Солідарність реакцій Росії та Китаю на події на Близькому Сході та в Північній Африці обумовлюється тим, що країни мають багато спільного у своєму розумінні та реалізації зовнішньої політики.
Перш за все, у зовнішній політиці обох держав немає ніякої ідеології. Хоча Китай все ще називає себе комуністичним, він давно вже відкинув догми маоїзму і не лише у зовнішній політиці. Росія вже 20 років як не комуністична. Обидві країни об'єднує прагматична акторська гра на користь своїх інтересів.
Крім того, між ними існує мало регіональної геополітичної конкуренції. Китай має здебільшого економічні інтереси. Москва все ж зацікавлена у продажі зброї та ядерних енергетичних технологій декільком країнам. Проте, на думку видання, тут не йдеться про гонку озброєнь зі США.
Також ні в Пекіні, ні в Москві не відчувають ніякої особливої близькості до правителів Близького Сходу. Росія, звичайно, не хоче втрачати Сирію, оскільки постачає туди зброю. Проте, в березні Москва надала опозиції Сирії притулок в країні. Водночас, не зважаючи на надання притулку для ворогів Ассада та висловлюючи жаль з приводу насильства, росіяни закликали Дамаск розпочати політичні реформи. Китай також неодноразово наголошував на підтримці «народу Сирії». Але для Китаю підтримувати означає не втручатися та дати народу самому владнати свої справи, як Пекін це зробив у Лівії. Як і Китай, Росія відмовляється від західного військового втручання у внутрішні справи інших країн навіть в ім'я гуманності та демократії.
«У дійсності, Москва і Пекін, швидше за все, вирішили, що Захід вже списав Ассада, та насправді готується до зміни режиму. З цієї точки зору, санкції є кроком до ескалації гри, яка повинна мати наслідком вживання більш жорстких заходів, як це було у випадку Лівії», – йдеться у статті.
The Foreign Policy пише, що політика Китаю та Росії щодо Сирії відрізняється від політики США та Європи в двох основних пунктах. Так, по-перше, Китай та Росія не вважають, що втручання у справи інших країн є корисним. А, по-друге, вони не мають інтересу ліквідувати режим Ассада а рамках «анти іранської» стратегії Заходу.
«В будь-якому разі, Китай та Росія взагалі не бачать стратегії. Вони вважають, що здивовані арабськими повстаннями початку цього року американці та їх союзники наразі керуються короткостроковою політикою, а не довгостроковими розрахунками», – зазначає видання.