Банки на лікарняному

Українські комерційні бан­­ки масово переходять під контроль держави. За останні півтора місяця Нац­­банк відрядив тимчасові адміністрації до фінустанов «БІГ Енергія», «Надра Банк», «Київ», «Західінкомбанк», «Одесса-банк», «Трансбанк» тощо. Укргазбанк, Соц­комбанк та Банк регіонального розвитку отримали від НБУ кураторів, які стежитимуть за використанням наданого рефінансування. А Родовід Банк після неплатежів за зовнішніми боргами вирішив передати державі щонайменше половину своїх акцій.

 

У всіх «хворих» банків подібні симптоми, зумовлені браком грошей для розрахунків, але історія хвороби – у кожного своя. Першу жертву кризи – Промінвестбанк – підкосили чутки, нібито пов’язані з рейдерською атакою. Банк «Київ» постраждав унаслідок надмірного захоплення кредитуванням будівництва, а Укрпромбанк – через недбалість акціонерів. За неофіційною інформацією, власники фінустанови передумали витрачати гроші від продажу мережі АЗС на порятунок банківського бізнесу. За таких обставин Укрпромбанк, чиї пасиви більше ніж наполовину складаються з вкладів населення, швидко став неплатоспроможним.

 

Не пощастило Надра Банку, керівництво якого в передкризові часи хвалилося наявністю покупців, готових розщедритися на десять капіталів (у добрі часи великі вітчизняні фінустанови продавалися за ціною, що у п’ять-шість разів перевищувала капітал). Надра Банк розмальовував свої відділення червоними квіточками, сподіваючись на прихильність роздрібних клієнтів, та активно позичав на зовнішніх ринках. Саме необхідність повернути іноземцям $230 млн перекреслила плани банку щодо вигідного продажу – через боргове навантаження на тлі дефіциту ліквідності йому перестали довіряти спершу колеги-банкіри, а потім і вкладники. Добила банк прем’єр Юлія Тимошенко, яка звинуватила його у валютних спекуляціях за рахунок рефінансування. Звісно, НБУ, що надавав Надра Банку мільярди гривень під чесне слово олігарха Дмитра Фірташа, можна звинуватити в непрозорості та упередженості, але ж регулятор переймався долею банку небезпідставно. Річ у тім, що Надра Банк був залучений до виплати пенсій і зарплат працівникам бюджетної галузі, тому його крах остаточно підірвав би довіру до банківського сектору. На початку березня рейтингова агенція Standard&Poor’s знизила рейтинг фінустанови до рівня SD (вибірковий дефолт). Зокрема, аналітиків непокоїть якість кредитного портфеля Надра Банку, що на 60% сформовано з валютних позик.

 

 

Головна проблема більшості фінустанов полягає в тому, що позичальники стали повільніше повертати кредити, а вкладники вишикувались у чергу за депозитами. Нинішня криза засвідчила, що валютні позики – явище, яке може бути небезпечним як для окремого домогосподарства, так і для країни загалом. Наприкінці 2006 року Нацбанк намагався обмежити валютне кредитування і зовнішні запозичення, але банкіри, зацікавлені у швидкому нарощуванні роздрібних портфелів та вигідному продажу, чинили опір цим ініціативам. Тим часом споживче кредитування погіршило торговельний баланс, гривня знецінилася, внаслідок чого валютні борги виявилися непосильними і для громадян, і для підприємств.

 

Намагаючись урятувати банки від банкрутства, НБУ зробив ставку на перевірені рецепти: заборону дострокового зняття депозитів та обмеження кредитування. Утім, без публічних роз’яснень із боку керівництва НБУ ці заходи тільки посилили паніку. Рефінансування (кредитування) підопічних центробанк збільшив у жовтні 2008-го, при цьому на швидку грошову допомогу могли розраховувати лише фінустанови з капіталом, що перевищує півмільярда гривень. Проте уже з кінця листопада Нацбанк зменшив обсяги рефінансування, щоб стримати падіння гривні (внаслідок збільшення грошової маси). Зараз разом із фінансовою допомогою банки отримують кураторів: НБУ намагається запобігти відпливу грошей за рахунок кредитування пов’язаних осіб – фірм, що безпосередньо чи опосередковано належать засновникам банків.

 

Механізм капіталізації банків за участю Мінфіну, впроваджений для отримання позики Міжнародного валютного фонду, видається логічним. Родовід Банк, найімовірніше, буде не єдиним, хто скористається такою можливістю. Натомість збільшення гарантованої суми депозиту не заспокоїло вкладників, зате держава забезпечила собі нові борги, оскільки коштів Фонду гарантування вкладів не вистачить на компенсації вкладникам навіть одного великого банку (депозитний портфель більшості фінустанов із першої двадцятки перевищує 5 млрд грн).

 

 

Нині найбільшу загрозу для банківського сектору становить погіршення якості кредитів. За оцінками S&P, частка проблемних кредитів у портфелях українських банків сягає 20% і може зрости до 35–50%. НБУ нарешті вирішив допомогти іпотечним боржникам і запровадив для них цільові аукціони, на яких банки зможуть купувати долари та євро за пільговим курсом для погашення валютних кредитів позичальників. Це розумний крок, але він не врятує всіх боржників. Україна має наслідувати приклад сусідніх держав, які частково взяли на себе іпотечні борги безробітних.

 

Для покриття збитків за проблемними кредитами банкам потрібні суттєві вливання капіталу. Поки що про наміри збільшити капітал відповідно до рекомендацій НБУ оголошують переважно фінустанови з іноземними власниками. Так, Райффайзен Банк Аваль повідомив про збільшення капіталу на $160 млн, Укрсоцбанк – на 500 млн грн.

 

Криза надасть можливість збільшити свою ринкову частку банкам з іноземним капіталом, що не зловживали довготерміновим роздрібним кредитуванням, тоді як іпотечним лідерам доведеться зменшувати витрати. Зокрема, французька група BNP Paribas (володіє контрольним пакетом Укр­Сиб­банку) оголосила про намір закрити цього року 100 відділень в Україні.

 

НБУ обстежує банки відповідно до домовленостей із МВФ. Стратегія порятунку сектору на сьогодні є ключовим питанням у переговорах про отримання другого траншу позики. За словами голови місії МВФ в Україні Джейли Пазарбашіоглу, Фонд очікує призначення посадовця, узгодженого з усіма учасниками коаліції, який впроваджуватиме стратегію порятунку разом із Нацбанком. Продіагностувавши банки, НБУ зможе визначити, кого з них доведеться рятувати державі. На націоналізацію проблемних, але життєздатних установ МВФ дозволяє Україні витратити не більше ніж 4,5% ВВП (близько 44 млрд грн). Цей захід виявиться дієвим, якщо неповернення кредитів не сягне критичної межі, тобто 30–35%.

Тиждень з’ясував, чи виконують зобов’язання банки, в яких уведено тимчасових адміністраторів НБУ (закачати файл можна тут)