«Ми фактично почали підтримувати іншу сторону в російсько-українській війні», – написав американський журналіст видання National Review Джим Гераті, який щойно повернувся до США з поїздки Україною. Безліч його колег, а також політиків і співгромадяни загалом перебувають в шоковому стані: як ми могли за короткий час стати на бік російського диктатора?
Коментуючи очікувану зміну влади у США, я часто казав: «з Трампом може бути гірше, може бути краще, але точно не буде так, як було в часи Байдена». Як бачимо, нині над нами нависає реалізація поганого сценарію. Представники нової адміністрації вже сиділи за одним столом з агресором і намагалися примусити Україну до підписання неадекватної угоди про корисні копалини без включення в неї гарантій безпеки. Тепер ми маємо повідомлення про те, що Трамп наказав зупинити збройну допомогу та обговорює можливість зняття санкцій з Росії.
З огляду на перспективу залишитися без збройної підтримки США, військово-політичне керівництво України має відповісти на два питання:
- наскільки критичною є зупинка постачання американського озброєння;
- чи можна замінити його надходженнями від інших країн-союзників або власним виробництвом.
За даними Кільського інституту світової економіки за період з 22 січня 2022-го до 31 грудня 2024-го Україна отримала 114,2 млрд євро допомоги від США (ще 4,84 млрд були обіцяні) і 132,3 млрд від країн Європи (ще 115,1 млрд обіцяні). Однак США більше половини надали у вигляді зброї (64,1 млрд євро), тоді як країни Європи приблизно таку ж суму озброєння передали всі разом.
Загалом можна говорити, що в часи адміністрації Байдена існував певний консенсус: Європа допомагає переважно фінансово й гуманітарно, США – збройно.
Ця логіка була продиктована не в останню чергу тим, що американці мали значно більші запаси озброєння і його налагоджене виробництво. Європа ж, унаслідок багаторічної економії на військових видатках, не мала ні суттєвих запасів, ні масштабного виробництва зброї.
Звісно, упродовж чотирьох років широкомасштабної війни країни Європи збільшували витрати на оборону. Однак проблема полягає не лише в кількості, а й у спроможності якісно замінити американську зброю. Як повідомляє Financial Times, США надає Україні озброєння, яке складно отримати деінде. Мова, наприклад, про ракети для систем ППО/ПРО та високоточні набої для РСЗВ типу HIMARS. Американці передають нам важливі розвідувальні дані, зокрема такі, що використовуються для ударів по об’єктах агресора. Важливо, що інші країни користуються логістичними спроможностями США для перевезення озброєння та іншого обладнання в Україну.
На тлі скандалу в Білому домі європейці терміново займаються підговкою нових пакетів допомоги. Зокрема, Велика Британія оголосила про надання 1,6 млрд фунтів на закупівлю ракет ППО, а ЄС працює над виділенням 800 млрд євро на різні військові потреби: від закупівлі зброї для України до налагодження її виробництва в країнах ЄС. Однак ці вкладення принесуть результат лише через багато місяців, нам буде складно упродовж короткого часу замінити вже налагоджене постачання зі США.
Нині різні джерела стверджують, що американської зброї вистачить Україні до літа. Мовляв, наприкінці весни ми відчуємо гостру нестачу ракет, що здатні збивати балістику, а також артилерійських боєприпасів. Важкими будуть втрати поставок бойових машин «Бредлі» й ракет GMLRS.
Однак The Economist зауважують, посилаючись на розмови з українськими військовиками, що апокаліптичні настрої є вельми перебільшеними. Досвід першого року широкомасштабної війни, а також період на початку 2024-го, коли американська допомога майже не надходила, показали, що українці здатні довгий час утримувати лінію фронту без поставок зі США. Наприклад, у 2024-му саме Європа компенсувала нестачу поставок зі США.
Нині ми наростили власне виробництво, власноруч майже повністю задовольняємо потреби війська у дронах, що давно стали основним засобом ураження ворожої техніки й особового складу.
Прикро, що демарш Вашингтона відбувається саме тоді, коли російська воєнна економіка починає гальмувати. У росіян вичерпуються здавалося бездонні запаси радянської техніки, а кількість втраченого особового складу невпинно наближається до одного мільйона. У Кремлі як ніколи зацікавлені в тимчасовій зупинці вогню, й наші ще поки союзники намагаються подарувати їм цей мир на найкращих для Москви умовах.
У складальному цеху КПП «Українська бронетехніка» робітники складають мінометні обрешітки. «Українська бронетехніка» виробляє спеціальну бронетехніку, а також міномети.
Проте все може швидко змінитися. Можна називати Трампа негідником, але його складно запідозрити в ідеологічній прихильності до росіян. Нині його поведінка продиктована двома чинниками: бажанням виконати передвиборчу обіцянку щодо швидкого закінчення російсько-української війни, а також особистою неприязню до Володимира Зеленського. Вистава 28 лютого в Білому домі була розіграна для посилення переговорної позиції, щоб змусити Україну прийняти нав’язані умови (бо ж диктувати умови Москві Вашингтон зараз неспроможний).
Але зміна обставин може легко змінити позицію Трампа на 180 градусів. Пригадаймо, як під час республіканських праймеріз він максимально вороже висловлювався про колег-республіканців Рона Десантіса й Ніккі Гейлі. Варто було їм зняти свої кандидатури і підтримати Трампа, вони знову ставали його найкращими друзями.
Так само й стосунки з Володимиром Зеленським можуть в мить налагодитися, щойно господар Білого дому почує приємні для себе слова. Ймовірно, саме для цього була розіграна вистава 28 лютого, а тепер відбулася зупинка допомоги. Недаремно у Вашингтоні по кілька разів щодня наголошують: ми готові знову прийняти в себе пана Зеленського, щойно він змінить своє ставлення до переговорів.
Якщо ж найгірший сценарій справді реалізується і США остаточно вийдуть з гри, миттєвого колапсу точно не станеться. Європа має достатній потенціал для боротьби проти росіян на тривалій дистанції. Потрібно лише змусити європейців почати його реалізовувати.