Протестувальники наголошували: прийшли до Офісу президента ще й тому, що у своїй передвиборчій кампанії Володимир Зеленський також підіймав ці питання. І, за їх словами, тепер він мав би дати на них відповіді. Власне, аналогічна акція відбулася й минулого року. Тоді ще під Адміністрацією президента Петра Порошенка. Вимоги у протестувальників були аналогічні: аби правоохоронці виконали свою роботу й суди покарали винних. Тоді голова держави з публічною реакцією не забарився: в день мітингу заявив про свою стурбованість і вимагав розслідувати кожен напад. А за рік активістам довелося акцію повторити. Вже під вікнами Зеленського. І назвали вони її «Ніч на Банковій. Знову».
Фотогалерея: "Хто наступна Гандзюк?" На Банковій вимагали розслідувати напади на активістів
Трохи передісторії. За останні кілька років в різних регіонах України відбулося понад 50 нападів на громадських активістів. До розслідувань цих злочинів виникали питання. Проте показовою і найбільш резонансною стала історія Катерини Гандзюк, херсонської депутатки та активістки. 31 липня минулого року її облили літром сірчаної кислоти. Місцевій поліції, яка взялася за розслідування, знадобився майже місяць, аби затримати реальних нападників. До цього ж підозрюваним у справі був Микола Новіков – чоловік, який на момент нападу відпочивав на морі. Проте його алібі довелося підтверджувати журналістам, які розшукали свідків і довели його невинуватість. Врешті, виконавцями злочину виявилися колишні військові. Проте друзі Катерини зауважували – напад може бути замовним. А причетним до нього нібито може бути керівництво Херсонщини. Тогочасний генпрокурор Юрій Луценко за кілька днів після нападу навіть відвідував активістку в лікарні. А після візиту обіцяв передати розслідування до Служби безпеки. А 27 вересня 2018-го під час першої «Ночі на Банковій» показали відеозвернення Катерини.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
«Так, я знаю, що виглядаю зараз погано. Але, принаймні, мене лікують. Мене лікують добре українські лікарі. І я точно я знаю, що я виглядаю зараз набагато краще, ніж виглядають в Україні справедливість і правосуддя… Я досі не знаю імені замовника нападу на мене. Гандзюк — це не просто моє прізвище. Це прізвище в ряду 40 інших прізвищ постраждалих від нападів, що сталися за останній рік… Замовники жодного з яких не були названі. Найгірше — половину з цього списку я знаю особисто… Хто замовив всіх цих людей? Хто покриває замовників? Чому така кількість розслідувань саботується? Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас вбивають та калічать? Чому ми заохочуємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити? Біда в тому, що всі ці питання стали риторичними. Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані і засуджені. І що кожен із нас буде вільним. І не буде мати в серці страху», – заявила Катерина під час відеозвернення. За місяць її не стало.
Акції протесту тривали. Врешті, Верховна Рада прийняла рішення про створення депутатської Тимчасової слідчої комісії (ТСК), яка б мала дослідити розслідування понад 50 нападів на активістів. Народні депутати провели низку виїзних засідань, зокрема у Херсоні. За результатами кількамісячної роботи вони підготували звіт, який врешті презентували у стінах Верховної Ради. У висновках депутатів, зокрема, йшлося про немотивоване закриття розслідувань нападів, зникнення важливих доказів, неналежне розслідування цих кримінальних справ, спроби залякування активістів тощо. В окремих випадках, як зауважують члени ТСК, розслідування щодо нападів вдалося відновити.
«Завдяки розголосу і тому, що ми примушували правоохоронців працювати, були результати. В багатьох випадках нам вдалося досягти того, щоб справи почали розслідували. Знайшли виконавців, замовників. Були випадки, що в окремих справах були втрачені докази. Нам казали, що їх уже неможливо знайти. Але після нашого втручання, коли до нас приходили голова Національної поліції та його заступники, речові докази знову знаходилися», – розповідає Тижню колишній народний депутат, голова ТСК Борислав Береза.
Читайте також: Євгенія Закревська: Справу Гандзюк від початку мали б передати в СБУ
Якщо ж говорити про найбільші виявлені проблеми, то це, на думку Берези, низька кваліфікація слідчих. «Умовного «топу» проблем немає. У кожній справі свої нюанси. Чи втрата доказів, чи неналежне виконання обов’язків, чи некваліфіковані слідчі. Останнє – найгірше, насправді. Коли, наприклад, люди розвалює справу активістки Валентини Макарової. В цю жінку стріляли, у неї переламані всі кістки обличчя, їй ставили титанові пластини. Взагалі диво, що вона вижила. Так от, людина, яка займалася розслідуванням, справу «завалила». Докази в ній зникли. Але людина пішла на підвищення в Національне антикорупційне бюро. Це як взагалі? Звісно, ми повідомили відповідні структури, але реакції не було», – додає Береза.
Тимчасова слідча комісія, яку очолював Береза, втратила свої повноваження разом із попереднім скликанням парламенту. Члени ТСК під час прес-конференції кілька місяців тому заявляли, що звертатимуться до новообраної Верховної Ради, аби депутати створили подібну Тимчасову слідчу комісію. Щоправда, за словами колишніх народних обранців, це прохання лишилося не почутим.
«Загалом у нас в роботі було понад 50 нападів. Були певні складнощі з оприлюдненням звіту. Бо нам казали «не на часі». Певно, хтось хвилювався за політичні рейтинги. Коаліція боялася, що ми використаємо результати роботи ТСК в політичних інтересах. Але там політики не було. Так, ми просили створити подібну ТСК в новій Раді. Але це прохання не почули. Ми зверталися до Слуги народу, до інших партій. Але, мабуть, їм це не цікаво. Вони не розуміють, як важливо захищати активістів. Бо нині велика кількість людей у Раді не має політичного минулого. Або минулого у громадській діяльності. Вони з іншого світу: там де немає нападів на активістів. А якщо вони є – то лише в сюжетах на телебаченні. Хоча активістів може убезпечити саме розголос і привернення уваги. Адже ті, хто налаштований на злочин, бояться публічності», – додає Береза.
Учасники «Ночі на Банковій. Знову», з якими спілкувався Тиждень, зазначають: акція була про безпеку загалом. Адже це одна з базових потреб для людини, зазначають протестувальники. І додають: мова тут не лише про активістів, але й про пересічних громадян. Просто активісти мають більше шансів наразитися на небезпеку. Для прикладу, учасник акції Роман Ратушний, один із координаторів протестів проти забудови Протасового Яру у Києві, нещодавно почав отримувати погрози від невідомих. А в інтерв’ю журналістам видання «Зміна» заявив, що не виключає свого викрадення. Загалом він уже подав три заяви щодо погроз фізичної розправи, однак поліція зареєструвала лише одне провадження. Про результати якого наразі нічого не відомо.
Читайте також: Чи хочуть активісти йти у владу
«Безпека – це один з критеріїв нормального розвитку суспільства. Не тому, що активісти якась специфічна каста людей, що вони мають більше недоторканості, ніж інші люди. Чи їм потрібна якась окрема правоохоронна система. Просто у них більше факторів ризику. І більше шансів стати мішенню нападу. Наша правоохоронна система працює не зовсім так, як треба. Є загальна нездатність, небажання, невміння працювати, відсутність системного підходу до роботи», – коментує ситуацію з нападами на активістів адвокатка батька Катерини Гандзюк та Романа Ратушного Євгенія Закревська
Разом із тим, Борислав Береза у коментарі Тижню додає – активісти це люди, які не зручні тим, хто «заробляє співпрацюючи з чиновниками і правоохоронцями. Адже чи не у всіх випадках нападів, які розглядала ТСК, зазначає екс-депутат, була співпраця злочинців і представників влади. І вона не залежала від партійної приналежності.
«Скажімо, у Херсоні мене здивували розповіді місцевих. Про вирубку лісу, про видобуток піску, про контрабанду до Росії, про співпрацю наших перевізників з росіянами, про наркотрафік. І зрозуміло, що без «допомоги» від керівництва області, представників Нацполіції, СБУ чи прокуратури таке просто неможливо. Коли ми про це дізналися, то хотіли розповісти це Порошенку. І просили про зустріч. Нам відмовили. Але ми знову звернулися з таким проханням. Бо це питання безпеки країни. Але нам знову відмовили. Ми тоді зрозуміли, що будуть робити все, аби шум від розголосу цих справ був якомога меншим», – зазначає Береза. І зазначає – за його інформацією жоден з правоохоронців не був покараний за неналежне розслідування, створення перешкод для нього або втрату доказів.
Закревська додає: якщо в історії з конфліктом двох людей фігурує представник влади, поліція мало що може зробити. «Поліція часом нічого не робить, бо знає, що потерпілий наступного дня відмовиться від своєї заяви. І поліція не може його захистити. Тим паче, що у нас в регіонах часом поліція залежить від влади. За таких умов правоохоронна система не працює. І максимум, що ми можемо робити у такому випадку – вольовим рішенням передати найбільш резонансні розслідування до Києва», – зазначає адвокатка.
Але й тут, за її словами, відчувається вплив представників місцевих еліт.
«За три дні після нападу на Катю Юрій Луценко заявив, що передає розслідування до СБУ. Але це рішення він не зміг реалізувати. Тому що йому протидіяли. З одного боку, місцева поліція показала нам фейкового виконавця. З іншого – розпорядження про передачу розслідування до СБУ виконали. Формально. Зареєструвавши ще одне, «порожнє» провадження, в якому не було підозрюваних. Але нібито могли бути замовники. От таке юридичне ноу-хау. Реально ж передати розслідування Службі безпеки вийшло аж після смерті Каті. А до цього, фактично, Служба безпеки не могла займатися розслідуванням», – пояснює Закревська.
Читайте також: Сергій Стерненко: «Небайдужі громадяни тягнуть на собі величезний шмат роботи, яку повинні виконувати державні органи»
Новопризначений генеральний прокурор Руслан Рябошапка, втім, уже встиг заявити, що серед пріоритетів його відомства буде справа Катерини. І «за можливості» Генпрокуратура має дати відповіді у короткі терміни. Щоправда, здається, ані друзі убитої активістки, ані її батько у ці слова не вірять.
«Пройшов рік, і багато чого змінилося. У нас оновлений Аваков, у нас нове керівництво СБУ. Я зустрічався з новими президентом і з керівниками нашої держави. Але результат нульовий. Звучать лише солодкі обіцянки у високих кабінетах. Після зустрічі з президентом я був дуже обнадіяний. Мені здавалося, що в нього вистачить політичної волі завершити цю справу. Мене президент запевнив, що сприятиме слідству, проте через три тижні після зустрічі слідство припинили. Як можна сприяти тому, чого не існує?» — заявив Віктор Гандзюк 27 вересня цього року на Банковій під час акції протесту.
Власне, слідство щодо очільника облради Херсонщини Владислава Мангера, якого підозрюють у замовлені «тяжких тілесних ушкоджень» Катерині Гандзюк наразі й справді зупинене. Ніби на виконання міжнародного доручення. Зупинене слідство й щодо Олексія Левіна, якого підозрюють в організації нападу. Оскільки той переховується за межами України. Як запевняє Закревська, нападники на Катерину ніяк не дадуть свідчення, в обмін на які вони отримали малі терміни ув’язнення. Оскільки це мало б відбутися в суді щодо можливого замовлення убивства Мангером. І сказати, коли це розслідування завершать, наразі неможливо. Вирішити питання міг би дозвіл слідчого-судді на позасудовий допит, але в такому проханні відмовили.