Перша хвиля. Обирок
Ідея проекту ART-мобілізації почала оформлюватись ще два роки тому. Діана Карпенко-Кантер, співзасновниця мистецького хутора Обирок, вирішила створити спільноту людей, які “відчувають світ красиво” і втілюють своє бачення у життя. “Мета полягає в тому, щоб збирати команду, обирати якесь місце — і за визначений термін перетворювати його на креативний арт-простір”.
Перший “вишкіл” учасників ART-мобілізації відбувався цього літа в Обирку, з 20 червня до 6 липня. Організатори запросили архітекторів, дизайнерів, художників та інших представників творчих професій колективно змінювати простір. Близько двох тижнів на Обирку вирувало мистецьке життя — дерева обв'язували кольоровими клаптиками в стилі ярн-бомбінгу (вязаного графіті), будували літні еко-хатинки та альтанки, розписували стіни хаток та парканів, створювали ленд-арт і ліпили креативний кахель. Так з'явилися арт-об'єкти Велкам Центр, Хатка-Крамничка, Гніздо, Тіпі-Портал, Хата Сонця… Власник однієї з хат, Геннадій Корнєв, запропонував перетворити її на “Космічну обсерваторію” – арт-об'єкт, присвячений пам'яті Небесної Сотні. Символічно, що над втіленням цієї ідеї працював Білаз – учасник подій на Майдані, а потім до проекту приєдналася художниця з Донецька Аня, яку лише нещодавно було звільнено з полону ДНРрівців. Діана каже: “Затримали й катували дівчину за те, що зберігала вдома прапор, українську символіку та бронежилети хлопців. Це, і ще безліч причин змусило мене переглянути основну місію нашого проекту — з суто мистецької вона перетворилась на соціально-культурну”.
На останніх вихідних на Обирку влаштували презентацію арт-об'єктів та обговорення, на якому було заплановано наступний об'єкт ART-мобілізації — підземний перехід під Європейською площею в Києві. І сформульовано основну ідею — мистецтво має єднати людей, створювати простір для мирної комунікації, бути містком між українцями, що опинились по різні боки барикад.
Друга хвиля. Київ.
“Чому ми обрали саме цей перехід? По-перше, через нього проходить велика кількість людей — а він дуже похмурий, по-друге — після зими це місце стало знаковим, бо кожний його вихід веде до локацій, які пов'язані з революційними подіями. Хотілося оживити Київ не лише жовто-блакитними фарбами, а створювати більш складні орнаменти та картини” — розказує Діана.
Спів-організаторка проекту, Євгенія Баженова, додає: “Ми почали естафету із перетворення простору навколо нас, щоб стати активнішими, більш відкритими і добрими, подивитись по-іншому на речі, зробити життя яскравішим. І пропонуємо всім приєднуватись.”
Розпис було заплановано до дня Незалежності, але не встигли назбирати потрібну кількість ескізів, і на свято стіни переходу прикрасили лише гербами міст авторства Андрія Єрмоленка та кількома першими картинами. Другий етап розписів почався з осені і тривав до початку листопада. Над проектом працювало близько 10 художників — частину волонтерів запросили організатори, дехто з митців долучився сам, побачивши подію у соцмережах.
Для перших зображень фарбу було надано спонсором. Потім, поки не знайшлись нові донори, “на фарбу” скидались випадкові перехожі. Крім фінансових, були і проблеми з офіційним дозволом від балансоутримувачів — довго не давали потрібний документ. Діана каже: “Ми пройшли багато інстанцій, а кінець-кінцем нас направили в ту, з якої ми починали. А ще виявилось, що перехід орендує компанія «Макс-торг 2011». Ми боялись, що вони будуть проти проекту, але, виявилось, дарма — нам навіть допомогли фарбою, надали прожектори і обігрівачі.”
Євгенія відзначає: “Я не помітила жодного байдужого перехожого, бо киянам реально не вистачає яскравих кольорів у житті. Дуже цікаво було спостерігати, як із звичайних перехожих люди перетворювались на учасників дійства: хтось намагався зфоткатись біля кожної картини, хтось довго замислено роздивлявся, хтось починав спілкуватися з художниками, давати гроші чи цукерки, пропонувати свою допомогу…
На початку грудня, коли було завершено цей проект, ART-мобілізація вирушила на Схід України — до Слов’янська.
Третя хвиля. Слов'янськ.
“Ми розглядали Слов'янськ, бо, власне, з нього і почалась неоголошена війна на Сході. І ще зіграло певну роль те, що коли зв’язувались у соцмережах з представниками міст — ми ще думали про Краматорськ — зі Слов'янська був більш потужний відгук. Ми зрозуміли, що така акція потрібна людям, бо потрібно проривати інформаційну блокаду та створювати прецеденти культурного діалогу” – розповідає Діана.
До міста поїхала команда митців та архітекторів-урбаністів. Останні втілювали у життя новітні методі комунікації професіоналів з населенням — как званий мапінг: архітектори збирали інформацію про різні локації, визначали, які зручні для людей, які — ні, що мешканці прагнуть змінити. У опитуванні намагались врахувати думку представників різних соціальних груп. Результатом став каталог-презентація мап міста, за допомогою яких було виділено, що у місті варто змінити чи покращити, зруйновані будівлі і т.д. Зараз ведеться робота на створенням інтерактивної карти міста, в яку зможуть вносити зміни мешканці просто он-лайн.
На вихідних для мешканців міста було влаштовано культурну програму. Група “Дивовижні” розказувала про шляхи перетворення міста, поетеса Оксана Боровець роздавала книги, які зібрали у Києві спеціально для цієї акції. Пройшла виставка фотографій у форматі – фото-сушка, під час якої роботи можна було забирати з собою, активісти проводили майстер-класи для дітей та дорослих: шили “Ковдру для України” – символ єднання, розмалювали торбинки, ластівок та будували своє місто майбутнього.
Майстер-декоратор Наталя Макар поділилась своїми враженнями від спілкування з місцевими: “На нашому занятті були діти від 4-х до 94-х рочків — всі залишились задоволеними”. А ще Наталю приємно здивувало те, що майстер-клас вона проводила українською, і не було жодного прохання перейти на російську чи нарікань, що хтось не розуміє мову. “У мене зникло упереджене ставлення до мешканців Сходу. Найбільше відкриття – це те, що ці люди в дуже несприятливих інформаційних умовах спроможні думати й аналізувати, і що, незважаючи на 70 років окупації та 20 тотальної пропаганди, вони все ж ідентифікують себе з Україною”.
Уже весною митці планують продовжити ART-мобілізацію у Слов'янську: вже є ескіз першої картини-муралу, яка є авторською інтерпретацією герба міста, отримано дозвіл на розпис фасаду будинку у центрі від міської адміністрації.
Діана наголошує: “Можливо, комусь видається, що під час війни не варто витрачати зусилля на культурні проекти. Але ж культура підтримує людей духовно і допомагає вибудовувати особистісні орієнтири. І якщо ми будемо спрямовувати зусилля на розвиток культури, то, коли війна скінчиться, у країні не виникне ситуація “духовної пустки”, коли незрозуміло, хто ми. Ми своїм прикладом хочемо дати поштовх до розвитку місцевим творчим осередкам, бо ж великі зрушення починаються саме з локальних змін.