Як журналіст найдужче шкодую, що не копнув глибше, вивчаючи минуле Владіміра Путіна. Від 1998 до 2002 року я очолював московське бюро The Economist і так само, як мої колеги, не знайшов нічого цікавого про мовчазного непримітного бюрократа із Санкт-Петербурга, який раптом став прем’єр-міністром, а згодом президентом.
Ніхто не міг розповісти про нього нічого особливого. Він видавався безликим типом без уразливих місць, що вирізнявся насамперед лояльністю до свого керівництва. На жаль, саме це й пояснює, чому родина Боріса Єльцина, відчайдушно шукаючи способів уникнути імпічменту, звернулася до Путіна.
Якби хтось сказав нам, що новий лідер Росії насправді лиха й безжальна людина, нормою для якої є справи з бандитами, розкрадання державних коштів, залякування опонентів та хабарництво, ми стривожилися б щодо майбутнього Росії (і були б краще озброєні інформацією). А ще намагалися б дізнатися, чому стільки людей, які могли щось розповісти про минуле Путіна, були мертві, залякані або щедро обдаровані.
Тож я був у захваті від дослідження американки Карен Давіші, яка досягла успіху в тому, що не вдалося мені та багатьом іншим. Вона змалювала детальну – і не надто привабливу – картину сходження Путіна на владний Олімп та накопичення ним статків. Дослідниця описала колосальну корупцію, зловживання владою та бандитизм у таких масштабах, що Cambridge University Press, перше видавництво, котре мало видати книжку, відмовилося від публікації, побоюючись позовів за наклеп.
Я написав про біографічну розвідку Карен у The Economist, це викликало великий резонанс, і нарешті авторка знайшла видавця. Однак наразі книжка доступна лише у Сполучених Штатах, де її захищає перша поправка до Конституції.
На мою думку, публіцистка розповідає правдиву історію сучасної Росії про те, як справжні потвори, колишні кагебісти й бандити, стали чиновниками та бізнесменами Санкт-Петербурга, другого за величиною міста Росії, а відтак здобули владу над усією країною. Цей процес розпочався ще до розпаду СРСР – після таємничого вивезення на Захід мільярдів доларів, що належали КГБ та Комуністичній партії.
Ці викрадені кошти забезпечили нинішніх «яструбів» фінансовою подушкою в роки, коли влада їм не належала, а також виявилися плацдармом для їхнього повернення. Кабальний реваншистський режим Путіна поклав край існуванню незалежних ЗМІ, впливової опозиції та всіх громадських організацій у Росії, зосередившись натомість на агресії проти сусідів та колосальному самозбагаченні.
Про все це давно здогадувався кожен, однак Карен Давіша називає імена вузького кола можновладців (на що сам я ніколи не наважився б) і детально простежує причини та методи їхнього процвітання. Книжка вирізняється особливою прискіпливістю. На основі опублікованих джерел авторка занотувала кожну шахрайську угоду, кожне вбивство, кожен приклад зловживання владою. Подекуди вона використовувала матеріали, які таємничо зникли в Росії і які їй вдалося віднайти деінде. Карен весь час наголошує на систематичній брехні та залякуваннях, якими послуговується режим для маскування розбещеності, крадіжок і вбивств.
Читайте також: Тоомас Ільвес: Росія буде вже зовсім іншим партнером
Авторка не має відповідей на всі запитання. Важко визначити, які події останніх 25 років були ретельно сплановані, а які виявилися вдалим збігом обставин. Незрозуміло також, яким чином путінізм забезпечує могутність Росії в умовах повальної руйнівної корупції, особливо нині, коли дається взнаки матеріальна скрута.
Окрім того, Карен Давіша також звертає увагу на дивний факт: країни Заходу давно знали, що в Росії панує бандитська клептократія, однак чомусь не бажали зарадити лихові. Завдяки сміливості та рішучості авторки цієї чудової книжки відтепер ми не зможемо виправдовуватися невіданням.