Бельгійські паралелі

Колись усі європейські дороги вели до Риму. Нині вони ведуть до Брюсселя. Країна, присутня в Брюсселі політично, економічно, культурно, інформаційно, присутня і в Європі. Країна, про яку там згадують лише спорадично під час офіційних візитів її найвищих керівників, не вписана в європейські координати. У них вона з’являється лише час від часу, як миготливе сигнальне світло. Спалахнуло – і немає. Не випадково Польща визначила Брюссель як один із основних центрів лобіювання всіх своїх зовнішньополітичних і бізнесових інтересів – не лише західно-, а й східноєвропейських. Саме про це, а також про те, чого Європа очікує від України, Тиждень спілкувався з послом Бельгії в Україні Марком Вінком.

Крізь терни до консенсусу

У. Т.: Пане посол, дехто з українських політиків проводить паралелі між Бельгією та Україною, вказуючи на соціокультурну подібність. Що ви думаєте з цього приводу? 

– Ми маємо відмінні історичні контексти. Ви молода демократія, що святкуватиме цього року 19-ту річницю незалежності. Бельгія ж відзначатиме 180-ту річницю своєї незалежності. Україна і Бельгія мають також різні лінгвістичні реалії. У нас три офіційні рівноправні мови. Нас складно з вами порівнювати, тому що на наших територіях в різний час домінували різні країни, імперії. У нашому випадку це Іспанія, Австрія, Франція. Ми були в союзі з Нідерландами. Не думаю, що рішення, які ми знайшли, можуть бути легко експортовані в Україну. Але між нами спільне те, що методологія вирішення проблем має бути демократичною, такою, що не залишає упослідженим чи знехтуваним жоден регіон, жодну культурну, лінгвістичну групу, жодну партикулярну реальність. Тобто наша подібність – у потребі інтенсифікованого пошуку мудрих політичних рішень.

У. Т.: Як сторонній спостерігач ви не помічаєте сьогодні в Україні конфлікту поколінь? Є свідомо проєвропейська молодь, і є проросійські старші покоління з радянськими сентиментами, чиї представники нині при владі. Чи можна побудувати поміж ними мости і як?

– Що є вкрай важливим у демократії? Діалог. Усі найболючіші проблеми й суперечності треба обговорювати, треба слухати один одного. Ви всі разом маєте шукати консенсус щодо майбутнього. Це справді дуже великий виклик для України. Ми мали щось схоже у своїй історії: розривалися між Францією та Нідерландами. Але спромоглися зрештою побудувати мирні відносини з обома. Ви мали б зробити те саме. На мою думку, хороші відносини з Росією узгоджуються з євроінтеграцією. Ваш новий уряд за короткий час підписав чимало двосторонніх угод із Росією. Події розгортаються дуже швидко. Але ми отри­­мали чіткий сигнал від цього уряду, що європейська інтеграція і далі залишається вашим беззаперечним пріоритетом. Звісно, у певні моменти ви маєте робити вибір. І є чіткі червоні лінії, яких не можна переступати, як-от те саме газове законодавство: або приймаєте
його – і тоді ви з Європою, або ні.

У. Т.: За майже два десятиліття незалежності Україна цілковито провалила всі свої шанси швидко й ефективно реформуватися. Чому, на ваш погляд?

– Ви дуже молода демократія. Двадцять років – це ще замало. Крім того, ваше геополітичне становище складніше, ніж в інших країн. Порівняно з вами вони стикаються зі значно меншим тиском із боку сусідів, меншою потребою взаємодіяти з країнами з величезними амбіціями, як-от із Росією. Якщо хочете мати власні амбіції, вам потрібно досягти справжнього внутрішнього консенсусу, а це неможливо без сильної демократії. І водночас сьогодні політична нестабільність уже не може використовуватися як пояснення ваших невдач, тому що новий уряд контролює парламент. Вони мають усе, щоб реалізувати той пакет реформ, який забажають. Ми сподіваємося, що цей уряд зможе також зберегти те, чого ви вже досягли, – свободу слова. Сьогодні всі – бізнес, медіа, громадянське суспільство – мали б мобілізуватися навколо загальнонаціональної програми реформ.

Бельгійські виклики

У. Т.: Що більше розпалює суперечності між франкомовними бельгійцями та фламандцями – мовне питання (поширення французької мови) чи фінансові інтереси (фламандці успішніші економічно, отримують більше грошей із держбюджету)? 

– Фінансовим дисбалансам передували лінгвістичні супере­чки. І це природний хід соціальної еволюції. Усе це дуже тісно пов’язано зі статусом Брюсселя як столиці ЄС, створює певні лінгвістичні виклики. Столиця Бельгії стала дуже привабливим містом для працевлаштування франкомовних європейців. Завдяки цьому і не тільки на периферії Брюсселя все частіше можна почути французьку, а це змінює лінгвістичні характеристики донедавна нідерландськомовних маленьких містечок навколо Брюсселя. Їхнє нове франкомовне населення хоче мати більше прав. Політичні партії це експлуатують. Є також певні відмінності в економічній політиці у франкомовних (Валлонія) і фламандських (Фландрія) регіонах. Одне слово, франкомовне населення хоче мати більше впливу. В обох частинах країни політики говорять про потребу переходу від федерації до конфедерації, тому, можливо, буде проведено конституційну реформу. Після парламентських виборів, що відбудуться в червні цього року, вочевидь, формуватиметься ко­­алі­­ція, яка прагнутиме досягти консенсусу щодо цієї реформи.

У. Т.: Чи може брак урядової стабільності позначитися на головуванні Бельгії в ЄС, що стартує в липні?

– Вибори відбудуться 13 червня, а 1 липня почнеться наше піврічне президентство в ЄС. Це означає, що нинішній уряд працюватиме в перші тижні президентства доти, доки не постане нова коаліція. Але вся машинерія державних службовців функціонує без збоїв і провисань, тому ця зміна урядів не повинна позначитися на якості нашого президентства. Бельгія очолюватиме Євросоюз уже вдванадцяте. Ми маємо добрий досвід і знання, щоб усе подужати. 

У. Т.: Якими будуть пріоритети Бельгії на час її головування в ЄС?

– Ми сьогодні діємо вже в новому контексті, обумовленому Лісабонським договором. По суті, країни, які президентствують, віднині відають суто технічними питаннями. Зовнішні відносини – це компетенція Верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон. Європейську Раду очолює Герман ван Ромпей. Наші ж погляди будуть звернені всередину ЄС. Ми вже визначили п’ять пріоритетів свого президентства. По-перше, це боротьба з фінансовою кризою. По-друге, протистояння бідності, поліпшення соціальної політики. По-третє, на часі імплементація Стокгольмської програми, що, по суті, є планом дій ЄС у царині правосуддя і внутрішніх справ. По-четверте, займатимемося проблемою зміни клімату. По-п’яте, відповідати­мемо за продовження перемовин щодо членства з Хорватією, Туреччиною, розпочнемо переговори з Македонією. Тож роботи чимало. 

Бельгійці в степах

У. Т.: Наприкінці XIX століття Бельгія була одним із найбільших інвесторів української промисловості. Про це написано книжку Steel on the Steppe. Якщо порівнювати масштаби співпраці тогочасної і сьогоденної, що варто відзначити?

– Ми справді маємо спільні історичні сторінки, українці писали їх спільно з бельгійцями. У 1880–1917 роках Бельгія була одним із п’яти топ-інвесторів в Україну. В царській Росії наші експерти активно залучалися до розбудови вугільної та металургійної індустрій. Ще один цікавий факт: колись бельгійці прокладали перші трамвайні колії в Одесі, а нині наші експерти працюють разом із одеськими над прокладанням нових.

Відтоді як ваша держава ступила на шлях демократичного розвитку й посилила відносини з ЄС, ми розширили нашу торговельну співпрацю в обох напрямах на більш ніж 30%. Спочатку бельгійські компанії проводять торговельні операції з українськими партнерами, а потім, якщо ця співпраця успішна, повертаються до України вже як інвестори. Так, наприкінці листопада до вашої країни має приїхати велика торговельна делегація на чолі з бельгійським принцом Філіппом. Взагалі ми маємо дуже амбітні плани. 

У. Т.: Бельгійські компанії вже активно задіяні в інфраструктурних проектах, пов’язаних із Євро-2012. Чи можна очікувати приходу нових компаній? Що має зробити Україна, щоб їх заохотити? 

– Ми почали таку співпрацю дуже рано, ще 2008 року, коли в Україну приїхали представники Бельгійського клубу спортивних технологій. Це федерація найкращих компаній, що володіють багатьма технічними ноу-хау. Вони брали участь у проектах побудови багатьох спортивних споруд, проведенні олімпіад. Нова делегація побуває в Києві, Донецьку та Львові в червні. Наші компанії володіють технологіями побудови фан-зон, технічної організації медіа-висвіт­лення матчів. І наші люди готові сюди приїжджати, співпрацювати. Ми також дуже сподіваємося, що бельгійські компанії матимуть змогу брати участь у прозорих тендерах.

У. Т.: Сьогодні майбутнє української енергетики в підвішеному стані, поки що ми чули лише загальні заяви українських керівників про те, що Україна спів­працюватиме одночасно і з Росією, і з ЄС. Ось конкретно як Бельгія могла б співпрацювати з нашою країною в енергетиці?

– Процес євроінтеграції не може бути успішним, якщо його сприймають як протидію іншій державі. Щодо енергетики перед вами стоїть великий виклик – це енергетична неефективність вашої економіки. Доки на вашому внутрішньому ринку газу не буде прозорої цінової політики, про жодне збільшення інвестицій в енергетику йтися не може. Ми дуже сподіваємося, що Україна ухвалить газове законодавство, яке відповідатиме європейським стандартам. Є бельгійські компанії, що працюють у царині енергозберігальних технологій, вони готові прийти на ваш ринок, але без гарантій не можуть цього зробити. Є також компанії, що спеціалізуються на біопаливі. Україна експортувала чимало біопалива, але є підприємства, які готові не лише його купувати, а й експортувати технології, що дадуть змогу використовувати біопаливо замість газу. Сьогодні всі в ЄС очікують представлення вашим президентом пакета реформ. Він обіцяв це зробити в червні. Нас дуже цікавить зміст цієї реформаторської програми.

Лобіювання майбутнього

У. Т.: Дотепер Україна не спромоглася організувати своє лобі в усіх його можливих формах у Брюсселі та головних європейських столицях. Як до цього потрібно підходити?

– Брюссель – це, безперечно, європейська столиця лобізму, тому що саме тут розташовані інституції ЄС та міжнародні організації. Різні громадські організації прагнуть бути там представлені, щоб просувати свої інтереси. У Брюсселі є інтерес до українського бізнесу. До речі, в Києві вже діє Європейська Бізнес Асоціація, що є лобі-машиною для українського бізнесу в ЄС. І якщо ви твердо визначилися зі своєю європейською ідентичністю, то саме Брюссель – найкраще місце просувати ваші інтереси. І, до речі, там має працювати значно більше українських журналістів.

У. Т.: А як щодо культурної репрезентації України за кордоном, це не менш важливий елемент промоції і латентного лобі…

– Так, не можна рухатися вперед без промоції знання про Україну в світі. Головне, щоб ви уклали якомога більше договорів із третіми країнами про співпрацю в галузі культури. Ми були б раді мати договір про таку співпрацю з Україною. Загалом це дуже важливий сегмент національної дипломатії. Наші делегації, які приїжджають в України, щоразу дивуються культурному багатству Києва, Одеси, Львова. У вас є що показувати і про що розповідати світу.

У. Т.: Бельгія – приваблива країна для іноземних кінематографістів. Ваші кінофонди заохочують міжнародну копродукцію. Чи могли б ви коротко описати, як діє ця схема фінансування кіно?

– У цій галузі є два рівні: федеральний і рівень національних громад. На федеральному рівні всі ресурси в руках міністра фінансів. Він має стимул давати фіскальні пільги кінопродюсерам. Але здебільшого культура в Бельгії перебуває в компетенції місцевих органів влади.

У. Т.: Дехто з представників нинішньої влади вважає, що в Україні треба спеціально підтримувати не українську, а російську мову. Як мовні пріоритети визначаються в Бельгії?

– У нас усе це належить до компетенції громад. Промоція мови є дуже важливою, і її мають здійснювати ті, хто цією мовою говорить. Насамперед спеціальної підтримки й захисту потребують мови з незначною територією поширення. Саме невеликі лінгвістичні громади мають потребу в промоційних інструментах. Приміром, французька мова поширена на величезній території, нею говорять чимало людей у Європі, їй жодним чином нічого не загрожує. На відміну від української чи нідерландської. Отже, треба фінансувати якісні телепрограми, шоу, книжки, кіно саме такими мовами.  [1900]