Бельгійці йдуть

Наприкінці ХІХ століття в східноукраїнських степах можна було проїхати десятки кілометрів, не взорувавши жодної людської постаті чи поселення. Однак уже тоді бельгійці активно вкладали капітали, інженерні знання та технології, яких не було в самій Російській імперії, у будівництво й функціонування перших вугільних, металургійних і хімічних підприємств України. Вони були піонерами індустріалізації Донбасу. Трохи пізніше, на початку ХХ століття, коли український регіон уже почав своє активне індустріальне життя, у дореволюційному Києві закурсували компактні трамваї бельгійсь­­ко­­го підпри­­­ємства Tramways de Kiew. Загалом із 1880 по 1917 рік на території Російської імперії, а саме в Грузії, Польщі, Росії, Україні, було відкрито 191 бельгійське підприємство. Відтоді минуло ціле століття, пріоритети й реалії змінилися наскрізно.

У когорті перспективних

Бельгійський бізнес знову цікавиться українським ринком. На зміну технологіям виробництва сталі приходять сучасні технології та інновації, зокрема в галузі енергозбереження. Саме їх і не тільки готові сьогодні запропонувати на внутрішньому ринку України бельгійські компанії, що візьмуть участь в економічній місії принца Філіппа.

Сама місія є позаполітичним інструментом, її актуальність не залежить від урядової кон’юн­­ктури й нинішніх провалів бельгійської коаліціади (див. «Непоступливість і страх», Тиждень, № 45). Основа тамтеш­­ньої економіки – малі та середні підприємства. Вони становлять 99,76% кількості зареєстрованих у країні підприємств і забезпечують 67% зайнятості. Бельгійські промисловці справжні професіонали у виробництві вузьконішевих високотехнологічних товарів: від безшумних, екологічно безпечних прибиральних ма­­шин для міст до конвеєрів для заповнення стерилізованих за допомогою гамма-випроміню­­ван­­ня ампул розчинами ін’єкцій.

При цьому місткість внутрішнього ринку цієї відносно невеликої країни вельми скром­­на. Як наслідок – нарощування експорту є одним зі стратегічних пріоритетів Бельгії. Двоє з трьох бельгійців прямо чи опосередковано заробляють гроші на зовнішній торгівлі. Для підтримки малого й середнього бізнесу та його заохочення в країні налагоджено кі­­лькарівневий інституційний ме­­ханізм: Федеральна агенція зовнішньої торгівлі Бе­­льгії й три регіональні інституції, а саме: Брюссельський експорт (Brussels Export), Фламандська агенція інвестицій (FIT) та Валлонська агенція зовнішньої торгівлі й інвестицій (AWEX). Вони організовують закордонні економічні місії, ярмарки й, що головне, під­­тримують своїх бізнесменів фінансово, надаючи гранти, пільгові позики та ресурси для відкриття веб-сайтів.
Принц Філіпп, прямий спад­­­­коємець бельгійського престолу, не є суто символічною фігурою місії. Він особисто вивчає країни, їхню історію та економічну специфіку, проводить зустрічі з бізнесменами-спів­­віт­­чиз­­никами, вислуховує їх і заохочує досліджувати нові можливості. Щороку десант біз­­несменів із Бельгії вирушає до трьох-п’ятьох країн, чиї внутрішні ринки ваблять своїми неосвоєними нішами та потенційним чи реальним попитом на високотехнологічну продукцію. Причому маршрут подорожей охоплює всю земну кулю й часто включає країни BRIC (Бразилія, Росія, Індія, Китай). Цього року економічна місія вже відвідала Індію, Китай і Казахстан. У 2009-му це були Мексика, Панама, Південна Корея, Саудівська Аравія та Марокко. Наступного року принц вирушить до Росії, США, знову Китаю, Перу й Чилі. Отже, Україна опиняється в когорті країн, чиї економічні перспективи в регіональних і навіть глобальних масштабах уже ні в кого не викликають сумнівів. Щоправда, український випадок відрізняється від решти тим, що ще треба підтвердити й утвердити незворотну перспективність. А ось до країн на кшталт Білорусі, Узбекистану чи Венесуели економічна місія в найближчі роки не збирається.

Цікаво, що для участі в українському вояжі зареєструвалося значно більше компаній, ніж під час місії до Казахстану: 109 проти 68. «Ми не розраховували на таку кількість учасників. Очікували, що їх буде близько 50. Адже Україна дуже постраждала від економічної кризи, – розповідає генеральний директор Федеральної агенції зовнішньої торгівлі Бельгії та радник принца Філіп­­па Марк Боґер. – При цьому в складі делегації місії будуть представлені всі основні секто­­ри економіки: енергетика, інфраструктура, логістика, фармацевтика, агросектор тощо».

Позитивний настрій бельгійських організаторів місії підтримує й Ігор Долгов, посол України в Королівстві Бельгія та голова місії при НАТО: «Інтерес із боку бельгійських компаній дуже великий, це підтверджують кількість заявок на участь і склад делегації. Для України це і політичний сигнал, і економічний». Тут бельгійські компанії шукатимуть місцевих партнерів, зокрема дист­­­ри­б’юторів. Порт Гент, третій за величиною у Бельгії, планує підписати меморандум про співпрацю з Миколаївським портом. Порт у Генті – справжній діамант у технологічній короні Бельгії. Крім, власне, портової інфраструктури, його оточують вітрові електростанції, так звана біоенергетична долина (Bio-Energy Valley), дослідницькі установи та швидкісні траси.

Ворота    

Деякі бельгійські компанії починають розглядати внутрішній ринок України як ворота до ринків сусідніх Молдови, Білорусі, Грузії та навіть Росії. Маючи найбільший внутрішній ринок з-по­­між країн Східної Європи, що не є членами ЄС, і за умови створення найамбітнішої зони вільної торгівлі з Європейським Союзом із-поміж його країн-сусідів, український внутрішній ринок у 2010-х міг би перейняти естафету від Польщі доЄСівських часів – кількісні й географічні параметри дають змогу це зробити. Усе залежатиме від бізнесового та інвестиційного клімату. Природно, що закордонні компанії здебільшого зацікавлені в максимальному наближенні своїх виробництв до споживачів. На сьогодні та сама Польща з-по­­між усіх країн є 11-м за величиною імпортером та 16-м експортером Бельгії. Білорусь – 76-та і 88-ма. Українські показники наразі посередині між цими двома: відповідно 37-ме та 48-ме місця.

Тож наша країна має шанси відкрити свій ринок для сучасних технологій і трендів в економічно виправданих масштабах, як-от: виробництво біопалива (біодизель, біоетанол), інтегровані системи ідентифікації громадян (створення національного реєстру, біометричні документи), технології енергозбереження (від спеціального скла для вікон до «зелених» автобусів). Але це неможливо без сильної політичної волі. Бельгійські підприємства готові пропонувати такі технології, консалтингові послуги та товари на українському ринку. Чи готовий останній їх прийняти? Сьогодні брюссельський аеропорт рясніє гігантськими рекламами «зелених» технологій. Екотехнології – одна з найулюбленіших тем тамтешніх лобістів. Формується певний дискурс, у який Україна, як енергетично найнеефективніша в Європі й просто цивілізаційно відстала країна, поки що жодним чином не вписана. Буде прикро, якщо результати місії обмежаться здебільшого попитом на послуги бельгійських компаній, які пропонують придбати нерухомість у Бельгії олігархам та олігархенятам із пострадянських країн. Такі трен­­ди теж є.  

Дозвільні хащі  

Тим часом ті бельгійські компанії, які вже мають досвід роботи в Україні, м’яко кажучи, дуже критичні щодо її реалій. Президент Віктор Янукович пообіцяв зменшити кількість ліцензій і дозволів на 90%. Нині про це говорять навіть у брюссельських ресторанах під час бізнес-ланчів. Іноземні бізнесмени зізнаються, що корупція, через яку компанії змушені витрачати «додаткові суми на українських чиновників», плюс дика, запаморочлива дозвільно-ліцензійна система пригнічують і демотивують щось робити в Україні. На нашу країну дивляться й чекають…

Бельгійська ABRISO NV, що спеціалізується на виробництві пакувальних та ізоляційних матеріалів, планує запустити своє пробне виробництво в Броварах якраз у листопаді цього року, коли в Україні працюватиме економічна місія Бельгії. Рік тому компанія вирішила зробити прямі іноземні інвестиції в українську економіку. На сьогодні українська команда ABRISO NV – «Абрісо ЮА» – налічує 15 осіб, після запуску виробничих потужностей кількість робочих місць планується збільшити. Фінансовий директор ABRISO NV Ян Дейонге констатує: «Будь-яка компанія прагне витрачати свій основний час і ресурси на бізнесові питання, цінову політику, а не на безкінечні бюрократичні процедури». Бельгійці здивовані, що одного дозвільного документа в Україні можна очікувати місяцями. Взагалі, коли засновники компанії наштов­­хнулися на реалії ведення бізнесу по-українськи, то на певному етапі навіть були ладні цілковито згорнути проект. На заваді «Абрісо ЮА» стало те, що в орендованих нею приміщеннях практично неможливо було запустити виробництво. В Україні нереально в короткий термін оформити документацію на початок роботи через різноманітні дозвільні перешкоди. А якщо йдеться про неналежні підприємству приміщення, то вся забюрократизована система уск­­лад­­нюється ще й «дозволами» власника, який диктує умови. На щастя, згодом компанія змогла придбати приміщення в Броварах. Ще одна проблема, з якою зіткнулися бельгійці в Україні, – митниця. Оформлення обладнання, яке вони ввозили на нашу територію, тривало чотири дні. У цивілізованих країнах це можна зробити за 15–20 хвилин. Навіть рекламні вивіски підлягали повній митній процедурі тільки тому, що їхню вартість оцінили в €140 (згідно з українським законодавством товар, вартість якого перевищує €100, підлягає повному митному оформленню). На головний біль в Україні може перетворитися навіть елементар­­не затвердження печатки. Приміром, згадувана бельгійська компанія не могла оформити одразу кредитний договір у Нацбанку, бо її повна назва – ABRISO NV, а на печатці значилося ABRISO. Це лише одна, але дуже показова історія. А ось, приміром, компанія ADB Airfield Solutions, що постачала освітлення для злітних смуг Донецькому аеропорту, мусила двічі оформляти контракти в Україні, хоча здійснити поставки обладнання та встановити його можна було в межах одного. Така логіка української бюрократії. Точніше, логіка без логіки.  

Далі буде

Кабінет Міністрів, Український союз промисловців і підприємців, Торгово-промислова палата отримали довідки на всі бельгійські компанії, що завітають до нашої країни. У робочому графіку бельгійської місії заплановані також зустрічі з президентом і прем’єр-міністром України. Що з цього вийде, незабаром побачимо.[2189][2190]