Цьогоріч до вишів вступили понад мільйон нових студентів. У п’ятірку найпопулярніших напрямів увійшли філологія, право, комп’ютерні науки, менеджмент і середня освіта. Серед вступників на бюджет до топу потрапили середня освіта, медицина, комп’ютерні науки, філологія й інженерія програмного забезпечення. Однак, попри велику кількість потенційних робітників, ринок праці складно наситити.
«Останні кілька років існує нестача компетентних професіоналів майже у всіх видах діяльності, — розповідає Марія Конарова, експертка порталу працевлаштування Happy Monday. — Зараз маємо ринок кандидата, а не роботодавця. Саме кандидат вибирає роботу, а компанії відіграють роль продавців вакансій та змушені пропонувати дійсно цікаві умови задля залучення кращих кандидатів».
Напрями, які найбільше відчули нестачу
За словами Марії Конарової, кілька сфер особливо потребують нових кандидатів. «По-перше, це IT, у якому навіть працевлаштовані спеціалісти регулярно отримують пропозиції. Цей ринок зростає швидше, ніж з’являються кандидати рівня middle i senior. За досвідченого спеціаліста з унікальними компетенціями може розгорнутися бійка, де роботодавці, немов на аукціоні, «перебивають» зарплатою, умовами та цікавістю роботи. Традиційно не вистачає технічних і робочих спеціалістів. На це впливає їхній відтік за кордон і низька привабливість робочих професій для абітурієнтів, а отже, мала кількість молодих спеціалістів. Проблеми з пошуком людей також відчувають аграрії. Цей сектор зараз активно розвивається та потребує багато кваліфікованого персоналу».
Найбільшу нестачу працівників відчувають сфери, у яких за останнє десятиліття відбулися суттєві зміни. Традиційна система освіти не встигає за їхнім швидким розвитком, а знання, які студенти отримують у ЗВО, часто теоретичні або застарілі. Це передовсім діджитал-сфери: маркетинг, реклама, PR, технології, дизайн. Також постійно шукають людей для управління персоналом, логістики та зовнішньоекономічної діяльності.
Читайте також: У пошуках успіху
«У галузях, де найбільше відчувається розрив між базовою освітою та робочими реаліями, охоче працевлаштовують кандидатів із додатковою освітою. Наприклад, донедавна у ЗВО взагалі не було спеціальностей SMMника, діджитал-маркетолога тощо, а попит на цих спеціалістів шалений. Людина, яка пройшла концентрований курс зі спеціалістами-практиками, буде мати перевагу перед кандидатом із базовою вищою освітою маркетолога, бо практичних знань, необхідних для сучасних реалій, у неї буде більше», — говорить Марія Конарєва.
Схожу думку поділяє Людмила Лук’янова — координаторка молодіжних програм Центру «Розвиток КСВ» та експертка Career Hub. За її словами, зараз набувають популярності професії, які можна вивчити за невеликий проміжок часу. Наприклад, такі як PR, SMM, копірайтинг або спеціальності з медіасфери. Індустрія краси також має багато спеціалістів із неформальною освітою. Наприклад, косметологія, що майже не потребує глибинних знань і яку можна швидко вивчити.
У деяких галузях майже всі працівники не мають профільної вищої освіти. За словами експертки, сфера громадського сектору більше побудована на неформальній освіті — курсах із проєктного менеджменту, грантової діяльності чи громадянської освіти. В університетах цього ще немає. Тільки деякі з них починають впроваджувати проєктний менеджмент як одну зі спеціальностей менеджменту.
«Це стосується й IT. Звісно, програмування не можна вивчити швидко — для цього знадобиться рік-два або більше, залежно від мови кодування. А-от у дуже популярні тестування, дизайн, HR-професії зараз багато хто перекваліфіковується», — зауважує Людмила Лук’янова.
Між потребою в людях і бажанням якості
IT-сфера розвивається чи не найшвидше й завжди «голодна» до нових працівників. Марія Конарова говорить: «До IT більшість потрапляє саме через неформальну освіту: курси, тренінги тощо. Майже кожна велика ІТ-компанія має власну школу чи академію та працевлаштовує найкращих випускників».
Створення власної школи — поширена практика великих компаній. Однак це радше вимушений крок, на який ідуть через нестачу спеціалістів. Про це розповідає Олена Крєтова, засновниця та керівниця HR-агенції, яка спеціалізується на IT.
«В IT величезна нестача кадрів у всьому світі та в Україні зокрема. З погляду ситуації на ринку, людей візьмуть на роботу, якщо вони пройшли будь-яке навчання, розібрались із темою та можуть стартувати. Компанії зі свого боку закладають на освіту дедалі більший бюджет. Вони інвестують в університети, класи, бюджетників, а також роблять курси, на яких самі навчають, та беруть випускників на роботу. Однак це значно пов’язано з кадровим голодом».
Про неформальну освіту, яку напряму організовують роботодавці, говорить і кар’єрна консультантка Уляна Ходорівська. «Формальна освіта дуже відстає за знаннями, тому велика кількість компаній, особливо тих, де важливі технології, створює свої онлайн-університети. Не для піару, а тому, що немає звідки взяти спеціалістів потрібного технічного рівня, окрім як навчити самостійно», — говорить експертка.
Людей в IT-компанії добирають за тестовим завданням, рівнем англійської та вмінням упоратись із проєктом. На те, у якій школі вони пройшли курси, майже не звертають уваги. Олена Кретова коментує: «Якщо говорити про курси, де компанія не може впливати на систему освіти, то байдуже. Є школи, які мають дещо кращих випускників — тоді звертаємо увагу вже через досвід, відзначаємо конверсію. Ми беремо не завдяки курсам — ми беремо людину, яка працюватиме».
Гнучкість програми та швидкість навчання — переваги неформальної освіти, якими більш традиційна навряд чи зможе похвалитися. Однак менш суворий контроль за навчальними програмами, компетенцією викладачів та знаннями випускників відкривають можливості для появи фейкових спеціалістів. Марія Конарова визнає цю проблему: «Наявність пройдених курсів не гарантує нічого. Бувають навіть «професійні ходоки по тренінгах» — люди, які постійно навчаються, але нічого не використовують на практиці. До того ж попит на неформальну освіту підвищує кількість компаній, які пропонують такі послуги. Звичайно, не всі вони якісні. Треба комплексно оцінювати: які курси проходив кандидат, хто їх викладав, чи були домашні завдання або практика, як давно це було та чи застосовував кандидат щось на практиці. Як зі звичайною освітою: наявність диплома не є гарантією».
Коли потрібен міцний базис
«У деяких вакансіях вища освіта є потребою», — говорить Людмила Лук’янова. Особливо це стосується керівних посад: тут її вимагають за стандартами. Винятком можуть стати хіба курси, сертифіковані певними федераціями або високо оцінені за міжнародними показниками якості. Якщо курси мають офіційно підтверджений стандарт, тоді вони можуть конкурувати з вищою освітою в резюме кандидатів.
Залишаються також професії, до яких неможливо увійти без класичної освіти, наприклад, лікарі, інженери, деякі робочі спеціальності. Вони вимагають обов’язкового отримання навичок, проходження практики, певних доступів і кваліфікацій. «Ніхто не візьме зварювальника на виробництво після проходження тижневого експрес-курсу», — говорить Марія Конарова, експертка порталу Happy Monday.
Навіть у сфері IT, де неформальна освіта дуже розвинена, її випускники не розв’язують проблему кадрового голоду повністю. Олена Кретова, засновниця та керівниця HR-агенції в цій галузі, відзначає: «Щодо продажів, рекрутингу, ком’юніті-менеджменту, то в Україні немає сильної освіти для цих спеціалістів. Такі працівники чудово виходять, наприклад, із філологів. Та якщо говорити про програмування, випускники ВНЗ мають фундаментальні знання, потрібні для серйознішої роботи. Якби було більше випускників ВНЗ, більше вибирали б їх».
Крім того, в IT вища освіта знадобиться, якщо спеціаліст планує працювати на закордонні компанії. В Україні на це менше звертають увагу, однак 80% компаній тут мають іноземних замовників. Вибираючи людину до себе в команду, такі замовники перевіряють, чи має кандидат вищу освіту з математики або інформаційних технологій.
Читайте також: Гра з вогнем. Україна завозить в рази більше готових нафтопродуктів, ніж сирої нафти, яку можна переробляти в країні
«Ми знаємо, що система освіти в багатьох наших ВНЗ слабка. Однак вона стає важливою, щоб рухатися далі та працювати з іноземними клієнтами, оскільки вони звертають на це увагу. Вважається, що на певних позиціях
важливі фундаментальні знання, які дає університет», — говорить Олена Кретова.
Проте неформальна освіта, безперечно, стає перевагою, коли вона додаткова. Деяким роботодавцям це сигналізує, що кандидат постійно розвивається та залишається в тренді. «Навіть маючи неабиякий досвід, важливо встигати за інноваціями», — коментує таке явище Марія Конарова. За її словами, ця тенденція прослідковується навіть у сферах, де необхідність класичної освіти є беззаперечною, наприклад, у медицині. Лікарі проходять підвищення кваліфікації, займаються саморозвитком. Так вони отримують актуальні знання та підвищують професійний рівень.
Самоосвіта як стиль життя
У розрізі кар’єри неформальна освіта стає невіддільною частиною розвитку. Кар’єрна консультантка Уляна Ходорівська називає цей процес самоосвітою та відзначає: «Відвідування курсів, підвищення кваліфікації, читання літератури — це реалії повсякдення дуже великої частини працівників. Ніколи у світі не з’являлося так багато новин на день. Це означає, що вимоги від роботодавця до працівника змінюються так само швидко. У деяких сферах швидше, у деяких повільніше, але суть у тому, що самоосвіта стає дуже необхідною».
Уляна Ходорівська бачить кілька функцій, які виконує самоосвіта в житті та кар’єрі. Перша — це інформація. Людина змінює роботу протягом життя та зустрічається з новою специфікою. Ба більше, її сфера постійно розвивається. «Я працюю з людьми, для яких їхня професія — це місце творчості та постійної уваги, тому вони завжди зайняті самоосвітою. Раз на пів року щось відвідують, слухають подкасти тощо», — ділиться експертка.
Друга користь від навчання — це контакти. Людина дізнається про нових людей у її сфері, з якими можна познайомитися. Експертка зауважує: «УКУ — це великою мірою місце, яке поєднує людей. Києво-Могилянська академія теж завжди була таким місцем. Досі до мене приходять люди, які бачать у профілі Могилянку й більше не мають сумнівів, тому що для них це ознака свого».
Третє, що дає самоосвіта, — підвищення самооцінки. Іноді на навчанні людина розуміє, що вже знає, про що йдеться, але звикла називати це по-іншому. Вона дізнається, що має нормальний рівень, знаходиться в тренді. Також це бонус до резюме. «Враховуючи швидкість появи нової інформації, корисно оновлювати те, що ми вчили 10–15 років тому. Роботодавці звертають на це увагу, тому навчання — це плюс. Особливо це перевага для людини, яка виходить на роботу після тривалої перерви, почувається невпевнено або хоче змінювати сферу. Крім того, самоосвіта дає спокій. Це відчуття, що людина добре озброєна та може впоратись із професійними викликами сучасного світу», — резюмує експертка.
«Це нормально — змінювати роботу»
Відмітки про курси в резюме та нові знання у своїй сфері стають у пригоді під час працевлаштування у власній сфері. «Пропрацювавши пів року, півтора або десять, людина змінює компанію, бо це нормально — змінювати роботу, — наголошує Уляна Ходорівська. — У сучасному світі є тенденція: двічі-тричі за життя змінювати професію. Це вже не питання неправильного вибору (під час вступу). Можна бути пів життя дуже задоволеним своєю роботою, а потім захотіти іншого. Світ дуже динамічний, дуже багато інформації тисне на людину, тому вона може стомитися від однієї спеціальності. Крім того, деякі професії з часом застарівають. Зміна роботи — прекрасна практика, однак тут є стереотипи. Наприклад, «прослухаю курси, і все буде ясно». Треба спочатку розібратися, для чого конкретно ці курси, які навички хочеться отримати. Поговорити з тими, хто їх закінчив, і тими, хто вже працює в цій професії. Часом люди оплачують курси та почуваються добре вже від цього факту. Потім курси не дослуховують або дослуховують через силу, а отримані знання не використовують. Так відбувається, коли від освіти чекають того, чого в ній немає».
В оплаті за курси кар’єрна консультантка не бачить нічого поганого. Однак радить спершу послухати безкоштовну версію, щоб не мати ілюзій щодо нової професії. Наприклад, можна чекати на щасливу кар’єру розробника після прослуханих курсів, однак не знати, чим живуть ці спеціалісти та з яким стресом вони стикаються.
«Можна почати слухати будь-який онлайн-курс і подивитися, чи взагалі цікава вам ця професія. Орієнтуйтеся на свій інтерес», — підсумовує Уляна Ходорівська.
Читайте також: Пильнувати національний інтерес
Позитивні зміни від держави та бізнесу
У Європі концепція освіти протягом життя добре розвинена. Вона готує людину до змін у її професійній сфері та на ринку праці загалом. В Україні ця концепція тільки набуває популярності.
«Зараз неформальна освіта має дуже великий стрибок у своєму розвитку, у популяризації», — говорить Людмила Лук’янова. Вона зауважує, що люди почали більше довіряти неформальній освіті, а неформальна освіта зі свого боку надає більше сертифікаційних знань. Випускники отримують документи, які мають вплив у їхній сфері. З’явилися сертифікати міжнародних рівнів і такі, що визнають державні департаменти освіти.
«Нещодавно в нас пройшов курс для закладів профтехосвіти «Навички успішної кар’єри». Викладачі, які його пройшли, можуть адаптувати знання до своїх пар і викладати його факультативно або як додаток до своєї програми. Так студенти профтехосвіти теж матимуть ці навички», — розповідає Лук’янова. Вона відзначає, що зараз формальна та неформальна освіти подеколи переплітаються. У випадку з викладачами цьому сприяло Міністерство освіти та науки. Курс «Навички успішної кар’єри» зарахували викладачам як підвищення кваліфікації.
Бізнес не залишається осторонь. Найпомітніша ініціатива в цьому напрямі — «Пакт заради молоді-2025», який об’єднує зусилля компаній, держави та освіти заради працевлаштування молоді. У межах пакту реалізують менторські платформи, де експерти з різних галузей допомагають учасникам професійно реалізуватися. Наразі до пакту приєдналися понад 30 великих українських компаній. До 2025 року в його межах планують створити тисячу партнерств між бізнесом та освітнім сектором для розвитку молоді.
Бізнес зацікавлений у розвитку неформальної освіти, оскільки вона дозволяє наситити ринок праці необхідними спеціалістами або підвищити кваліфікацію кандидатів до бажаного роботодавцями рівня. Це вже дає результат навіть на міжнародному рівні. Так, нідерландська IT-компанія Daxx назвала Україну найкращим у світі IT-офшором для наймання програмістів у 2021 році. Зокрема, це стало можливим через швидкість приймання на роботу фахівців, чому цілком могла посприяти розвинена неформальна освіта.
Активність українських компаній у навчанні спеціалістів та велике бажання вчитися серед фахівців можуть стати перевагою навіть на міжнародному ринку праці. IT-сектор уже це доводить. Однак для більшої ефективності процесу держава може структурувати роз’єднані рухи бізнесу й громадян у цьому напрямі. Передумови та навіть перші кроки в цьому напрямі вже зробили.