Представники уряду та НБУ в унісон повторюють слова: «Стабільності гривні нічого не загрожує». Натомість незалежні економісти вже більше року прогнозують суттєву девальвацію, а невпинне зменшення золотовалютних резервів та дедалі екстравагантніші ініціативи влади у сфері валютного регулювання свідчать, що ситуація на валютному ринку близька до критичної.
Фундаментальні чинники
Основним чинником тривалої дії, що зумовлює знецінення гривні, є дефіцит рахунку поточних операцій. В Україні дефіцит поточного рахунку минулого року становив $10,2 млрд, або 6,2% ВВП. Цифра неабияка, але вона сама по собі не означає неминучої девальвації.
По-перше, транзитні економіки та економіки країн, що розвиваються, часто працюють із незмінно негативним сальдо поточного рахунку. Воно спричинене низькою конкурентоспроможністю експорту та високою потребою у високотехнологічному імпорті у процесі структурної трансформації економіки. Наприклад, протягом трьох останніх років дефіцит рахунку поточних операцій Польщі становив у середньому 4,6% ВВП, але компенсувався іноземними інвестиціями та кредитами, які становили 8,5% ВВП.
По-друге, важливими є структура та динаміка дефіциту. Якщо його розмір стабільний, а структура зміщена в бік товарів інвестиційного попиту, що стануть частиною нових виробничих потужностей, продукт яких витіснятиме імпорт або збільшить експорт, то такий дефіцит є безпечним для курсу валюти. За наявності такого дефіциту тимчасові проблеми з валютою завжди допоможуть вирішити міжнародні кредитори та приватний іноземний капітал.
Читайте також: Вибори завершилися. А з ними і «стабільність»
На жаль, жоден із аспектів, які дозволяють уникнути девальвації при значному дефіциті поточного рахунку, Україні не притаманний. У структурі товарного імпорту технологічна продукція інвестиційного призначення займає лише близько 15%. Ще 35% – споживчі товари, яким належить майже половина внутрішнього товарного ринку, решта 50% – сировинні продукти, від наявності яких ще з радянських часів залежить робота української економіки, зокрема експортерів.
Динаміка дефіциту зовнішньої торгівлі товарами є негативною. За дев’ять місяців цього року він сягнув $9,3 млрд та виріс на 57% порівняно з відповідним періодом 2011-го. За такої динаміки Україна ризикує завершити рік із дефіцитом близько $14 млрд – це майже стільки, скільки Київ платить за все імпортне блакитне паливо!
Насправді проблема в тому, що Україна втрачає внутрішній ринок, а експорт при цьому не забезпечує достатньої компенсації. Понад те, протягом останнього кварталу пришвидшилося нарощення дефіциту. З одного боку, європейська криза, яка поступово набуває глобальних масштабів, обмежила попит на український неконкурентний експорт. З іншого – наразі підприємства практично повністю беруть удар на себе, тобто доходи українців ще не відчули в повній мірі впливу кризи, а тому за незмінного курсу гривні забезпечують (через споживчий ринок) суттєвий приріст імпорту.
До початку цього року імпортного капіталу вистачало, щоб компенсувати дефіцит поточного рахунку, задовольнити попит на готівкову валюту українців та інколи ще й поповнювати резерви Нацбанку (див. «Невідворотність девальвації»). Однак 2012 року тенденції змінилися – зараз притоку капіталу вже замало навіть для покриття дефіциту поточного рахунку. І нехай не вводять в оману великі обсяги залучення капіталу у ІІІ кварталі, адже з них $2,6 млрд – це дорогі державні єврооблігації. Вони разом із $1,25 млрд, отриманими від дорозміщення в листопаді, замістили $3,5 млрд держборгу, виплачених МВФ. Але їх обслуговування буде більше ніж удвічі дорожчим, а отже, в найближчій перспективі погіршить проблеми з платіжним балансом та дефіцитом валюти.
Притік капіталу перестав покривати потреби поточного рахунку не лише через зростання дефіциту останнього. Перші два квартали 2012 року чітко вказують на те, що інвестиції та кредити почали надходити в Україну значно повільніше. І якщо проблеми з поточним рахунком виникли внаслідок бездіяльності уряду, то динаміка притоку капіталу – результат його цілеспрямованих дій, які призвели до втрати Україною інвестиційної привабливості для нерезидентів.
Отже, ситуація з валютними надходженнями дуже складна. По-перше, дефіцит поточного рахунку за незмінного курсу гривні збільшуватиметься. Національний товаровиробник втрачатиме конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку. А оскільки глобальна економіка наближається до рецесії, то найближчим часом Україна ще більшою мірою почне відчувати це на собі. По-друге, притік капіталу зменшуватиметься й надалі. Інвестиційний клімат у країні вкрай несприятливий. По-третє, уряд, як уже зазначалося, вибудовує боргову піраміду, коли сплачує зовнішні борги за рахунок нових, але вже під вищі у кілька разів відсотки. Нарешті наступного року розмір виплат за попередніми кредитами різко зросте порівняно із нинішнім, а можливості нових запозичень, навіть під вищі відсотки, ускладняться, зважаючи на кризові явища на зовнішніх фінансових ринках. Усі наведені чинники є дуже вагомими, а розвиток ситуації в Україні та світі показує, що діятимуть вони протягом принаймні кількох кварталів. Тому дефіцит валютних надходжень є структурним, і одноразовими заходами чи, тим більше, виключно адміністративними, до яких вдається уряд, його подолати не вдасться.
«Залізні» аргументи від Арбузова
Втім, у Нацбанку логічних аргументів не на користь гривні категорично не сприймають (принаймні публічно) і уже понад рік роблять ставку на дедалі екстравагантніші методи адміністративного закручування гайок, які мали б стримати курс гривні від обвалу.
Насамперед регулятор почав удаватися до створення штучного дефіциту гривні на ринку, щоби банки не могли купувати валюту, а навпаки мусили продавати залучені у вигляді кредитів і депозитів долари та євро. Зменшивши обсяги рефінансування і збільшивши норми резервування, НБУ на певному етапі спровокував дефіцит гривні на ринку та її різке подорожчання на міжбанківському ринку. Кредитування для підприємств стало значно менш доступним, а це, певна річ, позначилося на подальшому згортанні бізнесової активності. Нещодавно окремі кредитні ставки перевищили кризові значення, що загрожує банкрутством окремих банків та ще більшим подорожчанням кредитів для бізнесменів. Однак найбільша небезпека полягає в тому, що гроші залишають економіку, і вона впевнено прямує до хронічних неплатежів.
Читайте також: Back in the USSR…
Має місце і своєрідна маніпуляція платіжним балансом, яку влада разом із деякими олігархами практикує з початку 2011-го. За неповні два роки українські підприємства отримали $6,3 млрд торгових кредитів. Це означає, що або в Україну було імпортовано у кредит (без відповідної оплати валютою) товару на таку суму, або надійшли гроші за майбутній експорт. Фактично йдеться про приховану статтю дефіциту платіжного балансу, яка може вдарити по ньому, а відтак і спровокувати додатковий попит на валюту пізніше.
Доволі резонансним заходом було введення вимоги ідентифікувати особу (пред’явити паспорт) при здійсненні операцій з обміну готівкової валюти. Офіційні цифри свідчать, що це дало результат. За дев’ять місяців 2012 року обсяг купівлі банками валюти в населення становив $11,3 млрд, обсяг продажу – $17,6 млрд, порівняно з минулим роком обсяги зменшилися на 23% та 29% відповідно. Обсяг чистого продажу валюти населенню сягнув за цей період $6,3 млрд, що на 37% менше, ніж роком раніше. Однак при цьому тіньовий оборот валюти, за різними оцінками, зріс щонайменше на 50%: тепер валюта рідше проходить через банки, а частіше через «мінял». Отже, масштаб валютної проблеми такий, що паспорти ситуації кардинально не змінили.
Нещодавно було впроваджено ще два заходи на підтримку гривні: обмеження утримання валютних надходжень експортерами терміном 90 днів і часткою 50% та зобов’язання продавати на міжбанку валютні надходження фізичним особам в обсязі не меншому, ніж 150 тис. грн на місяць. Перший захід практикувався в Україні кілька разів та мав певну ефективність. Але слід розуміти, що експортери, як і всі інші підприємства, платять зарплату і купують сировину, тому утримувати значну кількість валюти, не зменшуючи обсягів виробництва, вони не можуть. Якщо ж відбудеться падіння виробництва, то кількість грошей на рахунках обмежуватиметься виробничими запасами (сировина і готова продукція), що за нинішніх обсягів експорту та фінансових пропорцій дасть не більше ніж $5 млрд, а цього замало навіть на квартал. Щодо другого заходу, то він ще менш дієвий, адже більшість переказів (заробітчан) на користь українців спрямовується на споживання, а відтак обмінюється на гривню. Тож час покаже, чи можна з цього заходу отримати хоча б кількасот мільйонів доларів.
І нарешті, законопроект про 15-відсотковий податок на продаж готівкової валюти. Перед тим, як запроваджувати такі заходи, слід усвідомити, що економічна система зазвичай знаходить канали, якими її потоки обходять більшість непосильних бар’єрів. Звісно, частина тіньового обігу зарплат перейде на гривню, однак заощадження надалі робитимуть у валюті, тим більше, коли девальваційний потенціал перевищує 15–20%. Крім того, люди заощаджують часто для великих покупок і роблять це тривалий час. Зрештою, цілком імовірно, що в такий спосіб у владі вирішили просто спровокувати людей до масового продажу валюти «до введення» податку, а потім так його і не ввести або скасувати.
Що далі?
Усі наведені заходи боротьби з дефіцитом валюти є більшою чи меншою мірою тимчасовими, одноразовими. Фундаментальні чинники свідчать про те, що дефіцит валюти за нинішнього курсу і динаміки торговельного балансу та платіжного сальдо лише зростатиме. Владі доведеться щоразу вигадувати щось нове, але ефективність кожного нового заходу буде щоразу меншою. А зважаючи на те що за неповні два місяці, з початку жовтня, НБУ витратив на підтримання резервів близько $5 млрд (наразі, за неофіційною інформацією, вони становлять приблизно $24 млрд проти $29,2 млрд на кінець вересня), валютний ринок поглинатиме заспокійливий ефект навіть від найжорсткіших заходів за лічені тижні.
Читайте також: Поганому фінансисту долар муляє
Тим часом набиратимуть обертів негативні тенденції: зростання дефіциту торговельного балансу, падіння конкурентоспроможності українських виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках, відтак звільнення та спрямування у неоплачувані відпустки дедалі більшої кількості працівників, скорочення споживання ними товарів і послуг, а отже, і подальше стискання внутрішнього ринку. Водночас валютні експерименти влади спонукатимуть малий і середній бізнес іти в тінь, обирати долар як засіб обігу та міри вартості, тож гривня не те, що не здобуде, але навіть втратить нинішні позиції в українській економіці і ризикуватиме повторити долю купоно-карбованців 1990-х. У такій економіці лише обрані одиниці зможуть забезпечити собі достойне існування, а про розвиток годі буде й мріяти, адже інвестиції у таку систему йдуть дуже неохоче і вимагають надто високих відсотків.
Навіщо це владі? Вибори пройшли, тепер можна адекватно реагувати на ситуацію та відповідати на виклики економічної кон’юнктури. Девальвувавши гривню, уряд, здавалося б, навіть виграв би, адже вдалося б наповнити бюджет значно більшою сумою, хай і сильно знецінених гривень, і тим самим закрити уже очевидні дірки в цьогорічному бюджеті, а головне – наступного року. Олігархи, зорієнтовані на металургійний та аграрний бізнес, мали б значно більше виручки в національній валюті. Зрештою, вдалося б на певний час зупинити невиправдано великий потік імпорту й падіння конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників, а отже, сповільнити темп зростання безробіття в умовах глобальної економічної кризи.
Можливо, вся ця боротьба з доларизацією спричинена тим, що крісло прем’єр-міністра таки готують нинішньому главі НБУ та представнику «Сім'ї» Сергію Арбузову і обвал гривні до цього призначення допустити не хочуть за будь-яку ціну? Все одно курс гривні залишається політичним чинником, роблячи економічну ситуацію у країні заручником вже навіть не партійних, а конкретних особистих інтересів. І з цієї причини можуть спробувати вдатися до будь-яких радикальних заходів із вичавлювання валюти із населення чи бізнесу або й повної заборони її обігу на території України із кримінальною відповідальністю за зберігання. Власне з Нацбанку вже лунають пропозиції запровадити кримінальну відповідальність за продаж валюти на тіньовому ринку.