Онлайн-виставка "Репресоване мистецтво" – це 30 історій про художників і художниць, письменників і письменниць, режисерів і акторок, музик та музиканток з України, Грузії та Чехії, до яких була прикута увага комуністичної влади. Щодня на сайті виставки відкриватимуться три нових історії. Проєкт починається історіями українського художника Михайла Бойчука, чеської співачки Марти Кубішової та литовсько-грузинського митця Романа Сути. Кожну з них можна також прочитати англійською мовою, а історії про чеських та грузинських митців – додатково національними мовами.
В онлайн-виставці "Репресоване мистецтво" Україна буде представлена історіями Валер'яна Підмогильного, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Михайла Бойчука, Леся Курбаса, Опанаса Заливахи, Стефанії Шабатури, Миколи Глущенка, Василя Стуса. Серед чехів, історії яких входять до в проєкту, – перший президент Чехії Вацлав Гавел, письменник Мілан Кундера та інші. Також до виставки увійшли історії литовсько-грузинського художника Романа Сути та першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії. Імена інших героїв вже можна знайти на сайті проєкту.
У коментарі Тижню координаторка виставки Анна Олійник розповіла, що проєкт готувався більше року: "Ми хотіли поглянути, як митці і їхня діяльність фігурувала у документах комуністичних спецслужб. Це спроба подивитися на митця і його творчість крізь контекст періоду, в якому він перебував".
Анна Олійник підкреслила, що в основі проєкту – документи з архівів колишніх комуністиних спецслужб. "Ми починали роботу в розпал карантину і однією з наших цілей було – удоступнити ці документи онлайн для дослідників. Один із наших проєктів – це Електронний архів, де ми регулярно публікуємо тематичні колекції документів. До речі, в результаті цього проєкту на Е-архіві вийшла колекція з тисячі документів про репресованих митців, – зазначила координаторка виставки, – Але ми у свою чергу самі зіштовхнулися з карантинними обмеженнями всередині архівів. І якщо в чеському та українському випадку це не стало суттєвою проблемою – архіви впродовж карантину продовжували цифрову співпрацю із запитувачами та партнерами, то отримати повноцінний доступ до грузинських документів нам вдалося вже аж тоді, коли карантин почав послаблюватися (це попри тривалі листування і звернення через різні інституції)".
Читайте також: Олексій Сокирко: «Відсутність знань про свою еліту в минулому формує комплекс меншовартості в сучасного українця»
Координаторка проєкту наголошує, що до виставки увійшли історії різних митців: як репресованих, так і тих, хто співпрацював з органами держбезпеки: "Ми намагалися не розвішувати ярликів і радше показувати, що це завжди був не чорно-білий вибір і не найлегші обставини. Наприклад, письменник-гуморист Остап Вишня дав згоду на агентурну співпрацю, бо інакше його би просто повернули в ГУЛАГ (він, до речі, нікого так і не здав)".
Анна Олійник звертає увагу, що Україна, тодішня Чехословаччина та Грузія пережили схожі умови комуністичної цензури. "І долі митців цих країн подекуди складалися надзвичайно схоже. Наприклад, українські авангардисти товаришували з грузинськими, які також згодом були репресовані в 30-х, а наші дисиденти виступали за ту ж саму хвилю демократичних перетворень і свободу, за яку виходили чехословацькі митці", – додає фахівчиня.
Онлайн-виставка публікується в межах проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/ŠtB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху спільно з чеською організацією Gulag.cz та грузинською організацією SovLab: Soviet Past Research Laboratory за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи.