Як і будь-яка справжня жінка, свої кращі 10 років Барбі збирається прожити саме між 49-тю та 50-тю роками. Що ж до її долі в Україні, то вчасно цю ляльку змогли отримати ті, кому сьогодні близько 20-ти. Боже, як я її хотіла! Це було якесь маніакальне бажання. Я просто марила нею. Зазомбовано надокучала батькам: «Будь ласка, купіть мені її! Купіть! Купіть!» І вони купили. То був найкращий подарунок на моє десятиліття. А як мені заздрили подруги! Ще б пак! З них ще ні в кого не було Барбі.
Не знаю, чи існує таке поняття, як «барбіманія». Але по-іншому те, що відбувалося зі мною і моїми ровесницями років десять тому, не назвеш. Ми божеволіли, шаленіли, скаженіли, аби тільки тримати в руках ту довгоногу привабливу білявку з гордовитим виразом обличчя. Вона була для нас ідолом. Успішна, самостійна, багата, з купою дорогого вбрання, з гламурним бойфрендом. Їй не потрібно було вигадувати ім’я, з нею не треба було няньчитись. Вона була дорослою. Подорослішати хотіли і ми.
Зараз Барбі (повне ім’я – Барбара Міллісент Робертс, родом із містечка Віллоус, штат Вісконсин), як на свій вік, виглядає чудово. Якщо і змінилася, то лише на краще. Вона має все, до чого можна тільки прагнути. Барбара Робертс зробила кар’єру в більше ніж 80-ти галузях – від палеонтолога і рок-зірки до кандидатки в президенти. Її оточують десятки родичів, друзів, знайомих. У неї понад 40 домашніх улюбленців. Окрім звичних кішок, собак, коней, у колекції є також екзотика: панда, жираф, зебра. Її обожнюють мільйони. Її знає весь світ. Вона вдягається у відомих кутюр’є. Ів Сен-Лоран, П’єр Карден, Жан-Поль Готьє, Крістіан Діор вважають за честь мати таку клієнтку. Її весільна сукня, прикрашена справжніми діамантами, коштує кілька сотень тисяч доларів. Її тіло унікальне. Умовно: при зрості 172 (звичайно, сантиметри) її пропорції – 97–45–82. Із такими параметрами на планеті народжується одна жінка на 100 тисяч. Правда, у 2000-му її фігуру дещо підкоригували у бік більшої природності. Та хіба ж це має значення? Особливо для неї, котра повсякчас у центрі уваги, уваги не тільки дитячої.
Чого про неї тільки не кажуть! Барбі – зло. Вона нічого не дає дівчаткам, окрім обмежених уявлень про доросле життя із шиком, безтурботно, без відповідальності і будь-яких зобов’язань перед будь-ким. Вона вбиває материнський інстинкт на відміну від добрих старих безпорадних пупсів. Барбі – історія жіночої емансипації, ілюстрація втручання у світ чоловіків для чоловіків і поступового відвоювання там повноцінних місць, місць у перших рядах, для себе, коханих. Барбі – небезпечна, бо формує певний стандарт краси та жіночності, невідповідність яким викликає комплекс неповноцінності, нейсприйняття власної зовнішності, заниження самооцінки. Барбі – суперниця. Барбі – приклад наслідування та поклоніння. Барбі – диктатор стилю та певної моделі поведінки. Барбі – не лялька, а монстр, який забирає дитинство. Барбі пристосовує до жорстких умов сьогодення. Барбі – феномен поп-культури.
Як би там не було, досі у світі щосекунди на одну щасливу власницю ляльки із суперечливим статусом богині й демона стає більше. Чи любила я свою першу Барбі? Мабуть, ні. Я нею захоплювалася. Десятирічна повненька дівчинка хотіла бути стрункою та красивою, як її лялька, така не схожа на інших, така самодостатня і старша за тебе, як мінімум удвічі. А любила я Катюшу, недолугого рожевого пупса із пухкенькими щоками.