Вибори на окупованій території — одна з найгарячіших тем політичних дискусій в Україні. Привид цих виборів постійно бродить десь поруч, грюкає ланцюгами й тримає в напруженні громадян, проте показуватися їм не поспішає. Обидві сторони конфлікту регулярно заявляють, що потенційно готові до них в ОРДіЛО, але за певних умов. Умови ж ці на практиці виявляються взаємовиключними. І на поступки не погоджуються ні бойовики, ні Україна.
Утім, обговорювати всерйоз вимоги маріонеткових утворень немає сенсу. Очевидно, що рішення про майбутнє Луганська та Донецька приймається не в Луганську й не в Донецьку, тому аналізувати заяви Плотницького та Захарченка — таке саме марнування часу, як обговорювати перешкоди в радіоефірі. Сама студія, звідки ведеться мовлення, у Москві. І чого там хочуть, уже давно зрозуміло. Мета Росії — змусити Україну на особливих умовах інтегрувати в державу захоплений Кремлем шматок території, примусити Київ до зміни Конституції і таким чином з допомогою свого «троянського коня» обмежити український суверенітет. Питання в тому, кому це вигідно в Україні.
Якщо міркувати логічно, то в нашій країні в разі реалізації такого сценарію є тільки один вигодонабувач — колишні регіонали, які об’єдналися в Опозиційний блок, представляють в Україні інтереси Кремля й мають його всебічну підтримку. Для решти «договорняк» із Москвою та прийняття її умов не означає нічого хорошого.
Читайте також: Домовленості в урну. Хто й чому на Заході наполягає на необхідності виборів на окупованому Донбасі
Для українських громадян відмова від євроінтеграції та перехід країни під вплив Кремля стануть крахом усіх надій на краще життя та цілковиту безпросвітність. Без допомоги Євросоюзу нам навряд чи коли-небудь вдасться перемогти корупцію й провести необхідні економічні реформи. Відкат назад означатиме повернення корупційних газових схем та гарантовану консервацію в політиці порядків, характерних для пострадянського простору, — те, з чим українське суспільство так активно бореться сьогодні. Легалізація бойовиків та поступка Кремлю, швидше за все, обернуться розколом українського суспільства, суворою політичною кризою та навіть новими сутичками на вулицях Києва. Очевидно, що в цьому разі Україна виявиться на порозі реального розвалу, а кращі люди нації, опинившись перед перспективою повернення в УРСР, просто виїдуть за кордон.
Нічого хорошого від можливих виборів не варто чекати й жителям територій, підконтрольних незаконним збройним формуванням «ЛНР» і «ДНР». Сьогодні мільйони людей, що населяють ОРДіЛО, фактично перетворилися на інструмент російської політики. При цьому нікого в Росії не хвилює, чого реально вони хочуть. Кремль банально використовує їх як витратний матеріал. Жителі Донбасу перетворилися на кріпаків, долю яких вирішують на переговорах політики з Києва, Москви, Вашингтона, Берліна та Парижа. Ось тільки міни та снаряди, які падають на голови людей, цілком реальні. І сьогодні навряд чи хоч хтось на Донбасі, крім представників російської окупаційної адміністрації, може пояснити, заради чого це все.
Та частина Донбасу, яка сьогодні налаштована антиукраїнськи, повстала проти Києва з єдиною метою — відокремитися від України та увійти до складу РФ. Учасники сепаратистських мітингів 2014 року вважали, що коли Донбас проведе референдум за відокремлення від України та приєднання до Росії за прикладом Криму, то РФ анексує його, як зробила це з півостровом. У самій Росії всіляко заохочували й підігрівали такі настрої. І ось тепер виявляється, що вона навіть не думає включати до свого складу маріонеткові республіки, а наполягає на тому, щоб ті лишалися частиною України. Виходить, що два роки війни, всі жертви та руйнування сепаратисти Донбасу затівали заради того… щоб лишитися в Україні. Масштаби цього обману ще не дійшли до всіх прихильників «ЛНР» і «ДНР», але відмахуватися від усвідомлення того простого й сумного факту їм дедалі важче.
Чим допоможуть цим людям вибори в ОРДіЛО, проведені за законами України? Нічим. Уже сьогодні зрозуміло, що реального волевиявлення на захоплених збройними формуваннями територіях бути не може. Отже, йдеться тільки про формальну процедуру, яка допоможе легалізувати сепаратистів у правовому полі України, а також зайти до місцевої влади в ОРДіЛО представникам донецьких і луганських олігархічних кланів. Навіщо це потрібно середньостатистичному шахтареві або пенсіонерові? Як це вплине на його персональне благополуччя? Відповідь очевидна. Жителі Донбасу сьогодні вже ні на що не впливають. Поки на Донбасі стоять російські збройні формування, їм лишається тільки спостерігати за тим, кому дістанеться їхня земля та хто в підсумку виторгує право розпоряджатися їхніми долями.
Читайте також: Мистецтво зволікання. Чи готовий український політикум узаконити ОРДіЛО
А ось сили, які об’єдналися сьогодні в Опозиційний блок, мають дуже вагомі підстави для того, щоб домагатися виборів в ОРДіЛО. Адже саме ці вибори є ключем не тільки до повернення їхнього впливу на Донбасі та колишньої фінансової могутності, а й до реваншу в масштабах усієї України. Глобальна мета Опоблоку, звичайно, ширша, ніж вибори в Луганську та Донецьку. Старі олігархічні клани, які входять до нього, мріють повернути електорат ОРДіЛО в Україну та здобути його голоси на всеукраїнських виборах. Реалізація цього плану автоматично робить Опозиційний блок лідером перегонів. І дає змогу його представникам претендувати на провідні ролі в державі.
Фактично захопленими бойовиками територіями вже сьогодні керують представники Партії регіонів, які нікуди не зникли, попри обіцянки побудувати «народну республіку без олігархів». За прикладами далеко ходити не треба. Більшість призначених Плотницьким та Захарченком «голів міських адміністрацій» — це старі чиновники, що обіймали ключові посади й до війни. Нинішні «мери» Луганська, Донецька, Макіївки, Алчевська, Стаханова, Брянки та інших великих міст — бувалі регіонали, які працювали на керівних посадах у цих містах із давніх часів. Маноліс Пілавов, Марина Філіппова, Родіон Мірошник, Сергій Жевлаков, що сьогодні займають чільні позиції в структурі «ЛНР», — давні перевірені кадри Олександра Єфремова. Адміністрацію Олександра Захарченка в Донецьку очолюють люди, близькі до Ріната Ахметова. Очевидно, саме вони повинні будуть замінити на можливих «виборах» одіозних польових командирів і в майбутньому обіймуть керівні посади в ОРДіЛО цілком офіційно. Після цього ситуація на Донбасі вже мало відрізнятиметься від тієї, що була там до війни.
Читайте також: Спаринг-партнери Банкової. Чи готова АП до виборів
Проведення виборів за українськими законами та остаточне повернення ОРДіЛО під контроль старих кланів Ахметова, Єфремова, Іванющенка та Бойка означатимуть бетонування їхніх позицій на Донбасі й абсолютну владу цих олігархічних угруповань у регіоні. Із цього капкана Донбас уже не вибереться. І якщо для регіоналів це буде тріумф, то прості жителі ОРДіЛО від того вже точно нічого не виграють. Як і раніше, вони житимуть в умовах безвихідної розрухи депресивних селищ та деградації економіки, не маючи змоги вибрати собі іншу владу й щось змінити.
Щодо всієї України, то тут катастрофічні наслідки реваншу регіоналів важко перебільшити. Такий сценарій може стати початком кінця країни, і запобігання його реалізації сьогодні є одним із життєво найважливіших питань для громадянського суспільства й тих політиків, кому не байдужа подальша доля держави.