Палацовий комплекс почали будувати у перші десятиріччя XVI ст. щойно ханська династія Гиреїв обрала місцем нової столиці татарської держави долину ріки Сурук-Су біля підніжжя Чуфут-Кале. Ансамбль, що розростався протягом століть зусиллями різноплемінних будівничих, чудово вписався у мальовничий ландшафт. На відміну від палаців тогочасних європейських можновладців, ханська резиденція вражає не величчю, а комфортом, співмірністю архітектури людині, витонченою розкішшю інтер’єрів та чарівністю камерних внутрішніх двориків.
Головною архітектурною домінантою ансамблю є Велика ханська мечеть (Хан-Джамі). Прямокутна у плані двоповерхова споруда фланкована витонченими мінаретами. Восьмигранні у плані стовбури мінаретів перехоплюють прикрашені різьбленням по каменю балкончики-шерфе, з яких муедзин закликав правовірних на молитву. Типовими для східної архітектури є сонцезахисні елементи – широкий звис даху, що затінює вікна горішнього поверху, та затишна аркада-галерея при вході. Сходи у затінку вибагливо різьбленої дерев’яної аркади ведуть до ханської ложі. Потиньковані стіни мечеті прикрашено візерунчастими керамічними панелями та розписами-арабесками (перетвореними на орнамент сурами Корану), котрі виконав іранець Омер, придворний художник хана Селямет-Гірея.
Датування споруди подано за Національним реєстром державного культурного надбання