Відбулося це на тлі лавини трагічних подій, головними особами в яких так чи так виступали саме вони. Сухі цифри не викликали жодного подиву в людей, знайомих із процесом. За офіційними даними, у результаті перевірки з поліції звільнили трохи більше ніж 7% тих, хто її взагалі проходив, і трохи більше ніж 4%, коли рахувати від загальної кількості працівників цього силового органу в Україні. Деканоїдзе пояснила, що не розглядає атестації як завершення реформи поліції, а також ніколи не вважала й не заявляла, ніби остання повністю позбудеться негідників після цієї чистки. І додала, що процес оновлення кадрів триває за різними напрямами й уже за кілька місяців нового персоналу в очолюваній нею структурі буде третина. На цьому офіційна частина завершилась, але «бенкет» не вщухав на сторінках соцмереж і в новинах.
У той час як суспільний діалог успішно спрямували в русло пригадування шкільного курсу математики (як правильно вирахувати відсотки від числа) та обговорення заяви міністра внутрішніх справ Арсена Авакова про необхідність «презумпції правоти поліцейського», є ризик за пустими балачками втратити реформу поліції як таку.
Рівно за два тижні до оприлюднення підсумків атестації відбувся менш знаковий захід — засідання парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Головною його темою стало збільшення масштабів злочинності в Україні останнім часом. Депутати запросили до участі в зустрічі генпрокурора Юрія Луценка та вже згаданих Хатію Деканоїдзе й Арсена Авакова. Міністр, щоправда, традиційно проігнорував пропозицію.
Читайте також: Презумпція правоти поліцейського не буде нівелювати Конституцію – Деканоїдзе
З огляду на чималу кількість преси в залі поведінка присутніх депутатів була прогнозована: максимум критики й мінімум звітування про власні дії. Одначе тут слід відзначити першу важливу деталь. Незважаючи на присутність генерального прокурора, до діяльності якого є багато запитань без відповідей, засідання перетворилося на сеанс колективного цькування саме Національної поліції.
Усю критику, що пролунала, можна звести до таких тез: по-перше, Деканоїдзе не справляється з реформуванням, а тому їй слід подумати про нове місце роботи; по-друге, сама реформа призвела до «вимивання з лав справжніх професіоналів», яким немає рівноцінної заміни; по-третє, у силовому органі зруйновано керівну вертикаль, що й призвело до рекордного зменшення кількості розкритих злочинів. До роздачі «корисних порад» Деканоїдзе долучився й особисто Луценко, який щоразу звертався до власного досвіду керування МВС як до золотої ери правоохоронних структур. Окрім того, Луценко єдиний із присутніх назвав імена «професіоналів», без яких Україна не обійдеться в боротьбі з криміналом. «Потрібно переглянути підсумки атестації. Паскал (екс-керівник карного розшуку МВС. — Ред.) — це профі, без якого карний розшук не отримав адекватної заміни», — заявив генпрокурор. Згадав він і ще два імені: Володимира Євдокимова (екс-начальник кримінальної міліції) та Юрія Мартиненка (екс-голова Департаменту внутрішньої безпеки МВС, нині призначений Луценком на аналогічну посаду в прокуратурі). Деканоїдзе відповіла, що Паскал сам звільнився з МВС, а от щодо Мартиненка думка в неї взагалі протилежна.
Є всі підстави очікувати, що тези, озвучені для вузького кола присутніх, вже скоро лунатимуть частіше і для ширшої аудиторії. Чутки про швидку відставку Деканоїдзе ходять давно, а нині вони посилилися через жовтневі парламентські вибори в Грузії. У липні голова Нацполіції призналася, що досі не вийшла з грузинського громадянства. Це не є порушенням закону, бо ж іноземець на керівній посаді в Україні має право на подвійне громадянство протягом двох років, але сама новина не додає певності щодо майбутнього Деканоїдзе в Україні. Хмизу у вогонь підкинув і голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі, який заявив, що бачить саме голову Національної поліції України керівником МВС Грузії в разі зміни влади в країні. З огляду на все це охочі похитнути сформований баланс сил у владі очікувано намагатимуться вставити свої п’ять копійок до теми.
Що ж до критики реформи, то тут з’явилися справжні ноу-хау. Раніше вона зводилася до того, що реформування відбувається занадто повільно й чимало старих одіозних кадрів залишається в системі. Тепер на найвищому рівні не побоялися публічно заявити, що вони є опорою правоохоронних органів, а оновлення слід уповільнити. Незайве згадати і про озвучену на засіданні комітету «управлінську дезорганізацію» Нацполіції. Мова передусім про те, що нові підрозділи патрульної поліції в регіонах не підпорядковані прямо керівництву обласних поліцейських управлінь. Так зробили з метою вберегти патрульних від усім відомих міліцейських порядків із налагодженою системою відкатів від рядових правоохоронців керівництву. За інформацією Тижня, перспектива опинитись у підпорядкуванні обласним управлінням серед багатьох патрульних викликає непідробний жах.
Читайте також: Деканоїдзе повідомила, скільки поліцейських не пройшли переатестацію
Зміна настроїв політичного бомонду щодо реформи поліції свідчить про одне: зміну ставлення до неї в суспільстві. Саме тут і криється головна загроза. Попри сміховинні 4% оновлення кадрів за підсумками атестації, Національна поліція стала одним із небагатьох органів в Україні, де змогли почати й завершити бодай якийсь стратегічний проект. Із усіма плюсами й мінусами. Те саме стосується і критикованих зусібіч патрульних. Однак, незважаючи на майже три роки війни з Росією та дві революції, чимало українців досі живе ілюзією, ніби державу можна переробити одним помахом, якщо не за день, то за місяць. Ілюзією, що стратегію реально замінити красивими картинками та солодкими словами.
Інший вихід: відмовитися від спроб реформувати країну та пов’язаних із цим страждань. Найкращий спосіб уберегтися від розчарування — не робити нічого. А ще цей вибір точно вбереже всіх нас від життя в умовах «поліцейської держави», адже доведеться й надалі нидіти у знайомій та вивченій до дрібниць «міліцейській».