Апартаменти на мільйон доларів

За найсвіжішими даними рієлтерів, найдорожче житло в Україні зараз продається за $15 000 000 по вулиці Шовковичній. Це 25 кімнат у будинку з восьми поверхів загальною площею 994,6 м2. За $14 250 000 можна придбати дев’ять кімнат на Печерську в 25-поверхівці.

 

 

Та чи підпадає це житло під характеристику елітного? Єдиної відповіді на це питання наразі немає. З багатьох причин.

 

Перша – ринок української елітної нерухомості й зараз тільки формується. Кілька років тому наявність двох санвузлів і нестандартного планування автоматично зараховувала квартиру в розряд елітних. «Елітна нерухомість по-українськи», на мою думку, це компроміс, – вважає Клавдія Бондарєва, директор фінансово-будівельної компанії «Пагода». – Бо майже в кожному об’єкті, заявленому як елітний, можна знайти те чи інше відхилення. Десь невідповідна архітектура фасаду, десь – недостатня кількість машиномісць, десь – не найпрестижніший район. Але сьогодні, коли основна увага клієнтів переорієнтовується на якість, вимоги до елітності будуть зростати. Адже цей сегмент завжди був і є одним із найцікавіших із погляду інвестування. Деякі компанії-забудовники, котрі в сьогоднішніх умовах ринку відмовляються від певних проектів або призупиняють їх, будувати продовжують елітну нерухомість».

 

Друга причина – відсутність строгих критеріїв, за якими житло можна вважати елітним. «Таке житло має три чіткі дефініції, це: якість, статус мешканців і місце розташування. Решта також важливі, та ці ознаки вбирають у себе основне», – зазначає віце-президент Української будівельної асоціації (УБА) Мілан Паєвич.

 

На даний момент в Україні існує тільки одна класифікація житла, розроблена УБА, якою користуються забудовники та рієлтери. Згідно з цими дефініціями, найкраще житло належить до класу «делюкс» і «преміум».

 

В Києві є лише один будинок, наближений до такого рівня: в Маріїнському парку, на вул. Грушевського. Умови преміум-класу трохи м’якші, та й вони для нас ще захмарні. Наприклад, таке житло повинно мати унікальне рішення архітектурного проекту, близькість до історичного центру, високий статус мешканців і решту послуг, але при цьому допускається близькість до метро й інших транспортних розв’язок.

 

 

До недавнього часу чи не найважливішим критерієм елітарності житла в Україні вважалося престижне розташування. Наразі ж опитані Тижнем експерти мають різні погляди щодо визначальної ролі, фігурально висловлюючись, «виду на Печерську Лавру».

 

«Розташування – саме воно визначає високий статус житла, – стверджує Денис Костржевський, президент будівельної компанії «Міськжитлобуд». – Точкова забудова несприятлива для майбутніх мешканців «елітки», тому спостерігається тенденція росту невеликих замкнених кварталів у сегменті елітної нерухомості. Преференції щодо розташування відрізняються: хтось надає перевагу центру міста чи наближеним до нього районам, хтось – будинкам за містом».

 

Наталія Зінякова, заступник директора ТОВ «Енерголізинг», розставляє пріоритети інакше: «Коли ринок елітного житла України тільки почав формуватися (2003–2004 роки), його головною ознакою вважалося розташування будинку. В останні роки список вимог збільшився. Крім нестандартного архітектурного рішення (індивідуальний чи ексклюзивний проект), архітектурної гармонійності забудови, максимального наближення до історичного та географічного центру міста, підвищені вимоги пред’являють і до якості будівельних робіт, і до інфраструктури, яка при цьому створюється». В одному експерти погоджуються: наразі на перший план виходить не місце чи площа, а забезпечення закритого «клубного» статусу. В найбільш «екстремальному» прояві продаж квартир у елітних будинках здійснюється за рекомендацією і не супроводжується масовою рекламою. В «пом’якшеному» статусність забезпечує район, у якому в будівлях такого cамого класу проживає обмежена кількість жителів. В цьому сенсі варто очікувати появи в Україні престижних районів для багатих, аналогічних до тих, що існують у Лондоні чи Нью-Йорку. Втім, наразі до цього ще далеко. «Часто за елітну нерухомість видають багатофункціональні комплекси та житлові будинки з кількома секціями, що не відповідає стандартові «еліт», – вважає Олена Курченко, спеціаліст департаменту маркетингу та реклами Групи Компаній «УКОГРУП».

 

Не менш цікава ситуація спостерігається з котеджами й особистими будинками. Хоча тема котеджного будівництва є предметом окремої розмови, зазначимо, що зі 150 існуючих в Україні котеджних містечок лише одне-два ледь дотягують до преміум-класу.

 

Але при всіх цих негараздах дороге житло – найкращий спосіб вкладення капіталу. Адже попит на нього росте, а пропозицій дуже-дуже мало. Втім, не варто забувати й про те, що елітне житло справді передбачає наявність еліти, високий суспільний статус якої залежить не тільки від розміру гаманця. Скажімо, серед рієлтерів наразі одним із найпрестижніших вважається Будинок письменників на вулиці Садовій у Києві, бо там «витає дух творчості й духовності». При цьому куплені на швидкі гроші оманливо дорогі квартири на Грушевського та Шовковичній елітними ні за статусом мешканців, ні за рівнем житла навряд чи назвеш.