Це книжка «By the White Lake» («Біля білого озера») Джона Боррелла, з яким я був знайомий і яким захоплювався, коли він працював кореспондентом журналу Time у Східній Європі 1989 року. Стомившись від непередбачуваності того життя, він купив землю неподалік озера в регіоні Кашубщина на півночі Польщі — у рідному краї дружини — і побудував маленький готель Kania Lodge класу люкс. Завдяки невтомній праці бізнес став успішним. У 1990-х приємних місць для відпочинку у вихідні бракувало. Він створив кілька десятків робочих місць і допоміг гарному, але занедбаному куточку країни потрапити на міжнародні туристичні мапи.
Чи всім мешканцям Кашубщини сподобалося, що відомий іноземець витрачає час і гроші на такий проект? Зовсім ні. Найбільше в книжці Боррелла захоплюють і хвилюють описання численних юридичних баталій, які довелося вести з пожадливими, мстивими та впертими місцевими чиновниками, що вимагали хабарів і прагнули завадити справі. Цей ланцюг корумпованих бізнесу й адміністративної та політичної влади з глибоким корінням у колишніх комуністичних владних структурах автор називає układ — польський термін, що не перекладається й означає щось на зразок домовленості. Я віддаю перевагу небуквальному тлумаченню — інсайдери.
Читайте також: Захід виснажений, але найгірше попереду
Боррелл відмовляється давати хабарі — його за це побили. Поліція нічого не робить. Він звертається до суду. У місцевих судах він знову й знову програє інсайдерові, а в судах вищої інстанції знову й знову виграє. Починає видавати газету для викриття місцевого układ-у. Впливовий представник номенклатури — колишній мер — подає проти нього позов за наклеп. За таким звинуваченням Боррелл може опинитися у в’язниці. Але перемагає.
Більшість людей, яким доводиться мати справу з układ-ом, чи в Польщі, чи в інших країнах, де працює подібна система, не мають ресурсів Боррелла. Вони не можуть вижити без постійного доходу. Не можуть собі дозволити наймати досвідчених адвокатів. Не мають впевненості в собі та зв’язків, які є в журналіста зі світовим ім’ям, що народився у Великій Британії, виріс у Новій Зеландії й працював у колись найвідомішому виданні світу.
Та принаймні вони можуть голосувати. На мою думку, протест проти дрібних, ба навіть не дуже дрібних принижень, від яких потерпають аутсайдери через інсайдерів, — основна причина хвилі невдоволення в багатьох демократичних країнах. Це виявляється в популярності партії «Право і справедливість» у Польщі, Дональда Трампа в США, Марін Ле Пен у Франції та голосуванні за Brexit у Великій Британії, а також у схожих тенденціях в інших країнах.
Читайте також: Універсальний цап-відбувайло
Якщо ти аутсайдер, то знаєш, що правила пишуть і втілюють у життя інсайдери, звісно, радше на свою користь, аніж на твою. Вони можуть безпосередньо шкодити твоїм інтересам або просто нехтувати ними. Рівень обурення всюди різний. Люди можуть виступати проти відвертих утисків та вимагання хабарів, як у випадку Боррелла, або загалом проти несправедливості: економічної незахищеності, обтяжливих податків, тяжкої конкуренції за державні послуги, яких бракує, хабарів тощо. Інсайдерів усе це, здається, не хвилює.
У будь-якому разі аутсайдери відчувають, що більшість їхніх прав нічого не означають на практиці. Усе працює не так, як має бути. Тож, коли випадає нагода висловити протест, вони хапаються за неї й голосують. Іноді навіть виграють.
Це не обов’язково означає повалення układ-у або його аналогів в інших країнах. Новообрані політики можуть виявитися корумпованими та неефективними. Насправді нам потрібно інше: якомога більше Джонів Борреллів — принципових, рішучих громадян, які прагнуть боротися за правду. Де ж нам їх узяти?
Читайте також: Звичайний виборець «брексіту»
—————————————————————————
За результатами голосувань у країнах ЄС протягом останніх років добре видно, що підтримка молодих партій, які часто використовують популістську, право- чи ліворадикальну риторику, зростає. Найчастіше ця підтримка — протестне голосування проти мейнстримних політсил. Так, за даними The Guardian, праворадикальна Австрійська партія свободи майже подвоїла свій результат протягом останнього десятиліття, італійський «Рух 5 зірок» у 2015-му здобув на виборах до парламенту 25% голосів, підтримка «Національного фронту» у Франції зросла з 4,3% у 2007-му до 13,6% у 2012-му, Данська народна партія збільшила коло своїх виборців із 14% до 21% протягом останніх п’яти років, підтримка ліворадикальної СІРІЗА в Греції з 2009-го зросла майже всемеро, угорська популістська «Фідес» мала чи не найвищу підтримку в Європі у 2014-му, вигравши вибори із 45%. Вірус популізму не обійшов і зазвичай доволі стриману Німеччину. Цього року «Альтернатива для Німеччини» пройшла в парламенти ще трьох земель, і в неї є всі шанси втрапити до Бундестагу наступного року.