Алла Лазарева головна редакторка «The Ukrainian Week, Edition Francaise», керівниця напрямку іномовлення, власна кореспондентка «Тижня» у Парижі

Без поспіху

24 Березня 2021, 11:22

Асоціацію, що видавала себе за французьке “офіційне представництво ДНР”, нарешті зобов’язано до саморозпуску. Членам структури заборонені “будь-які спільні збори”, в упередження появи нової організації під схожою назвою. Таке рішення щойно ухвалив апеляційний суд в Акс-ан-Прованс, розглянувши запит генеральної прокуратури. Історія зі скандальним псевдопредставництвом тяглася понад три з половиною роки. МЗС наголошував, що центр не визнаний, а Франція беззастережно підтримує принцип територіальної цілісності України. Натомість реєстрацію “центру” ніхто не скасовував, а його сайт, нехай не дуже відвідуваний, заливав фейками про Україну франкомовний інформаційний простір. Тому ще вчора прогноз на судове рішення зовсім не виглядав очевидним. Та вирок однозначний: “Ціль цієї асоціації, заснованої в червні 2017 року, є незаконними та суперечать законодавству”.

 

На відміну від Чехії, яка швидко поклала край спробам відкрити “представницький центр” так званої ДНР, Франція не поспішала припиняти діяльність контроверсійної установи. “Ми не можемо перевіряти асоціації на політичну доречність перед тим, як реєструвати,” – виправдовувалися представники префектури, пояснюючи, як “представництво ДНР” з’явилось у Марселі. Тоді, в 2017-му, суд не знайшов підстав закрити “офіційне представництво” невизнаної республіки. Не вдалось скасувати реєстрацію структури й у вересні 2018, навіть якщо про це поклопоталося Міністерство закордонних справ Франції.

 

Читайте також: У Марселі відкрили "представництво "ДНР" попри критику МЗС Франції

 

Керівник фейкової структури, Юбер Файяр, весело зловтішався з нерішучої французької Феміди по соцмережах, аж поки, в квітні 2019-го, не потрапив під арешт за звинуваченням у сутенерстві. У Бога добре почуття гумору: очільник “центру” був не лише активістом крайньо правого Національного фронту та заступником мера від НФ у місті Вітроль, але й багаторічним співвласником сайту знайомств з російськими дівчатами. “Знайома жінка, українка, сама побажала позичити мені гроші, а потім цю суму в готівці поліція знайшла при обшуку,” – пояснював Файяр обставини свого арешту. Та йому не дуже повірили. 5 місяців “представник” ДНР відбув за ґратами, залишивши напризволяще своїх підопічних.

 

Французька преса не раз іронізувала з того, що юридична адреса “представництва ДНР” у провінції Буш-дю-Рон повністю збігалася з адресою сайту, що спеціалізувався на “дівчатах зі Сходу”. Префект департаменту, схоже, в цьому проблеми не бачив, бо свого часу привітав Файяра з відкриттям “центру”, коли той влаштовував презентацію свого нового дітища в готелі Novotel у Марселі. Формальність? Можливо. Але вона пояснює, чому двозначна ситуація з фейковим представництвом тривала так довго.

 

Читайте також: Росія прагне Придністров'я в ОРДіЛО

 

“Одностороннє створення офіційного представництва Донецької Народної республіки, з одного боку, порушує принцип суверенитету Франції в її прерогативі визнавати або ні треті держави, а з другого боку — зневажає міжнародне право, що регулює механізми встановлення дипломатичних та консульських установ”, – зазначає вердикт апеляційного суду. Цікаво, чому попередні інстанції не зауважили цих очевидних невідповідностей?

 

Одне з імовірних пояснень тривалої поблажливості Феміди — загальні політичні настрої на Півдні Франції, де Марін Ле Пен та її однодумці є дуже популярними. Довкола лепенівців давно немає того “санітарного кордону”, яким пишалася повоєнна Франція. До слова, праві консерватори з Республіканців, Александр Шиллінґ та Філіп Франчезкаті, обидва – заступники мерів марсельських округів, завітали були на інавгурацію «представництва ДНР». «Ми зайшли по-сусідськи», — пояснили вони тоді кореспондентові часопису Le Monde.

 

У свою чергу, колишній Нацфронт (нинішнє Національне об”єднання), активістом якого був Файяр, ніколи не приховував симпатій до своїх кремлівських друзів. Юбер Файяр, його заступник у “представницькому центрі” Жак Клостерманн та інші крайні праві регулярно отримували трибуну на екрані франкомовного RT. Нехай Росія відкрито й не фінансувала “центр” – існують інші форми непрямої підтримки, що підводять до висновку: кінцевим бенефіціаром діяльності так званого “предстваництва” за умовчанням був Кремль. А французький чиновник тричі подумає, перш ніж піти на нове, навіть незначне загострення з Москвою. То чому ж відмовлятись від зручної двозначності? Багатьох вона цілком влаштовувала.