Антидепресант

Як іду обідньої пори у розпал робочого дня нашим сільським парком, дуже часто бачу одиноких чоловіків. Вони сидять на пеньочках або колодах і задумливо, з безмежним смутком в очах, видивляються сенс життя поміж дерев, повільно посьорбують пивце або підспівують своєму смартфончику. Здається, їхньою нудьгою можна занудити півсвіту. І я навіть знаю, як їм допомогти. Пригадується, коли я була прибиральницею і мій робочий день тривав 15 годин, то несамовито раділа 5-хвилинній можливості перекурити. До речі, навіть тепер миття унітазів повертає мене до душевної рівноваги.