Над усе вражає американська зброя і військова техніка, що тепер перебуває в руках талібів: десятки бойових вертольотів, артилерія, ракети, танки і що особливо важливо велика кількість переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК),котрі можуть опинитися під контролем інших терористичних організацій і світова цивільна авіація дуже скоро відчує це на собі. А крім того, США залишили в Афганістані десь півтори сотні знаменитих „ Джевелинів”, котрі Україні давали з великими застереженнями, обмеженнями і пропагандистською помпою. Тепер переваги України в цій протитанковій зброї можуть бути знівельовані і незабаром не виключається, що ми побачимо „Джевеліни” на озброєнні „ ДНР”/ „ЛНР…
Надання зброї Україні завжди супроводжувалося звичними зітханнями США щодо вад української демократії, неодмінною критикою недоліків у боротьбі з корупцією, жалем з приводу хиб української судової системи і т.д.
Судячи з кількості і якості зброї, що її залишили США в Афганістані, в цій східній країні з демократією все було гаразд, а корупції не спостерігалося зовсім…
І тепер, як сказав міністр оборони Росії генерал Сергій Шойгу, таліби озброєні краще ніж українська армія… Справді, якби Україна отримала бодай десяту частину того, що було віддано Афганістану, то наша країна була б здатна на значно ефективнішу відсіч агресору.
Читайте також: Афганський стрес-тест
За свідченнями російського аналітика Андрія Іларіонова, який нині працює в аналітичному центрі в США, афганська армія за 20 років отримала 83 мільярди доларів, десь по 4 мільярди на рік. Україна ніколи не могла розраховувати на таку щедрість, хоча і воює вона кілька років аж ніяк не з талібами… Тут супротивник серйозніший.
Так уже склалося, що в разі прийняття чи неприйняття якоїсь країни до Європейського Союзу чи НАТО, коли йдеться про небажаного кандидата, завжди висуваються претензії щодо якості демократії у претендентів, боротьби з корупцією і так дальше.
Що не заважає, якщо це треба, приймати тих, у кого стан справ у цій сфері досить невдалий і водночас відкидати тих, хто досягнув певного прогресу на цьому напрямку.
Тут варто згадати Туреччину, котра майже 60 років стукала у двері Європейського Союзу, проводила реформи, пнулася зі шкіри щоб виконати всі забаганки ЄС і все невдало…
Продовжувалися все ті ж чергові звинувачення в недосконалості соціально-правового розвитку Туреччини. Навряд чи ситуація в Болгарії і Румунії була значно краща за турецьку. Але їх прийняли.
Вельми часто чергові розмови про недоліки демократії і боротьби проти корупції в таких країнах покликані приховати зовсім інші обставини, про які не згадують вголос, але які відіграють вирішальну роль. Наприклад, у випадку з Туреччиною йшлося про побоювання європейців щодо стабільності європейського стилю життя якби Євросоюз отримав 70 мільйонів турецьких мусульман. Франція вже обізнана на цих проблемах на власному досвіді. Німеччина має доволі значну турецьку діаспору на своїй території і знайома з деякими її екзотичними звичаями, зокрема з так званими „убивствами честі”. Це коли дівчина з турецької родини поводиться на думку цієї спільноти неналежним чином. І тоді сім’я доручає вбити її якомусь підлітку 13-14 років, який за законами ФРН матиме за це доволі символічне покарання через свій вік.
Читайте також: Жіль Доронсоро: «Нові санкції проти Афганістану були б більше помстою за приниження й поразку, ніж зразком раціональної політики»
Але європейцям нарікати на деякі традиції ісламу було досить неполіткоректно, тому й не нарікали, згадуючи про недосконалі турецькі реформи та жахливу корупцію.
У випадку з Україною ці звинувачення мають приховати щось значно більш суттєве, ніж те, що відкрито декларується. Насамперед, це європейський «комплекс Росії», побоювання викликати гнів Кремля, що позначиться на економічних преференціях Європи. Крім того, прийняти Україну в ЄС і НАТО означає зайняти якусь принципову позицію щодо РФ. А принципова політика вже давно не є чеснотою Європи, там перемогла так звана „реальна політика”. Саме таку політику Заходу диктаторські режими в світі сприймають як нікчемну і сприятливу для себе бо вона зводить економічні, політичні і військові переваги Заходу нанівець. Брак волі часто є гіршим від браку грошей і зброї…