Атомний квест. Чи потрібні українським АЕС нові енергоблоки

Економіка
21 Січня 2019, 11:43

Енергетичну стратегію-2035 зусібіч розкритикували ще на етапі розробки. Одні експерти лишилися незадоволеними показниками відновлювальних джерел енергії, інші супутнім прогнозом, який не враховує можливих економічних криз. Перелік претензій можна й продовжити, але документ ухвалили. Його ключовою ідеєю є поступова заміна вугілля та газу на відновлювальні джерела енергії зі збереженням і розвитком атомних електростанцій (АЕС).
Саме АЕС залишаться найбільшим виробником електрики в Україні на найближчі десятиліття. Згідно з документом, наступного року на всіх активних енергоблоках планують виробити 85 млрд кВт•год, або майже 52% загального обсягу. До 2035-го частка у відсотках не надто знизиться, але обсяг у кіловатах зросте до 94 млрд. Для виконання цього завдання автори стратегії пропонують два шляхи: по-перше, продовження терміну експлуатації наявних енергоблоків, по-друге, будівництво нових. Конкретики небагато, але окремим пунктом виписано «введення в експлуатацію 1 ГВт АЕС» протягом найближчих шести років. 

Мається на увазі проект добудови потужностей Хмельницької АЕС. На станції, яка нині складається з двох активних енергоблоків, планують ввести в експлуатацію ще два — ХАЕС-3 і ХАЕС-4. В Енергоатомі заявили про плани запустити в роботу ХАЕС-3 саме 2025-го. Конкурентів на закриття «вакансії», оголошеної в Енергостратегії, у нього просто немає. Проблема ж у тому, що політична, економічна та безпекова складові проекту передбачають різні відповіді на питання про доцільність його реалізації.

 

Читайте також: Перехідна потужність

 

Довгобуди

8 серпня 2004 року високопосадовці на чолі з президентом Леонідом Кучмою прибули на Хмельниччину. Цього дня заплановано підключення до енергомережі нового другого енергоблока Хмельницької АЕС. У країні в розпалі президентська виборча кампанія, підсумком якої стане Помаранчева революція. У своєму виступі Кучма дорікає «країнам Заходу». За його словами, ті обіцяли профінансувати будівництво нових енергоблоків АЕС в обмін на повне закриття Чорнобильської станції, але так і не зробили цього. Президент підкреслює, що добудувати другий енергоблок ХАЕС і четвертий Рівненської АЕС (його запустять того самого року. — Ред.) вдалося «завдяки нинішньому уряду на чолі з Віктором Януковичем».

Відтоді Україна не запустила жодного нового енергоблока. Нині працюють 15 на чотирьох АЕС. Плани на спорудження нових потужностей сформувалися вже тоді. Головну ставку зробили на подальшу розбудову Хмельницької станції. Річ у тім, що незалежна Україна не збудувала з нуля жодного енергоблока, але довела до завершення три радянські проекти. Третій та четвертий енергоблоки ХАЕС — останні зі спадку атомних довгобудів СРСР. 
Спорудження енергоблоків почали у 1980-х, однак після катастрофи на Чорнобильській АЕС у Радянському Союзі запровадили мораторій на будівництво нових потужностей. Проекти добудови ХАЕС-3 і ХАЕС-4 почали активно просувати з 2005-го. Через три роки після цього Мінпаливенерго оголошує конкурс із вибору типу реакторної установки. Енергоатом запросив до участі п’ять компаній, але зголосилися американська Westinghouse, корейська KEPCO та російська «Атомстройэкспорт». 

 

На лютий у низці регіонів України, зокрема й у Києві, призначено громадські слухання з питань добудови ХАЕС. Проте остаточну крапку в цьому поставить Верховна Рада. Саме депутатам доведеться взяти на себе тягар відповідальності за будь-яке рішення

«Тоді провели так званий конкурс, а не повноцінний тендер. Документацію виписали так, що було зрозуміло, хто виграє, — «Атомстройэкспорт». Питання закрили, а потім дуже довго не могли ухвалити відповідний закон про добудову. Росія обіцяла держкредит під малі відсотки. Коли ж підписали договір і якийсь контракт, то вони дали задню й запропонували йти до комерційного банку. Це типова російська історія. Вони обіцяють і нічого не роблять», — пригадує обставини того конкурсу Ольга Кошарна, нині директорка зі зв’язків із громадськістю асоціації атомників «Український ядерний форум» і член громадської ради при Держінспекції ядерного регулювання (ДІЯР). Свого часу Кошарна сама працювала в цій структурі. Як повідомив у своїй відповіді на запит Тижня Енергоатом, до фіналу конкурсу тоді дійшли росіяни та корейці. Перші запропонували збудувати два енергоблоки за $3,8 млрд, а другі за $4,5 млрд. Водночас корейська компанія запропонувала будувати без використання радянських конструкцій ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Натомість використати порожні ділянки, які зарезервували під блоки ХАЕС-5 і ХАЕС-6 теж за СРСР. При цьому вартість електроенергії за корейським варіантом була б нижчою через більшу потужність реактора. Попри такі розрахунки, сама ідея добудови ХАЕС-3 і ХАЕС-4 не передбачає великої конкуренції підрядників. Тож перемога росіян у 2008 році видавалася логічною.

 

Добудувати чи звести з нуля

Усі 15 активних енергоблоків України працюють на реакторній установці типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор). До речі, Чорнобильська АЕС працювала на іншій установці — РБМК, але після закриття станції у 2000-му Україна не повернулася до такої технології. Сам принцип роботи реакторів ВВЕР не унікальний і застосовується іншими виробниками. Наприклад, на конкурс 2008 року Westinghouse запропонувала установку AP-1000, а корейська компанія — KEPCO APR-1400, вони належать до того самого типу. Цифри в назві установки означають її потужність у мегаватах. Однак потрібно розуміти, що реакторна установка — це тільки частина дуже складного механізму роботи АЕС, де застосовують чимало іншого обладнання. Росіяни запропонували на конкурс реакторну установку ВВЕР-1000, давно знайому українським атомникам. З огляду на те що Україна зібралася використовувати вже зведені конструкції ХАЕС-3 і ХАЕС-4, то про інший тип установки не йшлося, а конкурс від початку був фікцією.

 

Читайте також: Заповідник, сховище для ядерних відходів та сонячна електростанція. Перспективи Чорнобильської зони відчуження

Російській компанії «Атомстройэкспорт» також не судилося реалізувати проект ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Дозвіл на будівництво нових атомних потужностей надає Верховна Рада. Депутати ухвалили відповідний закон тільки у 2012-му. Уже за два роки почалася війна, а у 2015-му Рада скасувала договір із росіянами. Зацікавленість України та Енергоатома саме в добудові двох енергоблоків можна пояснити. Будівництво енергоблока великої потужності з нуля коштує астрономічних сум, та навіть їхня наявність не гарантує успіху. Опоненти будівництва нових АЕС найчастіше наводять приклад станції «Олкілуото» у Фінляндії, яку взялася будувати французька AREVA. Крім того, енергоблок у Фінляндії повинен був відкрити нову сторінку в еволюції АЕС: французи планували вперше запустити реакторну установку EPR. Однак ця історія перетворилася на економічну катастрофу. «Нині будівництво відстає від запланованих термінів на три роки, а бюджет перевищено на мільярди фунтів після того, як будівельники припустилися понад 3 тис. помилок», — написав у 2009-му журналіст BBC Мейрон Джонс, критикуючи плани власного уряду розпочати програму будівництва EPR у Британії. За 10 років ситуація не змінилася, а терміни введення в експлуатацію фінського енергоблока досі зсувають. Остання з оголошених дат — червень 2019-го. Частково висока вартість нових АЕС пояснюється високими вимогами до безпеки, які постійно зростають після аварій на ЧАЕС і «Фукусімі». 

Ера гігантських АЕС завершується, і це визнають навіть самі атомники. «Я вважаю, що добудовані третій та четвертий енергоблоки ХАЕС стануть останніми реакторами великої потужності в Україні», — заявив наприкінці грудня голова Енергоатома Юрій Недашковський під час зустрічі у студентському клубі «ОСА». Його аргументи зводяться саме до економічної складової.

Переробити проект ХАЕС-3 і ХАЕС-4 під іншу реакторну установку економічно невигідно. Таких прикладів у світі небагато. Один із них — Бушерська АЕС в Ірані. Ще в 1970-ті роки станцію почала будувати німецька Siemens. Однак після Ісламської революції проти країни запровадили санкції, а будівництво заморозили. Уже в 1990-ті проект узялася реанімувати Росія, яка підігнала установку ВВЕР-1000 під німецькі конструкції. Хоч його й реалізували, але він виявився збитковим для самих росіян, про що звітувала російська ж преса. 

В Енергоатомі у відповідь на запит Тижня визнають, що проект будівництва ХАЕС-3 і ХАЕС-4 з будь-якою іншою реакторною установкою, крім ВВЕР-1000, призведе до «додаткових істотних фінансових витрат» через неможливість використати радянські конструкції. Окрім розчищення майданчика та утилізації вже наявного обладнання, є проблеми, пов’язані з логістикою та пошуком постачальників нового типу палива. 

 

Чеська компанія та антиросійські санкції 

У липні 2018-го уряд Володимира Гройсмана схвалює оновлене ТЕО проекту добудови ХАЕС-3 і ХАЕС-4. У рішенні уряду вказано тип реакторної установки ВВЕР-1000. Згідно з оновленим проектом вартість добудови двох енергоблоків сягне 72 млрд грн у цінах 2017 року (близько €2,3 млрд за нинішнім курсом). Тобто один енергоблок потужністю 1 тис. МВт обійдеться лише в понад €1 млрд. Це від 4 до 10 разів дешевше, ніж аналоги, про які йшлося вище. Навіть якщо ціна зросте під час робіт, то навряд чи сягне вартості нового енергоблока. За підрахунками Енергоатома, вартість одного нового енергоблока з найдешевшою на ринку китайською реакторною установкою HPR-1000 становитиме близько 160 млрд грн проти 40 млрд грн із ВВЕР-1000.

 

 

Низька собівартість будівництва — не єдина принада добудови ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Це пов’язано з іншим проектом «Енергоміст Україна — ЄС», який нині активно просуває українська влада. Він полягає в переорієнтації другого енергоблока ХАЕС на експорт електроенергії до країн Європи за допомогою вже наявної ЛЕП «Хмельницька АЕС — Жешув (Польща)». Гроші, які Енергоатом заробить від експорту, фактично підуть на будівництво нових потужностей. Окрім того, участь у проекті європейських партнерів може здешевити кредити для підприємства.

Нібито безхмарну та вигідну картину затьмарює один факт. У світі є тільки дві компанії, які мають досвід побудови реакторів ВВЕР-1000. Це російський «Атомстройэкспорт» і чеська Skoda J.S. Чехи будували таку реакторну установку для своєї АЕС «Темелін». У п. 3 постанови уряду про схвалення ТЕО будівництва є такий припис: «Державному підприємству НАЕК «Енергоатом», як замовнику будівництва третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства, зокрема з урахуванням Законів «Про санкції» та «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Іншими словами, в уряді спонукають не працювати з росіянами. Проблема в тому, що повноправним власником Skoda J.S. є російський холдинг ОМЗ, який, своєю чергою, належить Газпромбанку. І структури ОМЗ, і структури Газпромбанку згадані в указах президента Петра Порошенка про запровадження антиросійських санкцій. І хоча там немає самої Skoda J.S., Україні, вочевидь, доведеться зробити складний вибір, який зводиться або до повної відмови від добудови нових енергоблоків, або до співпраці з російським капіталом у Європі.

«На закиди про російський капітал я завжди відповідаю тим, що, по-перше, Чехія — член ЄС і всі підприємства там працюють за законодавством Євросоюзу. Є також Євроатом, який здійснює певний контроль. Окрім того, ми ядерне паливо купуємо в росіян. Бо придбавати його тільки в американців — це знову отримати монополіста, який диктуватиме ціну й нічого не вдосконалюватиме. Ми вже мали такий досвід із РФ, тож змушені купувати паливо в росіян. Це не газ, який можна купити в європейських хабах, а унікальна річ, яку виробляють тільки дві компанії. Нам нікуди дітися. Звісно, це тонке й непросте питання», — каже Ольга Кошарна.

 

Іншої думки дотримується колега Кошарної по Громадській раді ДІЯР Ірина Головко. Вона керівниця енергетичного відділу громадської організації «Екодія». Головко не приховує, що її організація підтримує відмову від атомної та вугільної енергетики на користь відновлювальних джерел енергії. Саме «Екодія» нині очолює кампанію з протидії добудові ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Одна, але не єдина з претензій активістів, — це участь у проекті компанії з російським капіталом. «ВВЕР-1000 можуть побудувати тільки дві компанії у світі. Це «Атомстройэкспорт» та Skoda J.S. Жодна інша не має досвіду побудови таких реакторів. Про яку енергетичну незалежність можна казати, якщо ми черговий проект реалізовуємо з росіянами?» — запитує Головко.

В Енергоатомі офіційно не визнають безальтернативності Skoda J.S. та наполягають, що постачальника оберуть на конкурсі згідно з вимогами Закону «Про публічні закупівлі». Серед резервних варіантів називають установки вже згаданої корейської KEPCO, китайської CNNC та японської Mitsubishi. Водночас там визнають, що переорієнтація планів призведе до збільшення термінів реалізацій проекту не менш як на вісім років і значного збільшення вартості.

 

Слово за Радою 

Наявність російського капіталу — не єдина претензія, яка виникає в екологів до проекту добудови ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Сама Skoda J.S. не з’явилася в цій історії несподівано. Те, що саме з цією компанією планують реалізувати проект, стало зрозуміло майже відразу після розриву договору з росіянами. Про це свідчать, наприклад, відвідини будівельного майданчика ХАЕС-3 і ХАЕС-4 спеціалістами іншої чеської компанії ÚJV Řež, a. s. у 2016-му. Це науково-дослідний інститут, який серед іншого займається вдосконаленням систем безпеки реакторів АЕС. Чеські спеціалісти запропонували застосувати нові технології безпеки на ВВЕР-1000 для майбутніх енергоблоків ХАЕС. Потрібно це для того, щоб узгодити систему безпеки установки із новітніми вимогами. Більшість акцій ÚJV Řež, a. s. належать державному чеському енергетичному концерну, однак частина у власності саме Skoda J.S.

 

Читайте також: Атомний розпад заводів

«Skoda J.S. запропонувала додаткові системи безпеки, які, на їхню думку, можна застосувати, але насправді жоден реактор ВВЕР-1000 із ними ще ніде не працює. Це все ґрунтується тільки на експериментах», — каже Головко. Відповідь атомників у тому, що йдеться про надсучасні технології безпеки і їхнє застосування тільки сприяє проекту. Ще одна проблема з експертизою надійності будівельних конструкцій, які простояли вже 30 років. Ольга Кошарна пояснює, що законом передбачено проведення комплексної експертизи конструкцій, але вже після затвердження остаточного проекту добудови станцій. Головко зазначає, що Енергоатом уже нині проводить тендер на обстеження і підтвердження довговічності та надійності будівельних конструкцій ХАЕС-3 і ХАЕС-4. Вона хоче, щоб під час оцінки вже зараз урахували те, що період роботи станції після можливої добудови виявиться значно довшим за той, який планували у 1980-х. Іншими словами, недобудовані нині корпуси ХАЕС-3 і ХАЕС-4 у перспективі спробують використати набагато довше будь-якої нинішньої АЕС. Хоча починали будівництво приблизно в один період. 

На лютий у низці регіонів України, зокрема й у Києві, призначено громадські слухання з питань добудови ХАЕС. Проте остаточну крапку в цьому поставить Верховна Рада. Саме депутатам доведеться взяти на себе тягар відповідальності за будь-яке рішення. Однак суперечки довкола проекту добудови енергоблоків на Хмельниччині незалежно від результатів можуть стати тільки прологом до набагато серйозніших загроз і дилем в українській енергетиці. Енергетична стратегія передбачає продовження терміну експлуатації наявних енергоблоків АЕС. Уже тепер на низці з них продовжили терміни на 10–20 років. Цей процес відбуватиметься й у середині 2020-х. Згаданий ÚJV Řež, a. s. із частково російським капіталом давно бере активну участь у відповідних процесах. Так само постійно виникають докори екологічних організацій про міцність конструкцій і надійність обладнання.

За прогнозом Енергостратегії, до 2025 року Україна матиме надлишок генеруючих потужностей, а після цього постане проблема їх оновлення. Після 2030-го, коли більшість наявних енергоблоків вичерпають термін експлуатації, постане необхідність заміни всієї генерації. Якщо офіційна позиція влади України щодо розвитку атомної енергетики до того часу не зміниться, то головна битва між прихильниками та противниками АЕС розгорнеться саме тоді. У разі збереження атомної генерації про заміну російських технологій потрібно думати вже тепер. Певні кроки є. Коли в грудні голова Енергоатома Недашковський заявив, що ХАЕС-3 і ХАЕС-4 стануть останніми енергоблоками великої потужності, то додав, що майбутнє за малопотужними ядерними реакторами. Це прямий реверанс у бік американського виробника ядерних реакторів Holtec International. Торік у лютому українська та американська компанії підписали меморандум про розміщення в Україні заводу з виробництва малих модульних реакторів SMR-160. Можливо, до середини століття саме вони замінять радянських гігантів, які доживають свій вік.