У самому розпалі літа клаптик солоного українського півдня перетворився на простір творчості й експерименту
Саме ці два компоненти стали ідейною основою Міжнародного фестивалю «АртПоле», що вже шостий рік поспіль, ще з часів карпатських Шешор, відкриває нове обличчя різних куточків України. Цього разу творення власного світу відбувалося у її найнижчій точці — на 5 м нижче рівня моря — на березі лиману Куяльник. Лиман, який протягом сотень років був потрібний людям — спочатку тут добували сіль, а потім лікувалися надзвичайно цілющими місцевими грязями, зараз пересихає через непродумані розробки піщаних кар’єрів, що перекрили доступ річки Великий Куяльник до нього. Розташований на узбережжі санаторій з багатою історією теж переживає не найліпші часи. Фестиваль спробував зупинити це саморуйнування, щоб і люди, і місце повірили в те, що зміни на краще можливі.
Напередодні фестивалю на заклик організаторів група волонтерів та журналістів прибирала узбережжя, на якому пізніше розташувався фестивальний табір. Як з’ясувалося пізніше, це був лише початок відвойовування території. Через кількаденну зливу і вщент розбиту дорогу, машина, що везла генератор, не втримала рівновагу, і він впав просто в багнюку. Довелося витягати краном — виглядало грандіозно, всі ще посміхалися й казали, що це схоже на кіно. Потім стало зрозуміло, що сцена, звук, світло заїхати на площадку вантажівкою не зможуть — довелося возити на місцевому тракторці. Оптимізм до того часу був майже вичерпаний. Наступною порцією неприємностей стала неможливість проведення попередніх концертів: солістка Village Kollektiv потрапила до лікарні, а затримка літака DiGrine Kuzineу Відні змусила відмінити їхній львівський концерт. Єдине, що тримало організаторів, учасників та тих, хто впевнено не полишав своїх місць у таборі, – це музика. Що характерно – дощ і вітер заспокоювалися напередодні вечірніх концертів.
Коли кількість поганих новин вже перевищила всі можливі норми, раптом почали траплятися очевидні зміни на краще. Гурти «НагУаль» і «Перкалаба» вечорами їздили до Одеси й влаштовувати вуличні музичні акції. Дощ скінчився. Люди, що пережили його, стали друзями. Атмосфера місця змінювалася щодня, і в останні вечори фестивалю неможливо було не відчути того дружнього тепла, близькості, довіри, в якому народжується нова історія. «Зустрілися на минулих Шешорах, у нас річниця, так що можете нас привітати», — усміхалися Шаміль і Саша. Стомлені охоронці терпляче роз’яснювалиі допомагали, щоб «бути дружніми до людей і у відповідь отримувати дружність».
Це була справжня лабораторія звуків і дій – проекти народжувалися прямо серед фестивальної метушні. До прикладу, перформанс Multiperson, авторами ідеї якого була віджей-майстерня КУБ, об’єднав у візуальній частині зусилля віджеїв та акторів театру «Проти ночі», а в аудіо – Юрія Зморовича, Бадьян Сауна Систем та Маргариту Кулічову – музикантів, кожен з яких приїхав на фестиваль зі своїм проектом. Досить несподіваним експериментом став виступ тріо PortMonе: на АртПолі їм пощастило зіграти разом з місцевими цвіркунами – добрими знавцями звуків цього простору. Лідер гурту PortMone Олексій Ворсоба зізнався: «Можна сказати, що мої натхненні сподівання щодо «АртПоля» не збулися, але я отримав інший, важливий і зовсім несподіваний досвід. Недоліки фестивалю — з розряду звичайних, а достоїнства його унікальні». Володимир Кузнєцов в одному з приміщень старого санаторію відкрив «Музей», де зібрав чимало, на перший погляд, звичайних, а на другий -дуже дивних артефактів. «Щоранку ми проводили ранкові вправи Goodmorning, body, які загалом відвідало, мабуть, півтисячі людей, – розповідає художник і перформер Михайло Плужник-Гладир. – Одного ранку до нас з’явилося близько сотні учнів, і вправи нагадували якійсь китайський вуличний перформанс».
Що ж до лиману, який за багато років вилікував тисячі людей, а зараз, здавалося, втомився й зневірився через людську невдячність, то й він почав відновлюватися. Дощі, які довелося пережити гостям цьогорічного АртПоля, — надзвичайно рідкісне й корисне для лиману явище. Чимало журналістів, музикантів, художників, вчених, що відвідали фестиваль, приєдналися до руху на його захист, тож у пошуках нових місць для фестивалю на наступний рік стосунки з Куяльником не розриватимуться.