Цей тиждень, напевно, ввійде в новітню історію як переломний момент у боротьбі середнього класу за право зберегти за собою хоч якісь гарантії економічної свободи. Десятки тисяч підприємців по всій Україні пікетують державні інституції з вимогою відкласти ухвалення Податкового кодексу в редакції Мінфіну. Адже за цим документом малий і середній бізнес потрапляє в цілковиту залежність від податківців, натомість залишаючи преференції великому бізнесу.
Намагаючись приборкати народні протести, влада пішла на поступки. Приміром, спрощенцям збільшили з двох до чотирьох осіб кількість найманих працівників; зменшили з 1500 грн до 600 грн ставку єдиного податку для спрощенців, які працюють не за місцем реєстрації; дозволили єдинщикам з оборотом до 300 тис. грн на рік працювати без касового апарата; прибрали норму, відповідно до якої СПД, що діє на єдиному податку, не може отримувати більше половини прибутку від одного замовника тощо. Втім, це лише незначні послаблення для певних категорій бізнесу, які аж ніяк не перекриють негативних наслідків від загального ускладнення умов ведення бізнесу, помноженого на суттєве підвищення дозволених фіскалам можливостей (див. Тиждень, №46). Саме тому, наголошують підприємці, Податковий кодекс в нинішній редакції неприйнятний. Владі слід брати чистий аркуш і сідати за переговори з підприємцями, яких вона під час задекларованого «громадського» обговорення проекту ПК просто проігнорувала.
Спрощенку четвертували
Бюджетні дірки влада вирішила латати за рахунок малого та середнього бізнесу – це вже доконаний факт. Олігархи можуть спати спокійно (принаймні цим путінська модель влади, яку наслідують регіонали, відрізняється від моделі біло-блакитних).
Боротьбу зі спрощенцями Мінфін веде начебто з державницької позиції, наприклад, позбавляє підприємства з великим оборотом можливості поділятися на малі (тобто на платників єдиного податку), оскільки у такий спосіб вони суттєво зменшували податкові відрахування до бюджету. Податковий кодекс передбачає заборону працювати на єдиному податку всім юридичним особам. І дарма, що, за даними ДПАУ, на початок цього року на спрощеній системі оподаткування працювало понад 140 тис. юросіб. Тепер вони і весь їхній найманий персонал опинилися за бортом спрощенки. Очевидно, що на загальних умовах (податкове навантаження після ухвалення кодексу становитиме близько 60%), навіть маючи пільги, вижити зможуть не всі підприємства. Їхній персонал поповнить біржу праці.
Значно порідішають ряди й приватних підприємців-спрощенців. Адже за новим ПК їхній річний оборот не повинен перевищувати 300 тис. грн замість нинішніх 500 тис. грн. Із десяти до чотирьох осіб зменшено кількість найманих працівників. Фактично єдиний податок залишено тільки для найдрібніших підприємців – самозайнятих осіб. Щоправда, профільний парламентський комітет погодився дозволити працювати на єдиному податку підприємцям з оборотом до 600 тис. грн на рік, але за умови використання касового апарата (РРО). Вже зараз можна передбачити, що ця норма навряд чи буде популярною. Застосування РРО передбачає додаткові звітність, контроль, перевірки, штрафи… Отже, в сьогоднішніх реаліях собі дешевше з касовим апаратом не зв’язуватися. Наслідки такої новації коментує депутат Сергій Терьохін: «Не дай Бог у вас захворіла дитина… За новим Податковим кодексом, лікар повинен прийти до вас із касовим апаратом. До того як урятувати дитину, він зобов’язаний виписати чек. Немає чека – немає здорової дитини».
І, нарешті, значно обмежено сфери діяльності, на які поширюється спрощена система оподаткування. Зокрема, під заборону потрапили оптова торгівля і посередництво, зовнішньоекономічна діяльність, діяльність у сфері права, бухобліку й аудиту, рекламна діяльність, підбір персоналу, інтернет-магазини… Загалом 25 видів.
Податок підвищили втричі
Суттєво обмеживши дозволений оборот для спрощенців, уряд водночас підвищив граничну межу ставок єдиного податку. Мінімальна ставка для всіх населених пунктів буде на рівні 20 грн на місяць. Максимальна, замість 200 грн, тепер становить: для населених пунктів із кількістю мешкаців до 150 тис. осіб – 200 грн, для міст із населенням до 500 тис. осіб – 400 грн, а для міст із понад 500 тис. осіб – 600 грн. Для підприємців, що працюють у сфері інформатизації, встановлена ставка 1000 грн. Зрозуміло, що мінімальна ставка залишена формально, щоби передчасно не лякати підприємців. Реально ж ставки податку будуть близькими або дорівнюватимуть максимальним.
Понад те, віднині єдиний податок вважати таким можна хіба що умовно. Адже до його складу входять лише податок на доходи фізосіб, ПДВ і плата за патент. Решту податків спрощенцям доведеться сплачувати додатково. Крім того, додатково доведеться робити єдиний соціальний внесок, що з початку наступного року становитиме близько 340 грн. Також кодексом передбачено, що спрощенець є податковим агентом найманих працівників, а отже, має сплачувати за нього всі необхідні податки та збори. За таких умов більшість підприємців зможуть заробити мінімум, необхідний для утримування власної родини, і аж ніяк не матимуть змоги накопичити капітал для розширення бізнесу (див. «Дохід спрощенця»).
Ще один «подарунок» для спрощенців – з ухваленням Податкового кодексу вони надаватимуть послуги чи реалізовуватимуть товар виключно кінцевому споживачу і не зможуть працювати підрядниками юридичних осіб. Запроваджується норма, за якої підприємства не зможуть відносити на валові витрати кошти, витрачені на придбання послуг та продукції у єдинщиків.
За всіх цих обмежень більшість із близько 1,7 млн спрощенців та їхні наймані працівники змушені будуть або піти в тінь, або поповнити лави безробітних.
Нібито канікули
Щоб зменшити негатив від скасування спрощеної системи оподаткування для юросіб, уряд широко анонсував так звані податкові канікули. Їхня суть полягає в тому, що до 2016 року для колишніх спрощенців та інших підприємств, якщо їхній оборот не перевищує 3 млн грн, а кількість працівників – не більше ніж 20 осіб, встановлюється нульова ставка податку на прибуток. Однак і тут є додаткові обмеження, зокрема зарплата працівників на таких підприємствах має бути не менша двох мінімальних (з 1 січня 2011 року – 2008 грн). Крім того, визначено широкий перелік видів діяльності, що не підпадають під канікули: діяльність у сферах права, бухобліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям, операції з майном, зокрема надання в оренду торгових місць на ринках, тощо. Загалом 18 видів.
Та ці, так би мовити, поступки, швидше за все, вигідні уряду, а не бізнесу. Доходи від єдиного податку минулого року сягнули 1,2% загальних доходів зведеного держбюджету. Натомість тепер колишні спрощенці будуть змушені платити ПДВ. Можна передбачити, що ці доходи з лишком перекриють втрати держбюджету від умовного податку на прибуток разом із єдиним податком. Крім того, слід врахувати, що в останні роки у зв’язку з економічною кризою чимало підприємств працюють фактично без прибутку, а то й зі збитками, намагаючись протриматись у кризовий період і зберегти виробництво та робочі місця. В таких умовах на щедрий врожай від податку на прибуток очікувати було б марно. Натомість колишні спрощенці тепер муситимуть будь-що сплачувати 20% ПДВ, відповідно на цю суму зменшуватиметься їхній прибуток або зростатимуть збитки.
Також їм тепер доведеться зануритись у всі проблеми, пов’язані з веденням обліку, сплатою та поверненням ПДВ, перевірками і відповідно штрафними санкціями та хабарами. Урядовці заспокоюють, мовляв, зате відтепер ПК передбачає автоматичне повернення ПДВ сумлінним платникам. Але для цього вони повинні відповідати 15 критеріям, зокрема не мати податкового боргу, наймати понад 20 працівників з окладами більше ніж дві з половиною мінімальні зарплати тощо. Крім того, перед відшкодуванням податкова проводитиме перевірку і в разі виявлення визначених у спеціальному переліку підстав може відмовити у відшкодуванні податку. Ці підстави визначає Кабмін, котрий на власний розсуд встановлюватиме преференції для тих чи інших компаній. Очевидно, що у великого бізнесу, який знає дорогу до кабінетів найвищих посадовців, шанси стати «сумлінними платниками» значно вищі, ніж у малого та середнього. Тож неважко здогадатися, на чиї плечі ляже основний тягар невідшкодованого ПДВ.
При цьому, критикуючи спрощену систему за стимулювання до дроблення підприємств з метою оптимізації оподаткування, уряд фактично залишає таку можливість, але виключно для великих компаній. Приміром, підприємство, на якому працюють 40 осіб і оборот якого становить 6 млн грн, може розділитися на два, щоб уникнути сплати податку на прибуток.
Підприємці стануть ручними
Збільшення податкового навантаження на дрібний та середній бізнес може призвести до послаблення дисципліни платників податків. І цю проблему Мінфін теж вирішив… Посиливши адміністративний тиск. Так, Податковий кодекс передбачає проведення податківцями позапланових виїзних перевірок без рішення суду, за направленням, підписаним керівником податкового органу або його заступником (більш докладно див. Тиждень №46/2010). При цьому підприємець зобов’язаний не тільки видати на вимогу фіскала всі документи, жодним чином йому не перешкоджати, а й допустити податківця до всіх приміщень підприємства. У разі ж непогодження до підприємця будуть застосовані санкції аж до адміністративного арешту майна. Тобто податківець, отримавши автограф заступника начальника ДПІ, може в будь-який час завітати на підприємство, вилучити документи, обстежити найпотаємніші куточки виробничої території тощо. Якщо ж підприємець проти, його майно може бути арештоване, до того ж без рішення суду, а лише за підписом заступника начальника ДПІ. Звісно, за таких умов власник підприємства погодиться на будь-які вимоги фіскала, щоб не зазнати збитків через простій виробництва.
Податковий кодекс «уповноважує» затверджувати усілякі податкові порядки, переліки, норми Кабмін, Мінфін і ДПА. Тобто податкова система фактично керуватиметься в ручному режимі, коли фіскали просто своїми рішеннями встановлюватимуть потрібні їм у той чи інший момент правила гри. Бізнес буде потерпати від постійних змін цих правил і трактування законодавства на користь податківців. Подібна практика процвітала в часи, коли податкову очолював нинішній прем’єр-міністр.
Удар по середньому класу
За таких умов задеклароване урядом зменшення ставок податку на прибуток до 23% наступного року і до 19% у 2014-му та ПДВ до 19% наступного року і до 16% у 2014-му є зниженням податкового тиску лише для великих підприємств. Для малого та середнього бізнесу податкове навантаження в цілому зросте, їх повністю ставлять у залежність від волі податківців.
Цим Податковим кодексом уряд фактично змушує малий бізнес піти у тінь. При цьому чомусь не бере до уваги, що ще з 1998 року головна функція спрощеної системи оподаткування була не так фіскальною, як соціальною. Завдяки спрощеному режиму оподаткування для малого бізнесу тоді вдалося значною мірою поліпшити ситуацію з безробіттям та покращити благополуччя населення. На жаль, за весь цей час жоден уряд не запровадив дієвих заходів, які б стимулювали розвиток та укрупнення малого бізнесу. Навпаки, постійне підігравання великому бізнесу призвело до того, що він збільшив свій вплив (прибутки треба примножувати) на види діяльності, які раніше його не цікавили через малорентабельність. Тепер же великий капітал є і в роздрібній торгівлі, і у сфері послуг, де донедавна працювало найбільше спрощенців. Отже, грошовий потік спрямований із ринків та яток до власників мереж супермаркетів і торговельних центрів. Обороти і доходи багатьох спрощенців за останні роки не зростали, а в умовах кризи взагалі знизилися. Натомість створено умови, за яких спрощена система була дискредитована схемами мінімізації оподаткування. Нині замість удосконалення системи оподаткування малого бізнесу влада просто її ліквідує. А це може повернути все до 1990-х років, відтак виникне масове безробіття, відбуватиметься подальше зубожіння населення тощо. При цьому урядовці ніяк не підготувалися до соціальних змін, які може спричинити ухвалення нового Податкового кодексу. Додаткові робочі місця не створені, а витрати на утримання безробітних на біржі праці можуть перевищити ефект від ліквідації схем мінімізації оподаткування через єдиний податок.
Наслідком такої податкової політики стане суттєве зменшення самозайнятості населення, що нанесе удар по середньому класу. В підсумку це може призвести до того, що люди будуть змушені шукати бодай якусь роботу на підприємствах холдингів та корпорацій, навіть за копійки. За відсутності в Україні нормального трудового законодавства та незалежних профспілок працівники таких компаній будуть беззахисними перед роботодавцем. Ба більше, сьогодні уряд розробляє черговий проект кодексу, тепер вже трудового, за яким пропонується значно обмежити права працівників. Отже, в підсумку така політика влади може наштовхнутися на серйозний спротив населення.
