Попередні 10 років ПР спекулювала на проросійських настроях, але тепер має запропонувати своєму виборцю нову ідею. Схоже, що такою ідеєю стане антифашизм, особливо – в базових для ПР регіонах.
Образ борців з «коричневою чумою» регіонали приміряли на себе під час маршу «До Європи – без фашистів», що відбувся у Києві наприкінці травня. Саме тоді було апробовано поєднання ідеологем євроінтеграції і антифашизму. Схоже, результати організаторів задовільнили і вони пішли далі. За останні півроку Україною прокотилася хвиля помпезних меморіальних заходів, присвячених різним епізодам Великої Вітчизняної війни. Неважко помітити, що відбулася «приватизація» цих пам’ятних дат «регіоналами». Святкування 70-ї річниці визволення Києва та інших міст України відтепер проходить під прапорами ПР – від заходів відтіснили навіть традиційно присутню КПУ.
За браком німецьких нацистів та італійських фашистів, на роль ворога призначені українські націоналісти. Причому йдеться не лише про ветеранів ОУН, УПА чи Дивізії «Галичина». Основну увагу сфокусовано на їхніх ідейних наступниках, уособленням яких є ВО «Свобода» та інші націоналістичні організації. Приміром, нардепа-свободівця Ігора Швайку, який в жовтні відвідав Луганськ, зустріли дівчата у формі радянських солдатів з бутафорськими автоматами.
Однак, антифашистський пафос ПР стосується не лише її політичних опонентів. Так, на початку листопада група правозахисних організацій подала до суду на на Луганську міськраду та ряд інших інстанцій за використання школярів в якості «масовки» на мітингу ПР. Нагадаємо, мітинг був присвячений визволенню області від фашистських загарбників. На це обласна організація ПР відреагувала гнівною відозвою, в якій позивачів назвали провокаторами, які не бажають вшановувати ветеранів, завдяки чому «неонацисти крокують не лише вулицями західної України, але і центром нашої столиці». Закінчується відозва слоганом «Смерть фашистським окупантам! Слава Великій Перемозі!»
Фактично, в межах цієї ідеологічної моделі українські націоналісти ототожнюються з гітлерівцями, а Партія регіонів та її прихильники – з «воїнами-визволителями». Критики ж ПР ототжнюються з поплічниками фашизму, що ведуть підривну роботу. Також присутній і регіональний аспект – західна Україна подається як форпост фашизму.
В перспективі така ідеологічна стратегія може бути цілком успішною. По-перше, колективна пам’ять про Велику Вітчизняну війну ще відносно свіжа: чи не більшість українців мають в родині учасників війни або тих, хто пережив окупацію. По-друге, в масовій свідомості ще живі образи, створені радянською пропагандистською машиною. Декілька поколінь українців жили і виховувалися в часи, коли День Перемоги був одним з головних державних свят. По-третє, український націоналізм добре підходить на роль «темної сили». Його минуле досить амбівалентне, а нинішні його провідники лякають багатьох своїм радикалізмом та безапеляційністю. Особливо несприйняття націоналізму характерне в базових для ПР регіонах – в Донбасі та на півдні країни. І по-четверте, ці регіони вже мають досвід протиставлення себе решті країни (принаймні, на ідеологічному рівні). Варто згадати досвід скандального з’їзду ПР у Сєверсодонецьку.
Також варто зазначити, що подібну ідеологічну стратегію вже випробувала у своїх базових областях «Свобода». Різниця полягає лише в деталях. На роль «темної сили» було призначено російський імперіалізм та комунізм, які уособлювали комуністи, регіонали та інші антиукраїнські сили. Галичина ж позиціонувалася як форпост українства. Це дозволило мобілізувати електорат і здобути велику кількість ідейних прихильників – як в самій Галичині, так і за її межами. Наприклад, за багатьма свідченнями, «Свобода» і донині не потребує платних мітингувальників. На подібний ефект має підстави розраховувати і ПР. Враховуючи монопольне становище регіоналів в Донбасі, їм також доступні адміністративні ресурси – в тому числі, для нейтралізації ідеологічних суперників.
Яким чином розвиватимуться події в Україні, ми дізнаємось вже наступного року. Наступного року починається фінішна пряма перед президентськими виборами, коли всі учасники перегонів мобілізуватимуть свій електорат. Не виключено, що боротьба з фашизмом вийде за межі мітингів, а от наскільки далеко – побачимо.