"Ми дали основні напрямки, які має містити дана "дорожня карта" – перше: вона є документом з імплементації усіх "Мінських угод… Жодного документу сьогодні не підписано, і до підписання не готувалося", – так охарактеризував фактично основне досягнення Берлінської зустрічі Нормандської четвірки президент Порошенко під час нічної прес-конференції в українському посольстві у Берліні. Сама “дорожня карта”, як зазначив президент є документом з імплементації Мінських угод, утім потребує ще конкретизації. Це мають пропрацювати до кінця листопада міністри закордонних справ залучених країн. Президент лише зазначив, що вона складатиметься із безпекового, політичного та гуманітарного блоків.
Окрім того, прозвучали заяви стосовно озброєної поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі для підготовки до проведення там місцевих виборів. «Домовилися також про те, що ніхто не буде перешкоджати діяльності ОБСЄ. І для забезпечення підготовки до майбутніх місцевих виборів, коли умови безпеки дадуть нам можливість проводити ці вибори, ми зараз зробимо спробу ввести збройну, ми її називаємо поліцейською, місію ОБСЄ, яка буде забезпечувати безпеку як під час виборчого процесу, так і на перехідний період», – заявив Петро Порошенко на прес-конференцїі після зустрічі у «нормандському форматі». Російська сторона також підтримала необхідність запровадження поліцейської місії ОБСЄ, додав президент. Утім, сайт канцлера Німеччини подає дещо іншу інформацію з приводу місії ОБСЄ. Так, цитуючи Ангелу Меркель, її прес-служба стверджує, що першим кроком у роботі міністрів закордонних справ, буде розширення так званих трьох зон безпеки. На додачу до них, за словами канцлера, мають створити ще чотири. Має бути забезпечено їхній постійний моніторинг спеціальною місією ОБСЄ. Утім, за словами Меркель, надання зброї представникам ОБСЄ “немає ніякої абсолютної негайної необхідності зараз”.
Читайте також: Франко-німецький переклад Мінська
Результати берлінської зустрічі добре сформульовані у заголовку статті The Wall Street Journal: “Обговорення виробили «дорожній план», але не спричинили до прориву”. Але, як зазначали і аналітики і самі ж політики ще до обговорення: на чудо не чекали. Як пише у своєму матеріалі для EUobserver старший науковий працівник Фонду Маршалла у США Йорґ Форбріґ, в кожної зі сторін були свої попередні мотиви для зустрічі: для України важливо повернути міжнародну увагу до війни на Донбасі, яка в останні місяці переключилася на Сирію. Форбріґ, щоправда, серед українських мотивів не забув згадати і про реформи. На його думку, “Київ сподівається, що зайнятість західних урядів московськими війнами відверне увагу від процесу реформ, який сповільнився після зміни уряду”.
Російські ж мотиви достатньо прості: ще одна спроба підірвати європейську єдність. Кремль вочевидь не пропустив повз вуха достатньо єдину позицію в ЄС щодо нових санкцій у зв'язку із російськими діями у Сирії. На думку німецького експерта, російські “поступки” (саме як про поступку у російській позиції говорив український президент, коли озвучувавпро їхню згоду на “дорожню карту”, адже ще півроку тому, за його словами, про це ніхто й чути не хотів) спрямовані на те, щоб розбити європейську єдність щодо нових санкцій та зміцнити позиції противників санкцій в ЄС.
Читайте також: ОБСЄ, миротворчість і не тільки
Крім того, перший за чотири роки приїзд російського президента до Берліна не міг обійтися без “особливостей”, бо як інакше назвати приїзд разом із ним Владіслава Суркова, на якого поширюються дії санкцій ЄС, а отже той не має права перетинати кордони ЄС. Дехто назвав це провокацією, дехто відвертим нехтуванням позиції спільноти. Пізніше прес-секретар Канцлера зазначив, що Владиславу Суркову було надати виняткове право в'їзду заради цих переговорів. Цікаво, чи було воно у нього попереднього разу, коли він їздив до Афонських ченців?
Що ж до бачення результатів світовими ЗМІ, було багато голосів лунало на підтримку санкцій, адже вплинути на Путіна можуть лише вони. Проте німецька канцлерка по закінченні шестигодинних переговорів про Україну та Сирію сказала, що вони поки не розглядаються. Про важливість нових санкцій зокрема писав у своїй статті для “Die Zeit” історик Ян Беренс. Він вважає, що лише показавши російським елітам, що їм все ще є що втрачати, Захід може отримати бодай якісь важелі впливу на російського президента. А поки всі повернулися до вихідних позицій.