Демографічні дані оманливі: Сан-Дієго – 1,5 млн жителів. Розраховуєш побачити як мінімум половину Києва. А виявляється – трішки хмарочосів, кілька історичних кварталів – от і весь центр. Місцевий люд мешкає здебільшого в передмістях. Будівлі найчастіше малоповерхові, перехожих надворі не побачиш – усі пересуваються своїми машинами. Порожні вулиці, вузькі тротуари, широкі дороги та величезні відстані викликають у європейця попервах відчуття самотності й ізольованості. Перед вами – класична одноповерхова Америка.
Авто – друг людини
Перше правило у США: без машини як без рук. Довкола – нація на колесах. Без легковика годі податися до супермаркету по продукти, піти на роботу або ж у кіно, посидіти в кафе чи просто помилуватися заходом сонця над океаном. Громадський транспорт на півдні штату Каліфорнія жахливий – від передмістя до міста, коли не пощастило жити край залізниці, можна діставатися кілька годин. Винятками тут є лише зручний міський трамвай, електричка та поїзд Amtrak.
Тож перше, що слід зробити по приїзді в американське місто, – це орендувати машину. Хоч трохи побувши у Штатах, звикаєш до тамтешнього стилю життя – їжі з фастфуду дорогою від пункту А до пункту В, а також повсюди присутніх широких рівних трас. Правила руху максимально прості – дорожніх знаків тут укільканадцятеро менше, ніж на латаних-перелатаних українських шляхах. І, що дивно, порядку ніхто не порушує – поліцейські хабарів не беруть, виправдань не слухають, а відразу виписують величезні штрафи. Це дисциплінує.
Вітрильник і лайнер-гігант
Центр Сан-Дієго – набережна й квартал Газових Ліхтарів. Солоний легкий вітер, тихий шум океанської води, спокій та безтурботність. Імовірно, так впливає на всіх погода – м’яка, безхмарна й тепла, а також вдала архітектура й привітні вечірні вогні протилежного берега бухти – півострова Коронадо.
Як і в більшості міст на воді, традиційною тут є неспішна прогулянка вздовж набережної. Її можна сумістити з відвідинами гордості Америки минулого: історичним кораблем «Зірка Індії», який 21 раз оббіг земну кулю, й потугою США теперішніх – величезним авіаносцем «Мідвей».
«Зірку…» побудували 1863 року. Вона пережила заколоти, аварії, численні ремонти, а від 1900-го стала курсувати вздовж каліфорнійського узбережжя. «На пенсію» її спровадили аж 1926 року, але 1976-го цілком відреставрували. Зараз це, мабуть, найстаріше у світі судно, яке ще й досі на ходу, до того ж може рухатися під вітрилами. А от авіаносець «Мідвей», споруджений у 1940-х, доправить нас в інші, недавні епохи – до часів війни у В’єтнамі та іракської операції «Буря в пустелі». Він пробув на службі військово-морських сил США майже 60 років, морально застарів і його перетворили на музей, щоб свідчити про військову міць країни.
Якщо пощастить, біля причалу можна побачити й тихоокеанський лайнер. Двічі на місяць до Сан-Дієго заходять ці плавучі багатоповерхові будинки. Саме такий вигляд має справжній круїзний велетень.
Нагулявши апетит, пообідати можна в ресторанах Seaport Village або Seafood Market, де кожен вибирає свіжу рибину, яка ще плаває, і просить її приготувати саме так, як йому до смаку.
Квартал Газових Ліхтарів
Після прогулянки набережною саме час вирушити до центру міста – в старовинний квартал Газових Ліхтарів. За 150-річну історію свого існування він побував також «кварталом червоних ліхтарів» – тут діяли відомі на всю Каліфорнію гральні й масажні салони, а також борделі, попит на послуги яких підтримували моряки. Згодом почали відкриватись і пристойніші заклади: книгарні, художні салони й галереї. Нині в кварталі Газових Ліхтарів можна спекотного дня поласувати італійським морозивом, сходити в кіно й на дискотеку, вибрати ресторан на вечір. А повнолітнім (у США цей віковий статус починається від 21 року) дозволено піти перехилити чарчину. Нічне життя міста коротке. Всі бари та клуби зачиняються о 1:30, бо закони штату забороняють громадянам купувати алкоголь уночі (тобто до шостої ранку), тож сек’юриті ввічливо виштовхують за двері відвідувачів, а на вулиці за правопорядком стежать поліцейські. Копи пильнують, щоб американці напідпитку не сідали за кермо. О другій годині ночі всі магазини припиняють продавати спиртне. Хто не встиг – запізнився.
Місцеві й туристи неспішно прогулюються центральною вулицею – П’ятою авеню. Найпопулярнішим серед дітлахів тут є шоколадне кафе-магазин Ghirardelli. Ця компанія одна з найдавніших в США – 1852 року її заснував Доменіко Ґірарделлі, італієць.
У Сан-Дієго немає чайнатауна – китайського кварталу, і це відрізняє місто від усім відомих американських мегаполісів. Натомість є затишна Маленька Італія. У житті цього району були періоди занепаду й розквіту. Зараз тут тривають, мабуть, добрі часи. Щороку в лютому проходить карнавал із конкурсом на найкращий венеційський костюм та маску, у квітні – «Парад мистецтв». У жовтні Маленька Італія стає центром знаменитого кулінарного форуму «Коштовне свято». Тоді місто наповнюють аромати свіжоспеченої піци та музика Апеннінського півострова: посеред юрби облаштовують дві сцени, з яких увесь день розважають публіку. Та навіть у звичайні періоди цей куточок Сан-Дієго по-європейському затишний: тут багато кав’ярень і сімейних ресторанчиків, можна насолодитись прохолодою фонтанів та відкритих терас.
Зоопарк імені Панамського каналу
Багато хто змалку не любить зоопарків – через вигляд поневолених тварин. У Сан-Дієго маєте шанс дізнатися, яким повинен бути справжній звіринець. Він тут один із найпрогресивніших у світі. На площі зоопарку в 40 га зібрано колекцію, що вражає різноманітністю: понад 4 тис. особин 800 видів.
Зоопарк Сан-Дієго виріс із виставки екзотичних тварин 1915 року, яку демонстрували на честь відкриття Панамського каналу. Будинки, створені для тієї давньої експозиції, і досі служать місту, як, власне, функціонує і зоологічна колекція.
Щоб не втомлюватися, братів наших менших можна оглянути з вікна екскурсійного автобуса. Ще цікавіше побачити їх згори, з підвісної кабіни, яка рухається над звіринцем.
Зоопарк має, так би мовити, філії. Наприклад, парк диких тварин, де експоновано живих істот планети, що опинилися на межі зникнення. Гепарди, леви, жирафи, слони, коні Пржевальського, зебри, носороги – усіх їх можна побачити, катаючись екскурсійним транспортом.
Охочі можуть відвідати найбільшу в США експозицію водяних тварин «Морський світ». Тут ви побачите шоу дельфінів, вистави за участю морських левів, проїдетеся на спеціальному візку під прозорим акваріумом, у якому шугають акули. Козирем закладу визнано виступи Шаму – величезної косатки, яка, фонтануючи, обливає глядачів тоннами води. За кожен трюк вона отримує винагороду: найменше, кілька рибок, а подеколи й ціле відро. Ці велетенські китоподібні майже завжди голодні, бо ж їхнє регулярне меню складається із 227 кілограмів їжі на день – спробуй задовольнити.
ІСТОРИЧНА НОТА
До європейського вторгнення на теренах майбутнього Сан-Дієго жили індіанці племені кумеяй. Єдине, що від них залишилося, – кілька резервацій. Першим європейцем, який зайшов у затоку Сан-Дієго, був іспанський конкістадор Хуан Родріґес Кабрільйо. Наступним був його земляк, мореплавець Себастьян Віскаїно. У листопаді 1602 року він обстежив гавань і дав їй нинішню назву – на честь святого Дієго Алькалайського. Місце виявилося дуже зручним, і 1769-го тут заснували фортецю. 1823 року Мексика здобула незалежність, після чого спалахнула війна між нею та Сполученими Штатами. США перемогли, і Сан-Дієго разом із Каліфорнією дістався їм. Від 1848 року – це місто з по-американськи високими стандартами життя, але з переважно мексиканським населенням та іспанською назвою. За годину їзди від його центру – кордон.
ВАРТО ВІДВІДАТИ
Олд Таун, тобто Старе місто, – історичний майдан, що відтворює дух Сан-Дієго часів мексиканської війни за незалежність (1810 –1821), коли це ще була територія іспанської колонії.
Кінні перегони – чи не найбільша світська подія Каліфорнії – відбуваються в Дель-Марі, передмісті Сан-Дієго. Стартують 21 липня й офіційно закінчуються 8 вересня. На церемонію відкриття з’їжджаються найзаможніші люди планети.
«Петко Парк» – стадіон, де грають у знаменитий американський бейсбол. Жителі міста – завзяті вболівальники власної команди «Сан-Дієго Падрес».
«Дель-Мар Феїр» – традиційний ярмарок, започаткований іще 1880 року як сільськогосподарський. Тепер на ньому представлені не лише корови та кури, а й стенди з різноманітною американською їжею. Діє понад 80 атракціонів. Вечорами відбуваються концерти й різноманітні шоу.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Квиток на літак із Борисполя до Сан-Дієго залежно від рейсу й завчасності купівлі коштує від $800 до $1300.
ДЕ ЗУПИНИТИСЯ
У центрі міста розташовано чимало готелів усесвітньо відомих мереж: Hayatt, Hilton тощо. Вартість двомісного номера – $150–300 за ніч. Найшикарніший із цих закладів, мабуть, Coronado, збудований 1888 року. Уславився він завдяки фільму «В джазі тільки дівчата». Саме тут 1959-го Мерілін Монро співала свою знамениту пісню «I Wanna Be Loved by You» («Я хочу бути твоєю коханою»). Альтернативним житлом може стати недорогий гостел, кілька таких є в центрі міста. Найпопулярніший – Hosteling International: $20 із людини за добу.
ЩО ЇСТИ
У вихідні американці люблять виїжджати на узбережжя – смажити барбекю. Це національна американська їжа: м’ясо, приготоване в спеціальному соусі на решітці з вугіллям. Особливо романтичні вечірні посиденьки над Тихим океаном, після заходу сонця.
ВІД МЕЦЕНАТІВ – СПІВГРОМАДЯНАМ
Найулюбленіше місце прогулянок місцевих жителів – Бальбоа-парк. Він оформлений в іспано-мавританському стилі. Тут полюбляють гуляти з малятами, влаштовувати пікніки, вранці часто зустрінеш бігунів та любителів велосипедів – бути в гарній фізичній формі у США модно. Мрія кожної дівчини – організувати тут весілля. Тож на вихідних половину паркінгу займають довжелезні лімузини. Щонеділі можна безкоштовно послухати живу музику в Органному павільйоні Сперклса. Цей музичний заклад – подарунок Роберта Сперклса, одного з найбагатших людей ХХ століття. Та й весь Бальбоа-парк – результат зусиль місцевих меценатів.
ПЛЯЖІ БІЛЯ ОКЕАНУ
Передмістя Сан-Дієго – це чудові пляжі, вздовж яких вишикувалися котеджі. Розкішне передмістя Ла-Хойя відоме своїми морськими левами, які звикли ніжитися на одній зі скель. Північніше розташовані інші прибережні містечка: Пасіфік-Біч, Солана-Біч, Енсінітас, Оушен-Сайд, Карлсбад. Тут знайдеться місце і відчайдухам-серферам, і любителям позасмагати та поплавати у прохолодній воді, і рибалкам. Є навіть спеціальні пляжі для чотириногих друзів, там для них – ані повідків, ані ошийників. На публічні ж «людські» – вхід із хатніми улюбленцями заборонено.
Найпівденніший тихоокеанський пляж США – Імперіал-Біч, на кордоні з Мексикою. Щороку тут влаштовують чемпіонат зі спорудження піщаних фігур. Після визначення переможців діти з шумом і вереском знищують крихку красу експонатів.
Міжнародні телефонні розмови за допомогою ТревелСімки: вихідний тариф у США і Канаді – $0,45/хв.