попова з «молодою командою» Черновецького. Заступник О.Попова Михайло Кучук прийшов у Київ з Одеси, де працював на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Щоправда, М.Кучук, за нашою інформацією, не входить в пул «людей Попова», а був рекомендований в київську мерію народним «підрахуєм» Сергієм Ківаловим.
Варто зазначити, що Кучук в Одесі фігура більш, ніж відома. Мультимільйонер з сейрозними інтересами у будівельному бізнесі. Злі язики іменують його не інакше як крупного хабарника і казнокрада. До речі, інвестиція Ківалова вже себе потроху виправдовує: відповідно до згаданої вже нами Програми приватизації на 2011-2012 роки, право приватизувати два гаражі по 20 «квадратів» на Печерську (вул.Московська) отримали Сергій Ківалов і його дружина Н.Ківалова.
«Понаєхавші» мери замахнулись навіть на київські райони. Керівником Деснянського району Києва (головою райдержадміністрації) став до останнього часу міський голова Жмеринки Вінницької області Віктор Жеребнюк.
«Провінційність» команди чинного реального мера Києва дуже відчутна і це проявляється навіть у дрібницях. До прикладу, в одному іміджевому інтерв’ю Олександр Попов відверто хвалився своєю службою в КДБ. «Я пишаюся тим, що я працював у Комітеті державної безпеки. Мені ця служба багато чого в житті дала, я дуже багато навчився". Ця цитата, насправді, зовсім не нова, її зміст голова КМДА неодноразово озвучував ще будучи мером Комсомольська. Громадська думка невеликого полтавського міста Комсомольська сприймала таке «визнання» Попова однозначно позитивно, як вияв професіоналізму і некорумпованості останнього. Але в столиці асоціативність з КДБ абсолютно інша. Тут «гебешник» у кращому випадку – «сіра посередність», у гіршому – просто «стукач»…
Очевидно, що жодних негативних конотацій провінційне походження керівництва столиці викликати не може за визначенням – у нас 90% членів київської громади або приїжджі або «кияни першого покоління». Проблема в іншому – у масштабності. Нинішнє керівництво Києва абсолютно не усвідомлює себе владою великого європейського мегаполісу, столиці однієї з найбільших європейських держав. За оцінкою фахівців, які спілкуються з чинним керівництвом Києва, з початку 90-х років команда Попова не має аналогів в «прогинанні» перед виконавчою владою і Банковою. Кажуть, навіть ранній Омельченко не дозволяв собі такого відвертого «чєво ізволітє». Це означає, що на сьогодні реального самоврядування у Києві, гарантованого Конституцією, законами про місцеве самоврядування в Україні, про столицю України – місто-герой Київ, реально не існує. Безхребетність київської влади відчутна у всьому. По-перше, київська мерія повністю промовчала, коли парламент відібрав 50% податку з доходів фізичних осіб (насправді, з державних інтересів це правильне рішення, але мерія має керуватися, насамперед, інтересами громади). По-друге, ганебним фактом є те, що розроблений КМДА проект рішення про здійснення Києвом зовнішніх запозичень, фактично, передбачає за рахунок міських запозичень покривати окремі видатки, які мали б фінансуватись з Державного бюджету. Це при тому, що міський борг на сьогодні вже перевищує 11 млрд.грн.
Податкові надходження до бюджету Києва 2009-2011 роки
ЯКЩО ПТАШЦІ ВІДРІЗАТИ КРИЛА…
Сьогодні часто чути звинувачення команди Попова у тому, що вона продовжує практику «молодої космічної команди» з розбазарювання комунальної власності. І цьому підтвердження – пакети ліквідних підприємств, які команда Попова пробувала включити в програму приватизації. Разом з тим, збалансувати міський бюджет Попову стає все важче і важче.Фактично, через місяць з дня призначення О.Попова на посаду голови КМДА (до того він кілька місяців був у напівлегітимному статусі заступника голови КМДА та в.о. голови КМДА) Верховна Рада суттєво обрізала бюджетні можливості Києва. Так, відповідно до Закону від 23 грудня 2010 року, до доходів бюджету міста Києва зараховується 50% податку на доходи фізичних осіб, у той самий час, як при Черновецькому (а раніше, – і при Омельченку) зараховувались всі 100% даного податку.
Якщо зважити, що Київрада дуже керована Адміністрацією Президента, то можна не сумніватися, що команду Попова планомірно заганяють в глухий кут антисоціальної політики. Податкові надходження обмежили, приватизацію найбільш привабливих підприємств зірвали, запозичення «провалили». Варіантів виходу з цієї ситуації небагато. Чинна київська влада просто змушена буде вдатися до драконівських як для Києва антисоціальних заходів. Кожен киянин це вже відчув з одного погляду на платіжки на житлово-комунальні послуги – ціна послуг зросла вдвічі. При тому, що на самій якості послуг це ніяк не відбилося. Що означає антисоціальна політика перед виборами – не Попову розказувати.
Реакція киян на зміну космічної команди регіональною не забарилась. За опитуванням, проведеним «Українським демократичним колом», 73,9% киян засвідчили, що за останній рік їх матеріальне становище погіршилось, лише 1,3% опитаних заявили, що їх матеріальне становище поліпшилось, 22,8% опитаних зазначили, що їхнє матеріальне становище не змінилось.Навіть якщо врахувати, що «Українське демократичне коло» здійснювало це дослідження на замовлення Інститут політики, підконтрольного М.Томенку – депутату від БЮТ, на нашу думку, відсоток маніпуляції у таких дослідженнях невеликий.
Звичайно, чисто візуально для громадської думки команда Попова виглядає більш симпатично, аніж ситі і наглі обличчя «младокосмонавтів». До того ж це команда продуктивного віку, скромних у потребах людей, яка ще не навчилася брати великі хабарі, не засвічена у корупційних скандалах. Заяви О.Попова про те, що у період з 2007 року до липня 2010 року територіальна громада міста втратила 3500 гектарів землі, оціночна вартість яких сягає 75 млрд. грн. і арешти поплічників співаючого мера тішать вухо обивателя. Але цього мало, катастрофічно мало для того, щоб переконати киян проголосувати за «мерів-мігрантів». Тим більше, коли проти команди Попова відкритий фронт в АПУ…
У будь-кому випадку на сьогодні майже неможливо щось чітко прогнозувати, чи довго протримається команда Попова при владі. Все залежатиме від того, наскільки ефективною вона буде. Правда, ефективною не стільки для киян, скільки для тих, хто в журі Партії регіонів на проведення кастингу кандидатів на посаду київського мера…