У. Т.: Крістіане, коли ви вперше грали Бетмена у «Бетмені: початку» 2005 року. Яка різниця між тим, коли перший раз побачили себе у дзеркалі в костюмі, і останнім днем зйомок?
– Мені здається, що вперше я одягнув костюм на пробах. То був костюм Вела Кілмера, тож мені він не дуже пасував. Але коли вбрався в свій справжній костюм, я подумав «Боже, зроби щось», бо з’явилося страшенне відчуття клаустрофобії. Я стояв і думав «Я не можу дихати, не можу думати. Він завузький. Стискає мені голову. Зараз буде паніка. От в цю секунду в мене буде нервовий зрив».
А тоді я собі сказав «Так, дихай». Попросив, аби мене залишили самого на 20 хвилин, бо зазвичай всі навколо починають питати «Ну як почуваєшся?». А я навіть дихати не міг. Тож я зостався наодинці і думав, що мені дуже хочеться знятися в цьому фільмі. Я сказав собі, що мушу подолати цей складний момент. Через 20 хвилин я покликав усіх і сказав: «Все, давайте будемо розмовляти дуже спокійно і тихо, і може мені вдасться до нього звикнути». З часом ми удосконалили костюм і підігнали під мене так само, як Брюс Вейн у фільмі, і він став значно зручнішим. А ще зникло відчуття панічного страху, бо я міг зірвати його з себе, щойно починав бачити зірочки над головою і не міг дихати. Але врешті-решт все стало на свої місця. І якось я усвідомив, що зйомки підходять до завершення, коли ми знімали епізод, де я був Бетменом, кажаном, а Енн Гетевей – жінкою-кішкою на даху мангеттенського будинку в Нью-Йорку. Моя робота закінчувалася, а фільм ще й близько не був зробленим. Команді ще довелося чимало над ним попрацювати.
А тоді я зійшов з майданчика, зайшов до гримерки і зрозумів: от і все. Більше мені не доведеться знімати цей костюм. І знову попросив усіх залишити мене самого на 20 хвилин. Коли сидів один, до мене прийшло усвідомлення всієї роботи, яку ми зробили, і гордість за та, що втілили, що запланували. Це був єдиний сиквел, де я грав одного персонажа тричі підряд. Самі фільми змінили моє життя і мою кар’єру, тому я просто був вдячним за це.
У. Т.: Наскільки фільм співвідносний з сучасністю? Ви про це думали під час зйомок?
– Мені завжди здавалося, що режисер Крістофер Нолан має якусь неймовірну здатність робити фільми надзвичайно актуальними. На той час, наприклад, проходив рух «Захопи Уолл-Стріт» – все відбувалося за кілька кварталів від місця зйомок в Нью-Йорку. Він просто не міг передбачити ці події під час написання сценарію і початку знімального процесу. Але коли почалися ті протести, я не міг надивуватися: «Звідки ти знав?», – питав я у нього. Зрештою фільм став дуже злободенним.
Як відомо, Бетмена як персонажа створив художник Боб Кейн у 1939 році. То було на початку Другої світової, у відповідь на безпорадність, яку люди відчували у цій страшній трагедії, в якій нічим не могли зарадити. Тож ідея була актуальною ще в зародку. Так і почався Бетмен. Його, щоправда, непогано містифікували – приміром, Адам Вест (зіграв головну роль у першому повнометражному фільмі про Бетмена – Ред.). Але починався він як дуже актуальний персонаж, і Кріс, на мою думку, повернувся до витоків.
У. Т.: Ви можете розповісти про сюжетні лінії, особливо в контексті економічної кризи і бачення історії в такому світлі? Про що ви думали, коли створювали історію?
– Мене завжди дивувало, як великі фільми – я намагався зробити кілька таких, але, з усієї поваги, не вважаю, що мені вдалося те, що вдалося тут Крістоферу Нолану – можуть бути суто розважальними, куди люди приходять, як на американські гірки, і потім згадують тільки розвагу. Але якби вони захотіли, то побачили б значно більше. Звичайно, складніші елементи розгледіти не так просто, але якщо є таке бажання, то можна. Якщо справді прагнути їх побачити.
У. Т.: Крістіане, щодо епізоду великої битви між Бетменом і Бейном, розкажіть, скільки довелося репетирувати, і скільки часу витратили на підготовку?
-Я погано відчуваю час. Уявлення не маю, скільки часу пішло на все, але точно багато. Останню битву ми почали знімати у Піттсбургу, а закінчили у Нью-Йорку. Переїзди були тривалі. Але була якась ейфорія під час всіх тих дублів, навіть попри бійки. І вона дала силу мені і Тому Гарді (актор, що зіграв роль Бейна – теорориста в масці – Ред.) – феноменальному актору і гідному супернику – першому противнику Бетмена, який, знаєте, міг би добре надерти йому зад – а такого ми ще не бачили.
Але у перших фільмах про Бетмена мені дуже подобається, що там немає примітивної боротьби. В кінці кожного бою дізнаєшся щось нове про кожного персонажа, а це ознака хорошого бою. Дізнаєшся, через що Бетмену довелося пройти від самого початку фільму і до кінця, аби побороти противника, і Бейна теж пізнаєш – зміни, через які пройшов він. А це завжди важливо в будь-якому протистоянні. Цього насправді і шукають.
Ми вже стільки бачили людей, які товчуть одне одного без упину. І що? Насправді хочеться бачити зміни. Слабкі і сильні місця персонажів, які дозволять одному домінувати над іншим, і те, що може змінити ситуацію.
Інтерв’ю та фото надане Warner Bros. Pictures
