«А жлобство загалом – це не справжність. Тому жлоб – це така собі несправжня людина-підробка, яка не має власної суті. Такий індивід змушений постійно чимось це прикривати і натягувати на себе чужі обличчя. Наприклад, ідеологію, культуру, світогляд. Але якщо з ним поговорити, то відразу видно, що це – фікція, попри начебто людську подобу. Тому митці якраз і мають допомагати людям відрізняти справжнє від підробки, хай навіть супер’якісної», – заявив він у розмові з журналістом «Українського тижня».
«Складність у тому, що жлоби завзято намагаються прикрити цю свою порожнечу брендованим одягом, крутими тачками, грошима. І щоб усе це мати, жлоб перебуває у перманентному стані «намутілова» – він постійно шукає, де можна «порєшать» і «замутить». Але щоб так вийшло, треба дурити. Тому жлобяра повсякчас бреше, зокрема й собі. Саме звідси виростає гламур та шоу-бізнес як спосіб окозамилювання. А вищий рівень жлоба – це політика, де одні симулякри щось доводять іншим симулякрам», – зазначив Мухарський.
Повну версію розмови з Антіном Мухарським читайте у №44 «Українського тижня»