Його шлях до влади всіяний поразками політичних ворогів із Консервативної партії, а нині й ліберал-демократів і політичних лідерів. Опозиційні сили були принижені його тріумфом на виборах минулого тижня. Ця перемога означає, що Brexit таки відбудеться.
Такий сценарій не був неминучим. Ще цього літа практичні й політичні перешкоди для швидкого виходу (та й узагалі виходу) з Європейського Союзу здавалися майже неподоланними. Попри численні впевнені прогнози, зокрема мої, Джонсон упорався з усіма проблемами.
Труднощі нікуди не поділися. ЄС висуватиме невигідні умови майбутніх економічних відносин із Великою Британією. Угоди про вільну торгівлю з рештою світу, про які стільки говорили, є сумнівними й нерезультативними. Президентська адміністрація США на чолі з Дональдом Трампом не ідеальний союзник. Нависає загроза конституційного розлучення з Шотландією. Також незрозуміло, як Brexit може полегшити відносини з Росією та Китаєм. Ці країни, власне, експлуатують розколи й непорозуміння, що породить Brexit. На початку передвиборчої кампанії Джонсон заблокував публікацію парламентського звіту щодо російської підривної діяльності. Люди, які мають спільні зі мною погляди, лютували. Проте Джонсону це, вочевидь, не зашкодило. Розгромна перемога прем’єр-міністра на виборах означає, що він не матиме серйозних перешкод для ухвалення в парламенті свого закону щодо угоди про Brexit.
Читайте також: Два виклики для переможця
Найважливіше, що Джонсон уже не вразливий до тиску ухильників своєї партії, які переймаються нюансами того, що станеться після виходу британців із ЄС 31 січня. Якщо прем’єр захоче, ця свобода дасть йому змогу прийняти швидку угоду з ЄС, нехай і невигідну деяким галузям британської промисловості. Громадськості здебільшого байдуже до технічних нюансів митних союзів та інструкцій. Народу головне, щоб результати референдуму були дотримані. Так і буде. Вихід із ЄС може зашкодити довгочасним перспективам зростання Великої Британії. Проте найближчим часом припинення непевності означатиме, що слід очікувати корисної активізації інвестицій та виробництва. Уряд Джонсона теж подаватиме це як власну заслугу.
Уперше за чотири роки інші країни матимуть справу зі стабільною британською владою. Це триватиме п’ять років, і консерватори цілком можуть виграти наступні вибори та лишитися на ще один термін. Це буде сприятливою зміною. Хитка позиція Великої Британії у світі почне відновлюватися у 2020-му. Міністри закордонних справ та оборони із союзних країн незабаром муситимуть бронювати квитки до Лондона.
Слід стежити за появою Стратегічного огляду оборони (SDR), що, певно, відбудеться влітку. Британські збройні сили суттєво недоукомплектовані. Нам слід вирішити, як бути: зосереджуватися на тому, що ми світова держава, яка допомагає США в заокеанських операціях, чи підтримувати європейську оборону? Якщо спробуємо охопити два варіанти, вийде кепсько.
Читайте також: Джонсон перемагає на виборах. Реакція британський ЗМІ
Та найголовніше питання — особистість Боріса Джонсона. Він облаштується на посаді й належно керуватиме країною чи відволікатиметься на спроби привертати увагу в стилі Трампа? Бо в ролі мера Лондона та міністра закордонних справ він був, м’яко кажучи, недолугим. І переміг на виборах не завдяки досягненням на своїй посаді, а тому, що був не таким поганим, як інші кандидати. Це ненадійний фундамент для п’ятирічного правління, але протриматися можна. Джонсон робить багато помилок, тому виникає спокуса ставити проти нього. Проте його здолані суперники й опоненти та експерти, як я, скажуть вам, що це нерозумно.
————————
Колишній прем’єр-міністр Великої Британії від Лейбористської партії Тоні Блер прокоментував перемогу на виборах консерватора Боріса Джонсона. Так, Блер, який був прем’єром із 1997 по 2007 рік, вважає, що представникам сили, яка зазнала поразки, слід відмовитися від протестних рухів та обробки, схожої на культ, який пропагував Джеремі Корбін. За словами Блера, після поглинання ультралівими ідеями Лейбористська партія виявилася «абсолютно нездатною бути надійною владою», а результатом цього стала ганьба. На думку колишнього прем’єра, тепер можна чекати на десятиліття правління консервативної партії. Своєю чергою, прихильники Корбіна обвинувачують Блера в підриванні віри до політиків та зраді робітничого класу.