У 2012 році внесок ІТ-сфери в економіку країни становив 0,8% ВВП, а у 2020-му цей показник зріс до 4%. Практично без підтримки держави та без інвестицій з боку олігархів українська ІТ-сфера за останні 15 років щороку зростає на 25–30%. Українські ІТ-фахівці — це високооплачувані спеціалісти, які створюють продукти для компаній по всьому світу. Вони платять високі податки і тим самим опосередковано допомагають розвитку інших сфер національної економіки. Експорт послуг у 2013 році сягав $2 млрд, а 2020-го зріс до $5 млрд. Основна частка цього експорту — це ІТ-аутсорсинг, тобто робота фахівців на зарубіжних замовників.
Український ІТ-сектор розвивається завдяки зростанню цієї галузі у світі загалом. Тенденції до скорочення не очікується, тож можна чекати, що сектор і далі почуватиметься комфортно та конкурентоздатно у світовому контексті. Проте варто розуміти, що попри стійке зростання світового ринку та відповідний йому ріст українського ІТ-аутсорсингу, особливо активний в останні місяці, коли у світі вдалося вгамувати пандемію коронавірусу, нашим фахівцям на п’яти наступають фахівці з інших країн.
Окрім того, інші об’єктивні чинники — як пов’язані з загальносвітовими тенденціями (до прикладу, розвиток in-house-розробки), так і визначені внутрішньоекономічними чинниками та загальною ситуацією з безпекою та правами людини всередині країни, можуть не найкращим чином вплинути на подальший розвиток українського ІТ.
Світовий ІТ-ринок та витрати на технології демонструють впевнене стійке зростання. За даними сервісу Statista, витрати на ІТ у світі демонструють зростання з 2005 року (з невеликим просіданням у 2009-му та 2015 роках). Якщо у 2005 році вони складали $2,6 трлн, то в 2020 році — $3,8 трлн і до 2022 року зростуть до $4,4 трлн.
На початку 2020 року аналітики Gartner прогнозували, що падіння витрат на ІТ становитиме 8,4%, до рівня $3,4 трлн. Утім, фактично за даними цієї самої аналітичної компанії падіння було зафіксоване лише за окремими напрямками, а у 2021 році очікується загальне зростання ринку майже на 10% порівняно з попереднім роком до загального показника в $4,2 трлн і у $4,4 трлн у році 2022 (див. «Золота жила»).
Загалом COVID-19 позитивно вплинув на темпи цифрової трансформації, про що красномовно свідчать фінансові показники найбільших технологічних компаній, які повідомляють про історично рекордні цифри продажів та доходу протягом останніх декількох кварталів.
Читайте також: ІТ-сектор: Прогноз ізсередини
Портрет галузі
Понад 200 тис. технічних фахівців та понад 1,6 тис. ІТ‑компаній, високі темпи зростання та перехід від моделі аутсорсингу до сервісного консалтингу та продуктових компаній — це лише деякі показники українського сектору. Послугами українських розробників користувалися понад 100 компаній зі списку Fortune-500. Дедалі активніше в Україні відкривають R&D-підрозділи (що займаються дослідженнями та розробкою). Серед них понад сотня належать або працюють із найбільшими технологічними компаніями світу, такими як Google, Samsung, Siemens та Huawei.
Максим Іщенко, засновник онлайн-спільноти українських ІТ-фахівців DOU та платформи Djinni для анонімного пошуку роботи в галузі, вважає найбільшою силою українського сектора те, що він існує у світовому контексті: «У світі є великий попит на українських ІТ-фахівців, і багато хто з них працює на закордонний ринок. Це і фрилансери, які за допомогою бірж роблять сайти для іноземних розробників, і висококласні фахівці, які займаються розробкою глобальних продуктів. Наразі Україна належить до десятки перших країн світу за кількістю програмістів, які працюють на експорт». Ці слова підтверджуються даними The Online Labour Index — економічного індикатора, що оцінює попит та пропозицію онлайн-фрилансерів за країнами та професіями.
Ще одна перевага українського ІТ-сектору, на думку Максима Іщенка, — це фахівці, за якими полюють багато компаній із США та Європи: «Особливо зараз, після пандемії, ми спостерігаємо шалене зростання інтересу до наших фахівців з боку іноземних замовників».
Гнучкий ринок праці та висока конкуренція за кадри, а також попит, що корегує зарплати, дозволяє іноземним замовникам швидко знаходити фахівців. І якщо в Європі на пошук програміста витрачається від 2—3 до 6 місяців, то в Україні на це йдуть тижні, підкреслює експерт. Окрім того, за даними довідника «IT industry in Ukraine» компанії Top Lead, український ринок за обсягом поступається США, Китаю та Індії, але впевнено змагається з Румунією та Польщею. Серед переваг українського ринку — можливість найняти команду з 50—100 людей із високим рівнем компетентності та невеликими затратами.
Читайте також: За обрієм. Що буде з наукою в Україні через десять років
Додатковою метрикою успішності українського аутсорсингу може бути кількість співробітників найбільших компаній та їхній географічний розподіл. Ще в лютому 2021 року компанія EPAM першою серед лідерів українського ІТ-ринку переступила позначку в 10 тис. співробітників. Хоча ця фірма була створена у США та Білорусі, велика кількість співробітників EPAM з України дозволила їй посісти впевнене місце серед лідерів вітчизняного технологічного ринку. А в липні 2021 року про таке саме досягнення розповіла й компанія SoftServe. Ще одна важлива новина від SoftServe: компанія відкрила офіс у Дубаї, його мета — підтримка близькосхідних замовників. Об’єднані Арабські Емірати стали десятою країною, в якій присутній SoftServe — після України, США, Канади, Польщі, Німеччини, Болгарії, Сінгапуру, Швеції та Великої Британії.
У червні 2021 року було завершено оформлення важливої угоди, яка підтверджує перспективність українського технологічного ринку. Японська компанія Hitachi купила компанію GlobalLogic. Попри те що штаб-квартира цього аутсорсера розташована у США, понад 5 тис. українських співробітників (із загальної кількості в 20 тис.) та офіси в чотирьох містах України роблять її помітним гравцем саме українського ІТ-ринку. В Hitachi повідомили, що українські офіси продовжать працювати, як раніше, лише отримають нових клієнтів.
Відповідно до результатів дослідження «Аналіз ІТ‑освіти у вишах України», розробленого експертами Офісу ефективного регулювання BRDO, до 2024 року кількість випускників ІТ‑спеціальностей в Україні зросте приблизно на чверть. Динаміка кількості нових вакансій, про яку розповів Максим Іщенко, дозволяє бути впевненим, що всі вони матимуть роботу. Окрім того, український ринок може посилитись внаслідок переїзду цілих компаній та окремих працівників із Білорусі — цьому сприятиме спеціальний проєкт IT Relocate Belarus, ініційований нашою владою. Він передбачає спрощену візову та податкову підтримку. Його учасниками стали, до прикладу, один із лідерів геймрозробки компанія Wargaming, компанія PandaDoc та низка інших.
Євгенія Поремчук, співзасновниця та проєктна директорка компанії BWN GROUP, так оцінює перспективи української галузі: «Незважаючи на політичну нестабільність та пандемію, українська ІТ-індустрія у 2019 році показала зростання на 30%, а у 2020-му додала ще 20%. У 2021 році очікуємо ще +30%. Саме так розвивається галузь, куди практично не втручались фіскальні та перевіряльні органи, що може працювати з ФОПами та легко оперувати зовнішніми інвестиціями без зарегульованості від НБУ. Якщо держава продовжить політику невтручання в ІТ-бізнес та розвиватиме внутрішню економіку — це стимулюватиме компанії до зростання і частково розверне вектор роботи на внутрішній ринок. Враховуючи якість кадрів та достатньо лояльні податкові умови, український ІТ-бізнес отримав конкурентні переваги та зберіг потенціал розвитку, незважаючи на кризові явища. Хочу нагадати, що український ІТ — це не лише аутсорс. Ми маємо неймовірний науковий потенціал, що неодноразово підтверджували гучні стартапи українського походження, на кшталт Grammarly та PetCube. Створюються нові продукти, що залучають інвестиції з-за кордону. Приємно дивує бум жіночого підприємництва в Україні. За останні роки частка дівчат в ІТ-індустрії збільшується. В середньому кількість спеціалісток зростає на 15% щорічно».
Чорні лебеді
Серед тенденцій розвитку продуктів інформаційних технологій аналітики Gartner називають створення продуктів не ІТ‑фахівцями. За даними прогнозу, опублікованого в червні 2021 року, до 2024 року 80% технологічних продуктів та послуг створюватимуть непрофесіонали. Ця тенденція зумовлена появою нової категорії замовників, які не належать до традиційних ІТ-компаній, що зазвичай становлять велику частку всього ринку. Такий вектор розвитку ІТ пов’язаний із появою інструментів розробки програмного забезпечення з низькими вимогами до знань розробника і створенням коду з використанням штучного інтелекту. В результаті до 2024 року понад третина ІТ-постачальників конкуруватимуть із постачальниками з-поза цієї сфери.
Одним із варіацій такої зміни ландшафту створення продуктів є перехід від співробітництва з аутсорсером (передачі замовнику завдань з розвитку інструментів) до in-house-розробки — створення інформаційних продуктів силами власного ІТ-відділу або фахівців декількох відділів. В такому разі над продуктом працюють не фахівці іншої компанії, а штатні співробітники фірми. Цей тренд може якщо не скоротити кількість українських ІТ-аутсорсерів, то принаймні призупинити її зростання найближчими роками.
Читайте також: Стартапи, народжені пандемією
Проте Максим Іщенко впевнений: якщо у світі й далі триватиме такий динамічний розвиток ІТ-галузі, то українському сектору нічого не загрожуватиме. Хоча він не виключає появи умовних «чорних лебедів». Серед слабких місць українського ІТ Іщенко називає відсутність в Україні спеціалістів високого рівня, яких складно знайти, бо вони, швидше за все, виїхали з країни: «Та навіть якщо вони продовжують працювати всередині країни, то в Україні складно отримати нетехнічну експертизу або експертизу на перетині декількох напрямків, наприклад програмування + маркетинг — таку, яку можуть здобути фахівці, що працюють на Netflix чи Revolut». Саме еміграцію висококласних фахівців Іщенко називає однією із проблем вітчизняного ІТ — ці спеціалісти отримують певну експертизу в Україні та їдуть за кордон: «Причому вони їдуть не тільки і не так через зарплати, а радше через загальний рівень безпеки та медицини, майбутнє для своїх дітей». Проте ще проблемнішими він вважає нові ідеї щодо регуляції ІТ-бізнесу з боку української влади: «Я більше переймався б не за глобальні, а за локальні тренди. Серед них — наразі малозрозумілий проєкт «Дія.сіті», а також скасування спрощеної системи оподаткування».
Наразі, попри розвиток продуктових компаній в Україні, переважна частка українського ІТ — це аутсорсинг, тобто виконання завдань для іноземного замовника. І навіть такі успішні українські проєкти, як Grammarly, не можуть вважатися повноцінними українськими компаніями — головний офіс цього стартапу розташований у Сан-Франциско. Поява в Україні продуктів такого самого рівня можлива з точки зору технічної експертизи, але практично нереальна за наявної системи захисту інвестицій та майнових прав. Тож розвиток та перспективи українського ІТ тісно пов’язані з загальною ситуацією в країні.
Саме історія з міграцією в Україну білоруських ІТ-компаній продемонструвала, як сильно цей ринок залежить від внутрішньополічної ситуації. Протягом серпня — вересня 2020 року понад 50 білоруських ІТ‑компаній вивезли своїх співробітників за кордон, близько сотні готувались це зробити до кінця року, а 12 взагалі закрилися.
За умови прозорих та зрозумілих правил гри для бізнесу, захисту інтелектуальних та майнових прав українське ІТ може й буде процвітати і здатне перетворити Україну на Мекку для європейського бізнесу.