У перші дні проголошення Косовим незалежності сторони прогнозовано грають свої ролі, демонструючи позірну послідовність у відстоюванні декларованих принципів. Три табори – прихильників, противників і тихих нейтралів (до яких, очевидно, належить й Україна) – добре відомі і не потребують додаткових коментарів. Однак, детальніший розгляд балканської інтриги додає несподіваних фарб і неочікуваних сюжетів.
Непоміченою залишається активність Росії, яка у кількох напрямах давно і наполегливо працює над питанням проникнення в Косово. Публічна просербська риторика не заважає готувати ґрунт для придбання активів на території нової держави, встановлювати взаємовигідні контакти з політичним істеблішментом і транскордонними угрупованнями албанців. Досвід сусідньої Чорногорії, у якій російський капітал вже придбав значні активи практично у всіх галузях економіки і знайшов спільну мову з місцевими політиками, буде повністю використаний для роботи у Пріштіні. Цікаво, що структурами, які пов’язують із Романом Абрамовічєм, вже кілька років тому здійснені масштабні придбання власності зокрема у південних, населених переважно албанцями, районах Чорногорії.
Іншим важливим виміром балканської інтриги є газовий прорив, який буквально напередодні прогнозованого проголошення незалежності Косова зробила Росія на Балканах. Плани будівництва нового енергетичного ключа до Європи – газогону «Південний потік» – значною мірою пов’язані зі схвальною позицією Сербії в цьому питанні та підкріплені придбаннями газорозподільних мереж на її території. Казати про реалістичність цього проекту зарано, але за найгіршого розвитку подій, маргіналізована Сербія, яка відкликала свого посла у Вашингтоні і погрожує зробити відповідні кроки щодо інших світових столиць, перебуває не в найкращій позиції для політичного маневру і буде не надто схильна дослухатися навіть до цілком слушних аргументів із Вашингтона чи Брюсселя.
Ймовірно, пройде ще певний час, доки контакти офіційного Белграда із західними партнерами стабілізуються і можна буде говорити про подолання наслідків Косовського шоку. Саме цей період може бути використаний Москвою для закріплення своїх позицій і проштовхування певних рішень, які буде важко відіграти назад.
Не беручи до уваги відірваних від реалій пересмикувань щодо зростання загрози сепаратизму внаслідок незалежності Косова, можна передбачити, що від характеру перебігу подій на Балканах у найближчі дні і тижні певною мірою залежатимуть перспективи отримання надважливого для Києва позитивного рішення по Плану дій щодо членства в НАТО. Для США, як чільного спонсора незалежності Косова і, одночасно, головного лобіста України в НАТО, буде важче досягти поставлених на Бухарестському саміті цілей, у разі неконтрольованого розвитку подій на Балканах. Однак, поки події в регіоні перебувають у межах певного прогнозованого коридору, що підвищує шанси як для реалізації українських прагнень щодо НАТО, так і для європейської перспективи Балкан.