За останні 10 місяців діяльності уряду на чолі з Маріо Драґі, який після двох популістських кабінетів зміцнив традиційний євроатлантичний вектор країни, чи посилилася підтримка України Італією в контексті співпраці Києва з ЄС та НАТО?
— Стосовно цього питання послідовність Італії очевидна, незалежно від зміни наших урядів. Від 2014 року ми підтримуємо територіальну цілісність та суверенітет України, засуджуємо нелегальну анексію Криму та не визнаємо її. Хоча й платимо дуже високу ціну за таку позицію, але відстоюємо її, бо вона відповідає принципам і цінностям, які поділяємо з нашими партнерами та союзниками. Також позиція Італії щодо співпраці у сфері НАТО залишається незмінною та проявляється через нашу міцну підтримку партнерства між Києвом та Альянсом і подальше посилення інструментів та механізмів, покликаних стимулювати перебіг реформ.
Останнім часом президент Володимир Зеленський вимогливо звертається до керівництва Євросоюзу та НАТО щодо більш рішучого залучення України до цих організацій, в сенсі не обмежувати цю перспективу питаннями внутрішніх реформ і боротьбою з корупцією. Як ви оцінюєте такі прохання та яка нинішня позиція Італії щодо вступу Києва до ЄС і НАТО?
— Італія — серед тих, хто підтримує шляхи співпраці, які склалися у цій сфері з Києвом. Досить згадати з одного боку Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, з іншого — членство Києва в Програмі розширених можливостей НАТО (Enhanced Opportunity Partnership). Обидва факти показово свідчать про нашу підтримку України, але не забуваймо про взаємні зобов’язання, які ми взяли на себе та які по суті невідривні від цього процесу.
Читайте також: В очікуванні на італійське диво
Минулого серпня ви були єдиним представником Італії на форумі Кримської платформи в Києві. Як ви оцінюєте ефективність ініціативи української влади?
— Як я наголосив на форумі й повторив усім своїм співрозмовникам у Києві та в Римі, ми підтримуємо цю ініціативу як корисний інструмент для збереження уваги стосовно всього досьє щодо Криму. Вона також важлива для інтенсифікації консультаційних каналів та координації проведення спільної політики щодо теми, яка стосується всіх і впроваджує фундаментальні цінності міжнародного устрою.
Для багатьох очевидно, що розв’язання проблеми Криму та звільнення політичних в’язнів — у руках Путіна. Європейські санкції виявилися неефективними. Чи бачите ви інші інструменти або стратегію, яку євроспільнота може залучити для приборкання російського президента?
— Інструменти вже маємо всі й найбільше ті, що в розпорядженні «нормандського формату», які в минулому (наприклад, після зустрічі в Парижі в грудні 2019 року), власне, і призвели до обміну та звільнення бранців. Тому ми сподіваємося та бажаємо, щоб якомога швидше склалися обставини для нової зустрічі на рівні лідерів країн цього формату чи міністрів закордонних справ, щоб надати нового ритму й змісту переговорному процесу та активізації мінських угод, а також кожному заходу, що покликаний зміцнювати довіру заради конструктивного діалогу між сторонами.
Італія свого часу підтримала економічні санкції ЄС проти Москви через нелегальну анексію Криму. Відомо, що деякі європейські компанії та підприємці (включно з італійцями), користуючись прогалинами в законодавстві, намагаються займатися бізнесом у Криму. Який рівень моніторингу стосовно дотримання санкційного режиму з боку італійських фірм та бізнесменів?
— Можу запевнити, що рівень і безперервність спостереження, яке ми проводимо щодо дотримання санкційних норм, відносно високі. Це здійснюється завдяки постійній та ефективній координації з усіма залученими установами та органами влади, і цей факт дозволяє сказати, що ми не виявляли подібних порушень.
У Євросоюзі не вщухає напруженість стосовно доцільності та геополітичного тягаря збудованого газогону «Північний потік-2». Як пише преса, Італія була залучена до цього проєкту через діяльність інженерної компанії SAIPEM, яка частково долучилася до прокладення труби. Яка позиція Рима відносно цієї операції сьогодні?
— Відразу уточню, що Італія не є учасницею цього проєкту, за яким, однак, ми уважно спостерігаємо. Ми завжди наполягали на важливості диверсифікації джерел постачання енергоресурсів та відповідно шляхів їхньої доставки. Невипадково, виходячи з цієї позиції, ми підтримуємо збереження транзиту газу через Україну та, навіть більше, бажано за можливості інтенсифікувати цей транзит. Однак це потребує також додаткових зусиль Києва стосовно модернізації та підлаштування газотранспортної мережі. Наша підтримка конкретна, досить згадати про зобов’язання SNAM (італійської компанії — оператора у сфері водневої енергетики. —Ред.) в Україні, яка сприяла та продовжує сприяти розвиткові цієї перспективи. Наша послідовна позиція демонструє той факт, що позитивним прикладом диверсифікації джерел та постачання енергоресурсів, здійсненим в ЄС, була реалізація TAP (Трансадріатичний газопровід для постачання природного газу з Каспійського регіону до Європи через Грецію, Албанію до Італії; будівництво завершили в листопаді 2020 року. — Ред.).
Читайте також: Die Welt: Новий початок у травмованій країні
Від початку російсько-українського збройного конфлікту та анексії Криму Рим із країнами ЄС підтримує незалежність та територіальну цілісність України. Водночас окремі місцеві оглядачі зауважують, що на Апеннінах бракує розуміння того, що війна — не виключно двостороння суперечка України та Росії, а наріжна проблема також у відносинах ЄС — Росія, Італія — Росія. Яка позиція МЗС Італії на восьмому році збройного протистояння?
— Дії Італії стосовно цього бездоганно послідовні: власне, ми продовжуємо повторювати, що розв’язання конфлікту має відбуватися відповідно до мінських угод зі спільними конструктивними зобов’язаннями в межах переговорних форматів, які вже працюють, йдеться про «нормандський формат» (Україна, Німеччина, Франція, Росія) і Тристоронню контактну групу з мирного врегулювання на Сході вашої держави (Україна, ОБСЄ, Росія), діяльність яких ми всіляко підтримуємо. Їхні зусилля фундаментальні, бо мирне та прийнятне розв’язання в межах мінського процесу — основа п’яти провідних принципів у відносинах ЄС — Росія, реалізацію яких підтримуємо на високому рівні.
На боці проросійських сил на Донбасі проти України воюють й громадяни Італії. Деякі італійські прокуратури ведуть розслідування щодо бойовиків та вербування найманців, кількох осіб засудили. Чи ви вважаєте діяльність ваших правоохоронних органів достатньою в цьому напрямі?
— Маємо повну довіру до роботи наших судових і правоохоронних органів, яким готові надати будь-яку можливу підтримку, щоб дозволити їм працювати в спокійному режимі та з абсолютним дотриманням їхньої автономії та незалежності в межах процедур і гарантій, передбачених законом. Це, власне, щоб мати змогу довести факти, динаміку та відповідальність, які не так просто встановити.
У деяких країнах ЄС (Чехії, Франції) рішенням суду заборонили діяльність так званих представництв самопроголошених республік Донбасу. Подібні організації під непрямим російським патронатом діють в Італії. Досі прохання українських дипломатів закрити подібні центри не мали успіху. Яка позиція Італії щодо діяльності цих «представництв»?
— Неправда, що звернення наших українських співрозмовників були неефективними. Ми неодноразово наголошували, що, відповідно до лінії нашої підтримки територіальної цілісності та незалежності України, ми не лише не визнаємо політичний публічний статус цих центрів, а постійно на контакті з компетентними органами, які відстежують, щоб не було порушень закону в діяльності таких асоціацій. Уточню, що наш демократичний устрій дозволяє провадити діяльність, якщо вона є законною. Допоки немає доказів протилежного, ми не можемо заборонити дозволені дії з боку фізичних осіб або приватних установ.
Після запровадження антиросійських санкцій із боку ЄС деякі політичні сили в Італії тиснули на уряд із вимогами сприяти швидкому скасуванню санкцій, бо, за їхніми висновками, італійська економіка зазнавала великих втрат. Це справді так сильно вдарило по місцевому ринку та які нинішні економічні відносини Рима й Москви?
— Італія роками дотримується зобов’язань щодо захисту фундаментальних принципів, хоч і платимо за це високу ціну. Помітним було скрутне становище для багатьох підприємців та експортерів, котрі були змушені відмовитися або обмежити діяльність із російським ринком, який для нас залишається важливим і з яким ми підтримуємо традиційні важливі економічні зв’язки, але не відступаючи та не спускаючись до компромісів, коли йдеться про цінності.
Читайте також: Вибори в Італії: тріумф правих і популістів, але жодного переможця
Як ви оцінюєте рівень італійсько-українських двосторонніх відносин і в яких галузях співпраця більш плідна? Минулого червня міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо відвідав Україну, чи плануються найближчим часом інші контакти на високому державному рівні?
— Міністр Ді Майо був у червні, а я в серпні брав участь у форумі Кримської платформи в Києві. Недавно також у Римі зустрічався із заступником міністра закордонних справ Миколою Точицьким. Ми вкотре пересвідчилися в абсолютно чудовому рівні наших двосторонніх відносин. Сподіваюся на інші зустрічі високого рівня найближчим часом. Не йдеться лише про політичні зв’язки: Італія та Україна співпрацювали в дусі щирої дружби та солідарності в найгірші моменти пандемії в галузі цивільної оборони та захисту населення. Ми пишаємося нашим економічним партнерством. Перед пандемією товарообіг між країнами становив близько $4,5 млрд. Тепер спостерігаємо цікавий підйом після пандемічного піку. Працюємо спільно для зміцнення двосторонніх інвестицій та активізації наших міцних культурних зв’язків, зокрема в науково-технічній сфері. У зв’язку з цим недавно заснували посаду наукового експерта при посольстві Італії в Києві.
У двосторонніх відносинах досі тяжіє судова справа Роккеллі-Марків, оскільки після звільнення українського солдата Віталія Марківа в листопаді 2020 року вона дійшла до касаційного суду в Римі (третя інстанція). Після вироку суду першої інстанції в Павії, коли бійця засудили до 24 років неволі, як лідер партії «Більше Європи», ви доклали зусиль і відстоювали позицію захисту українського військовослужбовця. За вашими спостереженнями, як ця історія вплинула на Італію?
— Судові органи діяли цілком автономно та незалежно, щоб провести свою перевірку та аналіз подій. Результати цієї роботи до сьогодні виявилися правильними та обґрунтованими й підтверджують те, що я вже сказав стосовно цієї теми. Апеляційний суд у Мілані встановив невинуватість Марківа та брак і непридатність доказів, представлених проти нього. Касаційний суд скаже своє остаточне слово стосовно справи відповідно до засадничих принципів правової італійської держави.
——————————
Бенедетто Делла Ведова — народився 1962 року в Сондріо. Італійський політик, заступник міністра закордонних справ в уряді Маріо Драґі від березня 2021 року. У минулому вже обіймав цю посаду у двох кабінетах лівоцентристів Маттео Ренці та Паоло Джентілоні. Був євродепутатом із 1999 року, потім протягом 12 років — членом італійського парламенту. Нині секретар ліберальної проєвропейської партії «Більше Європи» (+Europa), яка має кількох представників у нинішньому парламенті. Навесні 2020 року Делла Ведова звернувся до керівництва Єврокомісії з листом-проханням гарантувати присутність її спостерігачів на апеляційному процесі Роккеллі — Марків, що відбувся восени того ж року в Мілані.