“Артек” і його Кінг-Конги

«Страшний сон Петра Симоненка – в «Артеці» 800 дітей за вказівкою із США співали пісні ветеранам латиною», – так влучно переповів один із інтернет-сайтів останню новину міжнародного дитячого центру. До Книги рекордів України вже вписано, а в Книгу рекордів Гіннеса подано свідчення того, що найбільший у світі дитячий непрофесійний хор із 800 артеківців, диригований американкою Констанцією Фортунатті, привітав кримських ветеранів із Днем Перемоги піснями чотирма мовами, включно з невідродженою. Щодо того, що нинішня доля «Артека» жахає комуністів, можна й посперечатися – величезний пам’ятник Леніну досі стоїть біля підніжжя АюДагу, а кожній новій зміні передається одвічне прізвисько цього монументального скульптурного витвору – Кінг-Конг.

 

Проблема в іншому – за радянських часів путівки в цей табір надавалися відмінникам і активістам, юним талантам і піонерам героям. І були, звичайно, безкоштовними. Тепер бюджетні путівки для талановитих і малозабезпечених також є, та, скажімо, цього року їх буде лише чотири тисячі – Міністерство в справах молоді та спорту спромоглося виділити «Артекові» лише 13 млн грн, хоча на своє виживання табір просив хоча б 33 млн. А чотири тисячі дітей – це якраз одна зміна з дванадцяти на рік. Ось і всі розрахунки: нестача грошей на підтримку інфраструктури окремої держави «Артек» – навіть з власною міліцією – в належному для дитячого відпочинку стані спричиняє ріст цін на решту путівок. Цього року вони коливаються від 4,5 тис. грн за 21 день дитячого щастя (табори подалі від берега) до 11 тис. грн (елітний «Морський»). Ось такий реальний еквівалент колишнього відмінного навчання та громадської активності школярів.

 

Але й за такої захмарної ціни попит на путівки є – забезпечених батьків надихають унікальні педагогічні програми табору, зокрема, виявлення здібностей кожної дитини: після зміни починають співати, малювати й танцювати, а то й писати вірші, навіть ті, хто до цього й гадки не мали, що їм це сподобається. Директор табору Борис Новожилов – оптиміст. «Артеку», звичайно, не вистачає державної підтримки й розуміння того, що це не просто дитяча оздоровниця, а кузня майбутнього України. Світ має знати імена Кличка, Шевченка й назву «Артек» – це наші реальні міжнародні дивіденди», – зауважив він Тижню.

 

Поки що міжнародні дивіденди «Артека» – це та половина путівок, яку традиційно викуповує Росія. Цікава деталь – із року в рік «Газпром» відправляє сюди дітей своїх співробітників, а в його українських партнерів немає такої традиції. Хоча, можливо, саме артеківська дружба, заснована ще на піонерських традиціях чесності, могла б у майбутньому визначати ту саму ціну на газ, через яку виникають постійні непорозуміння між державами.