Кількість антитіл до коронавірусу після одужання з часом зменшується, та їхня ефективність зростає, Т-клітини майже так само добре працюють проти нових штамів, а прямого зв’язку між ожирінням і ризиками COVID-19 не знайшли. Про це докладніше в науковому огляді Тижня
Як «навчаються» антитіла
Нерідко люди, що вакцинувалися або перехворіли, роблять тести на визначення кількості антитіл, аби впевнитися, що тепер вони в безпеці. Ця практика дає небагато корисної інформації, адже наразі в науковій спільноті нема єдності щодо того, чи пов’язана взагалі кількість антитіл з рівнем захисту організму. Група науковців із Національного інституту інфекційних хвороб Токіо, Японія, встановила, що хоча з часом рівень антитіл в крові знижується, та нейтралізуюча здатність конвалесцентної плазми – зростає. Дослідження вони опублікували в журналі Immunity.
Вчені протягом 10 місяців зібрали 368 зразків плазми від 188 пацієнтів, хто перехворів на симптоматичний COVID-19 у легкій, середній та тяжкій формі. І встановлювали нейтралізуючі властивості цих зразків. Попередній аналіз підтвердив те, що вже відомо з інших досліджень – кількість антитіл в крові падає з часом. Причому в групі людей з тяжкими симптомами вони падали стрімкіше, можливо, причиною був більший початковий рівень антитіл.
Читайте також: Утримати хвилю
Зразки плазми, взяті одразу після хвороби, добре нейтралізували оригінальний вуханьський штам, проте гірше справлялися із мутованими варіантами вірусу, що несуть мутації K417N, E484K, N501Y, пов’язані із кращим «оминанням» дії антитіл. Для прикладу, вчені використовували штам "Бета" (також відомий як «південноафриканський»), який уже став класичним для подібних досліджень через високу змогу «пробивати» імунітет. Проте з часом антитіла змінювалися і були здатні краще нейтралізувати нові штами. Якщо через 79 днів після одужання вони нейтралізували Бету в 5,6 разів гірше, ніж вуханьський штам, то через 207 днів, більше ніж півроку – в 3,9 разів гірше для перехворілих з середніми симптомами, і в 3,5 – з тяжкими. Мутовані штами все ще вислизали з-під дії імунітету, та не так ефективно, як в перші місяці після хвороби. Вчені виділили групу антитіл IgG, що були здатні змінюватися з часом. Їхню кількість оцінили у 77-78% від усіх антитіл IgG, які утворилися після хвороби.
T-клітини і нові штами
Якщо попередня стаття говорить про хоч і зменшення кількості антитіл з часом, та підвищення їхньої загальної ефективності, то суть статті у Cell Reports Medicine – у хорошій здатності T-клітин реагувати на видозмінений вірус. Лейкоцити CD4+ та CD8+, так звані T-хелпери та T-кілери, є частиною клітинного імунітету, на відміну від антитіл, що представляють гуморальний імунітет. Їхня роль в подоланні коронавірусної інфекції менше вивчена, аніж роль антитіл, та, схоже, вона таки суттєва.
Читайте також: Новий штам COVID-19 “Дельта”. В чому його небезпека для України
Вчені виділили T-клітини з крові 11 колишніх пацієнтів та 19 вакцинованих людей, та протестували їх на декількох штамах, включаючи «бразильський» та «південноафриканський». Дослідження концентрувалося на розпізнаванні клітинами ділянок S-білка, що відрізняються у цих штамів в порівнянні із оригінальним вірусом, адже саме S-білок є тією частиною коронавірусу, що індукується в організмі мРНК-вакцинами. Т-клітини майже так само добре розпізнавали і нейтралізували ці штами, як і оригінальний вірус. На думку вчених, справа в тому, що мутовані ділянки складають лише 7% та 3% від тих частин вірусу, на які націлені Т-хелпери та Т-кілери відповідно. Результати подібних досліджень не гарантують, що ефективність клітин в людському організмі буде такою самою, як показана в пробірках. Та все ж вказують загальний напрямок – вірогідно, Т-клітини таки добре справляються із новими штамами.
Ожиріння – не фактор ризику
Серед факторів, що пов’язані із зростанням шансів тяжко захворіти або померти від COVID-19, часто називають ожиріння. В новому метааналізі, опублікованому в журналі Anaesthesia, ожиріння не вказане як фактор ризику. Проте опосередкований зв’язок із тяжкістю COVID-19 все ж є. Метааналіз – це критичний огляд багатьох наукових статей за певною темою, з розбором методології і визначенням, яким результатам можна більше довіряти, а які сумнівні. В даний метааналіз були включені 58 статей про фактори, що сприяють смерті або госпіталізації при COVID-19, що охоплюють 44305 пацієнтів лікарень.
Читайте також: Спорт і пандемія: які умови для вболівальників висунули організатори Чемпіонату світу з футболу в Катарі та Літньої Олімпіади в Токіо
Фактори, які підвищують ризики, окрім віку – підвищений тиск (на 54%), діабет (41%), серцево-судинні захворювання (91%), куріння (40%), злоякісні пухлини (81%), захворювання нирок (більш ніж вдвічі). Все це в порівнянні з людьми того ж віку. Зв’язок між ожирінням та ризиками від COVID-19 вчені не знайшли. Та надлишкова вага пов’язана із збільшеними ризиками серцево-судинних хвороб та діабету, що є негативними факторами для життя як і самі по собі, так і для перебігу COVID-19.