Хоч як парадоксально це звучить, але дев’ятий вал несплати платежів за кредитами, який здіймається в Україні все вище, тепер більше загрожує не боржникові, а позикодавцеві. Судова процедура вилучення майна, під заставу якого був отриманий кредит, триває щонайменше півроку, а за бажання безнадійний боржник може судитися роками. Якщо ж взяти до уваги ще й певні законодавчі моменти (наприклад, неможливо відібрати квартиру, де прописані неповнолітні, або виселити боржника у холодну пору року), то людина отримує шанс узагалі не розраховуватися.
Розуміючи це, фінансові установи намагаються у будь-який спосіб спростити методи, за допомогою яких вони можуть «повернути своє» у позазаконодавчому (!!!) режимі. Саме про це нещодавно заявив член ради Нацбанку, народний депутат Василь Горбаль, коментуючи засідання Ради нацбезпеки та оборони, на якому обговорювалися кредитні питання: «У період, коли ми законодавчо не можемо всіх речей урегулювати, дещо регулюватиметься рішенням РНБО». Подейкують, що відповідне рішення може бути ухвалене вже найближчим часом.
На сьогодні банк може забрати майно в позичальника, якому нічим віддавати кредит, трьома способами. Класичний варіант – за рішенням суду квартиру чи автівку вилучає Державна виконавча служба, після чого вона йде на продаж. За другою схемою банк виступає співвласником заставного майна й у разі виникнення проблем продає його. Третій варіант – досудове врегулювання спору. В типовому випадку клієнт приходить у банк, заявляє про свою неплатоспроможність і добровільно погоджується продати майно й таким чином погасити борг та відсотки.
Кожен варіант має для банку свої недоліки. При цьому кількість неплатежів стрімко зростає: річ у тім, що за внутрішніми банківськими правилами кредит переходить у категорію проблемних лише через 90 днів, тож найгіршого слід очікувати в січні – лютому 2009 року. «Якби зараз хтось запропонував варіант ефективного вилучення майна у заставі, банки віддали б усі гроші, щоб його проштовхнути», – на умовах конфіденційності повідомив Тижню фахівець одного з провідних українських комбанків.
Утім, не варто думати, що фінустанови тільки й прагнуть здерти з позичальника шкуру. Їх найбільше задовольнив би ефективний судовий механізм, до правомірності застосування якого ні в кого не було би претензій. Однак якщо «розкуркулення» боржників регламентуватиме не суд, а РНБО, Секретаріат президента, Кабмін чи відділок міліції, це буде кричущим порушенням прав громадянина. І цього в жодному разі не можна допускати.