Art Basel
Специфіка: міжнародний мистецький ярмарок, платформа, де відбувається комунікація між галереями з одного боку – та колекціонерами, музеями і кураторами з іншого; вважається, що Art Basel передусім – подія ринкова.
Як часто проходить: щорічно, на трьох локаціях – у Базелі, Маямі та Гонконгу (не одночасно).
Коли започатковано: у 1970 році.
Коли проходить у 2017 році: 15 – 18 червня у Базелі, Швейцарія (ярмарок у Маямі відбудеться у грудні 2017, у Гонконгу – у березні 2018 року).
Населення Базеля: приблизно 170 тисяч осіб.
Кількість відвідувачів у 2015 році: близько 100 тисяч осіб за 6 днів.
Цьогоріч Арт Базель проходить вже у 48-й раз. Захід справедливо називають найстарішим мистецьким ярмарком такого масштабу. Кожна виставка організована як сукупність тематичних секцій, які присвячені як роботам знаних майстрів, так і молодих художників, що тільки заявляють про себе. Формат ярмарку довів свою ефективність для галерей та колекціонерів – у певному сенсі йдеться про інституалізований майданчик для бізнес-зустрічей та налагодження контактів. Про Базельский ярмарок часто кажуть, що він спеціалізується на «мистецтві продавати мистецтво».
Втім, окрім професійної спільноти, ярмарок регулярно приваблює до міста непрофесійних поціновувачів мистецтва з усього світу, зокрема, молодь.
Читайте також: Porto Frankо, відеопоезія та Музей 0+. Три історії про трансформацію простору
На сьогодні – за оцінками експертів – мистецький ринок є стабільним, колекціонери готові платити великі гроші за відомі, або, навпаки, наразі не відкриті ніким імена. Ярмарок чутливий до ситуації: кількість учасників Art Basel у 2017 році – 291 галерея з 34 країн світу (серед них – 17 галерей, що беруть участь вперше), 4000 художників.
На ярмарку буде чотири головні секції: власне, секція Галереї – участь у її роботі приймуть 226 галереї, причому цікаво, що цього року до статусу «не новачків» переведено три молоді галереї – Susanne Vielmetter Los Angelеs Projects з Лос-Анджелесу, Kraupa-Tuscany Zeidler з Берліну, Salon 94 з Нью-Йорку; секція Видання (тут покажуть принти та обмежені видання тих чи інших робіт), секція Деталі (32 кураторських проекти минулого та сучасності; зокрема, критики з особливою увагою чекають на фотопроект Гордона Паркса, присвячений руху за громадянські права 1950-1960-х років); секція Заяви (присвячена молодим іменам).
Тематичний діапазон нічим не обмежений. Традиційно на ярмарку – роботи модерністів початку ХХ сторіччя, післявоєнне мистецтво, роботи сучасних авторів. Серед галерей-учасниць у першу чергу називають «акул» цього ринку: Marlborough Gallery, Hauser & Wirth, Gagosian Gallerу.
Must see: до переліку найцікавіших подій Art Basel, на думку більшості критиків, потрапляє виставка робіт сучасного німецького фотографа Вольфганга Тільманса – більше 200 фотографій, які охоплюють три десятки років його професійної діяльності. Тільманс останнім часом працює з абстракціями, а починав і став відомим завдяки фотографіям молодих людей, клаберів, панків, бездомних тощо. У 2015 році Тільманс отримав премію фонда Hasselblad – Hasselblad Award – яку називають еквівалентом Нобелівки у сфері фотомистецтва.
Фото з відомого циклу робіт Тільманса Paper drop («Паперова крапля»).
Документа 14 – Кассель, другий етап
Специфіка: міжнародна виставка сучасного мистецтва, яка визначально мала на меті залучити Німеччину до світового мистецтва та нейтралізувати «культурну темінь» нацизму; на сьогодні – один з найамбітніших заходів у своїй галузі.
Як часто проходить: раз на 5 років протягом 100 днів; раніше традиційно проходила лише у Касселі (Німеччина), у 2017 році вперше пройшла ще у в Афінах (Греція).
Коли започатковано: у 1955 році.
Коли проходить у 2017 році: з 10 червня до 17 вересня у Касселі (афінський етап – 8 квітня до 16 червня).
Населення Касселя: близько 200 тисяч осіб.
Кількість відвідувачів у 2012 році: 900 тисяч осіб за 100 днів.
Tyzhden.ua вже писав про Документу 14, проте деталі другого, кассельського етапу, стали відомі лише вранці 10 червня – традиційно втаємничені організатори завжди притримують спілкування з пресою на останній момент.
Так виглядала прес-конференція, присвячена початку Документи 14
Цьогоріч спілкування з пресою тривало впродовж трьох годин. Після його завершення втомлені культурні оглядачі звернули увагу на амбітність місії, яку почала покладати на себе Документа, а деякі з них навіть заговорили про завелику серйозність, із якою вона почала до себе ставитися.
Якби світ лишався таким самим, яким був у 2013 році, коли куратор Документи 14 Адам Шимчик планував її, то одна з найпотужніших мистецьких виставок світу сьогодні обмежувалася б розмовою про колоніалізм, панування білої людини та гендер. Але після Brexit та президентських виборів у США Документа не втрималася від політизації, і означила свою місію як боротьбу проти націоналістичних сил та за право вільно демонструвати мистецтво як таке.
Під час конференції одна з журналісток запитала Шимчика про кореляції з Art Basel: «Ярмарок відкривається днями, – сказала вона, – наскільки багато спільного з ним матиме Документа?» «Сподіваюся, багато!» – розсміявся Шимчик. Так чи інакше, саме Документа наразі сприймається як захід «поза комерцією», на противагу ринковому Базелю.
Читайте також: Право на вечірку. Як поп-музика в Британії формує антитерористичний канон
Виставка дуже масштабна – її переглядові радять присвятити мінімум три дні, з ремаркою про те, що краще було б оселитися десь поруч на триваліший час, аби неспішно оглядати експозиції протягом кількох вікендів.
Must see: візитівкою цьогорічної Документи вважають роботу аргентинської художниці Марти Мінухин «Книжковий парфенон». Мова про копію Афінського Парфенону, побудована із книжок, що коли-небудь потрапляли під заборону цензурою. Для побудови споруди знадобилося близько 100 тисяч книжок, які художниці надсилали з усього світу.
Марта Мінухин позує поруч із «Книжковим парфеноном»
«Скульптурний проект» у Мюнстері
Специфіка: виставка скульптур та скульптурних об’єктів, які розташовують у найрізноманітніших місцях міста і які завдяки своєму розташуванню є почасти провокацією, почасти культурною інтервенцією; Мюнстер сміливо диктує мистецькі тренди і традиційно вважається конкурентним Документі.
Як часто проходить: раз на 10 років у німецькому Мюнстері; цьогоріч вперше пройде ще й на території міста Марль у 30 км від Мюнстера.
Коли започатковано: у 1977 році.
Коли проходить у 2017 році: з 10 червня по 1 жовтня.
Населення Мюнстера та Марля: 300 тисяч та 80 тисяч відповідно.
Кількість відвідувачів у 1997 році: більше 500 тисяч осіб.
Від самого початку існування проекту намагання організаторів розмітити культурні об’єкти у публічному просторі зустрічали шалений спротив місцевих жителів. Але незважаючи на періодичні випадки вандалізму, мешканці Мюнстера врешті не просто погодилися із діями організаторів проекту, а й підтримати рішення міської влади купувати деякі з об’єктів для постійного експонування.
Цього року «Скульптурний проект» відбувається вп’яте. Кассель, де проходить Документа 14, знаходиться у 125 кілометрах, але навіть якби був подалі – саме з Документою традиційно конкурує Мюнстерський проект. Прес-конференця відктриття радикально контрастувала із тригодинною монотонною прес-конференцією Документи: організатори поговорили з пресою доволі швидко, пригостили журналістів кавою та смачною їжею, а потім посадовили на велосипеди та відправили дивитися 36 нових публічних скульптур. Йшов дощик, але це не змінило велосипедних планів.
Читайте також: Джозеф Макелрой: «Здатність критично мислити — це те, що робить нас людьми і громадянами»
Ще одна радикальна відмінність «Скульптурного проекту» – він відмовляється під ідеї глобалізації, яку сповідує Докумена: мовою виставки виключно є німецька.
Концепція цьогорічного проекту присвячена діджиталізації сучасного світу в цілому та мистецтва зокрема.
Must see: найпровокативнішою роботою «Скульптурного» проекту вважається проект відомого французського художника П’єра Х’юга «After ALife Ahead» (приблизний переклад – «Після життя, що попереду»). Ця робота ще й найамбітніша подія заходу, на її підготовку було витрачено близько 1 мільйона євро (фінансову підтримку здійснила галерея самого Х’юга). Автор розтрощив бетонні основи міського льодового палацу та створив там дещо, що складно описати словами – тут і земля, і бджоли та мухи, і два павліни десь під стелею; загалом критики говорять про роботу як про штучно створений ворожий простір, який конче треба відвідати. Зайти до будівлі дозволяється лише кільком особам одночасно, тож черги біля цього об’єкту гарантовані.