Українську владу вчергове зацікавило «чорнобильске питання». Днями секретар РНБО Раїса Богатирьова озвучила рішення Ради терміново виводити ЧАЕС з експлуатації. План виведення розписано на 2008–2012 роки. У ньому, зокрема, передбачено і три етапи перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Перший етап – стабілізація об’єкта, по суті, вже здійснена – саркофаг недавно додатково бетонували, щоб продовжити термін експлуатації ще на 15 років. Остаточний, який передбачає повний демонтаж саркофагу та перетворення 4-го енергоблоку ЧАЕС на «зелену галявину», – дуже далека перспектива. А от другий етап – споруження нового укриття над чорнобильским саркофагом – наразі викликає багато запитань.
Що будуємо?
На перший погляд, із будівництвом об’єкту «Укриття-2» вже все вирішено. Торік у вересні ДСП ЧАЕС і французький концерн Novarka підписали контракт на проектування та спорудження так званого нового безпечного конфайнмента (НБК) – того самого об’єкту «Укриття-2». Гроші на будівництво дає Міжнародний чорнобильський фонд. Це має бути велетенська сталева арка, яка неначе ковпаком закриє зверху нинішній об’єкт «Укриття». Французи вже пафосно заявили, що споруда стане новим інженерним дивом, адже на неї піде утричі більше сталі, ніж на спорудження Ейфелевої вежі. Втім, на відміну від паризького архітектурного дива, «арка» має не лише дивувати зір туристів. Сама ідея «Укриття-2» передбачала, по-перше, захист персоналу та довкілля від радіації і, по-друге, створення умов для вилучення з-під саркофагу та захоронення радіоактивних відходів. Деякі експерти стверджують, що заховати саркофаг під арку без вирішення проблеми відходів – шлях у глухий кут. Інші уточнюють: будівництво арки знижує небезпечність саркофагу, але ефективніше і дешевше було б залити його бетоном, що ми і зробили б ще 17 років тому, якби на горизонті не «засвітилися» дармові грантові кошти.
Більше того, невідомо, наскільки міцною і надійною буде споруда арки, і чи захищатиме від радіації. Концептуальний проект, що виграв тендер, – це, фактично, ескіз, а не техніко-економічні обґрунтування з результатами усіх можливих експертиз та прорахунків. Детальний проект починають розробляти тільки тепер, після підписання контракту.
Чим загрожує такий «вивернутий» підхід? Спробами західного проектанта зробити якомога менше за якомога більші кошти. Вже при підписанні контракту зазначалося, що після індексування вартості робіт проект подорожчає на $150 млн (з $505 млн до $655 млн), а згодом – ще на €100 млн, в які оцінені експертами ризики виконання проекту. І це ще не межа.
Можна заперечити – гроші все одно не наші, тож яка нам різниця, куди і скільки їх піде? Але для України важливо звести надійну і міцну споруду, яка вирішуватиме проблеми, а не створюватиме їх. Тим більше, що витрати на утримання та обслуговування конструкції повністю лягають на плечі України і в будь-якому випадку коштуватимуть нашому бюджету щороку понад $10 млн.
Оскільки договір підписано, то загальною доцільністю будови пізно перейматися – як кажуть, проїхали. На перший план виходить питання про те, чи буде враховано вимоги української сторони до «Укриття-2». І як контролювати виконання робіт, щоб не отримати кота в мішку. Адже Україна несе повну відповідальність за усі рішення щодо «Укриття-2», і ще багато років нам доведеться жити з тим, що збудували французи. Додаткових коштів на вилучення відходів Захід, найімовірніше, не дасть – мавр зробив свою справу. А для того, щоб вирішити проблему самотужки, потрібна політична воля. Інакше влада ризикує піддатися спокусі заховати проблему під арку і забути про неї років на сто. Європа, схоже, на цю спокусу вже піддалася.[77]
ПРОЕКТ “УКРИТТЯ-2”
Під аркою, що закриє чорнобильський саркофаг, могла б поміститися статуя Свободи
