Як повідомив міністр, у стратегії визначили шість пріоритетних напрямів такої діяльності. Це забезпечення суверенітету й територіальної цілісності України; протидія агресивній політиці Російської Федерації; курс на членство в ЄС та НАТО; просування українського експорту й залучення іноземних інвестицій; захист прав та інтересів громадян України за кордоном; просування позитивного іміджу України у світі. Станом на момент публікації цього тексту немає змоги повідомити ще щось корисне стосовно нового й визначального, як наголошують у МЗС, документа. Чим відрізняються оголошені Кулебою загальні тези від усього, що вже казали раніше, — незрозуміло. Річ у тім, що тексту самої стратегії ніхто досі не оприлюднив. Отже, зробити глибші висновки неможливо. Щоправда, Кулеба пообіцяв: громадськість побачить стратегію «вже невдовзі». Водночас міністр не пояснив, що саме зміниться «вже невдовзі» й чому зараз публікація не на часі. Хоча одна здогадка таки є. Кулеба повідомив не просто про ухвалення Стратегії, а про те, що її схвалила Рада нацбезпеки і оборони.
30 липня, коли глава МЗС розповів про Стратегію зовнішньої політики України, минуло вже пів року, відколи президент Володимир Зеленський згадав про «екстрену кнопку» під назвою РНБО в переліку своїх можливостей. Шоу, яке розпочали одразу після цього і яке досі передусім пам’ятають завдяки рішенням про санкції щодо Віктора Медведчука, триває й понині, хоча в ньому трохи змінилися основні акценти. Дивувати публіку ключовою новиною за підсумками засідання, а відтак захоплювати інформаційне поле стає дедалі важче. Ось і намагаються задля експерименту заповнити порожнечу бодай повідомленнями про нові стратегії, з якими ніхто не може ознайомитися.
Читайте також: «Кожен із нас — президент»
Водночас узагалі мало обговорюють, що значна частина рішень РНБО не тільки й навіть не стільки про санкції щодо різних бізнесменів, політиків, контрабандистів, «ворів у законі» або ключові документи державної політики. Скільки таких рішень можна згадати за пів року? Десять чи, може, п’ятнадцять. У червні Тиждень звернувся до РНБО із запитом щодо моніторингу результативності вже ухвалених рішень, починаючи з 26 січня, коли Рада нацбезпеки суттєво активізувалася. Передусім виявилося, що станом на кінець того місяця до моніторингу залучили 34 рішення органу, які набули чинності указами президента. Зараз таких указів побільшало й можна говорити про близько 40 за пів року. До того ж наприкінці червня в указах президента після засідань РНБО містилося 348 завдань органам виконавчої влади: і центральним, і місцевим.
Завдання різні, і з них складно вигадати гучні новини. Вони можуть стосуватися екології, освіти, бюрократичних питань у галузі безпеки. Річ у тім, що простежити реальне виконання таких завдань непросто. У РНБО, наприклад, повідомили, що виконання рішень моніторять і навіть отримують «звіти, доповіді, відомості про стан виконання завдань», але жодної інформації про оцінку якості цього виконання не надали.
Рада нацбезпеки через пів року після старту нової ери у своїй діяльності залишається чи не ключовим органом у структурі влади, побудованій Володимиром Зеленським і компанією. Та тільки відбувається поступова «інфляція» рішень органу і щось зробити з цим поки що не вдається. Гучні повідомлення за підсумками засідань вигадувати щоразу важче, й більшість просто втрачає увагу до п’ятничних засідань. Меншість дедалі частіше ставить собі питання: які практичні наслідки постійних засідань? Влада намагатиметься перезапустити його роботу, наприклад, завдяки ухваленому в першому читанні законопроєкту про олігархів. Норми документа передбачають, що перелік «олігархів» схвалюватиме саме Рада нацбезпеки. Теоретично це пожвавить новинну стрічку вечора п’ятниці. До речі, спікер парламенту Дмитро Разумков, відчуваючи, що очолюваний ним орган ще більше втрачатиме вплив, виступив проти такої ідеї. Це спричинило майже відкрите його протистояння з секретарем РНБО Олексієм Даніловим.
Однак, можливо, Разумков занадто перехвилювався. На практиці сотні непомітних рішень РНБО можуть у підсумку завдати непоправної шкоди й самому органу, і президентові. Наприклад, ухвалили на засіданні рішення щодо заходів з протидії скиданню відходів у річку Інгулець. Про це не згадали в новинах. Але потім виявилося, що відходи викидали й далі викидають. І тоді це в новини потрапить. Річ у дієвості, яку не обмежують засідання посадовців та укази президента за їхніми підсумками. Найважливіший пункт — змусити ці рішення виконувати. І саме від цього залежатиме репутація.
Читайте також: Майже 40 радників. Хто консультує президента і керівників його Офісу
На тижні відбулася ще одна подія, наслідки якої можуть негативно відбитися, зокрема, на улюбленому нині органі влади президента. У Києві знайшли повішеним білоруського активіста, голову «Білоруського дому в Україні» Віталя Шишова. Жодних деталей, окрім того, що Шишова знайшли в парку неподалік місця його проживання, а на тілі виявили садна, немає. У поліції перевіряють версії самогубства або скоєння умисного вбивства з імітуванням самогубства. Це не завадило тому, щоб ще першого дня після повідомлення найпопулярнішою версією стала причетність білоруських або російських спецслужбовців. Україна, мовляв, «прохідний двір» для іноземних розвідок і диверсантів. На діяльність «Білоруського дому в Україні» поки що зважають рідше. Уже наступного дня після виявлення тіла Шишова стало відомо, що в’їзд до України заборонили його заступнику Родіону Батуліну, який на момент смерті активіста перебував за кордоном. До того ж заборону виписали ще 14 липня, коли Батулін покинув межі України. Батулін водночас тісно пов’язаний з Сєрґєєм Коротких, колишнім громадянином Білорусі, учасником полку «Азов» та експрацівником МВС часів Арсена Авакова. Коротких — постать з украй скандальною репутацією, який заслуговує на окремий текст.
Читайте також: Слуга цифр
Хоч би що стояло за загибеллю Шишова, але вона стане для чинної влади чимось на зразок справи про вбивство іншого білоруса Павела Шарамета для попередників. Нині дуже багато залежить від якості розслідування, яке здійснять поліцейські часів уже нового керівника МВС Дениса Монастирського. Поки в поліції немає обґрунтованої версії причин смерті, передусім побутуватиме думка про білоруський чи російський слід. І це, звісно, негативно позначатиметься на президенті Володимирі Зеленському особисто та його головному органі ухвалення рішень — РНБО.
Звісно, Рада нацбезпеки і оборони не здійснює кримінальних розслідувань і не подає документів до суду. Проте вона стає заручником створеного в останні місяці образу. Образ максимально простий: в Україні є рада старійшин, яка пильно стежить за всім, що відбувається в державі, та негайно реагує в разі проблем. З такими старійшинами (на чолі з хоч і молодим, проте вже досвідченим президентом та його мудрим радником Олексієм Даніловим) громадяни можуть почуватися як за кам’яною стіною. Однак історії на зразок тієї, що трапилася з Шишовим, або в разі несумлінного виконання рішень РНБО, створюватимуть у стіні тріщини. Не допустити цього — одне з ключових завдань влади на найближчий час.