Сиквел (продовження), приквел (передісторія), римейк (нова версія), кросовер (фільм, у якому зустрічаються герої різних стрічок) – усе це способи заново розповідати про одне й те саме. Чи не найчастіше цими способами користуються режисери, які працюють у жанрі хорор. Доктор Джекіл і містер Хайд, Дракула, Франкенштейн чи Кінг Конг, здається, не зникали з екранів відтоді, як кіно випросталося з пелюшок, перетворившись на повноцінну десяту музу. Окрема розгалужена кіноміфологія склалася довкола таких істот, як зомбі, перевертні чи вампіри. Якщо уважно придивитися до вітчизняного прокату фільмів жахів, то побачимо, що значну його частину становлять стрічки, за якими тягнеться шлейф кінематографічних версій і варіацій, але про них більшість із нас навіть не здогадується.
Заповнити лакуни хорор-історії взялися автори антології «Фільм жахів». Ця збірка статей німецьких та українських (які розглядають кінотвори від 2004 року) мистецтвознавців – справжній путівник у нетрях жанру. Матеріал організовано за хронологічним принципом: ключові взірці подано зі стислим оглядом подальшої історії їхніх римейків чи різноманітних продовжень, що дає змогу простежити розвиток лейтмотивів, тем і персонажів у соціально-історичній перспективі. Водночас автори пропонують читачеві (й потенційному глядачеві) досить широкий набір можливих підходів до інтерпретації хорору як такого.
.