Коли вночі чи ввечері підлітаєш до Лос-Анджелеса, то неможливо відірвати погляд від моря вогнів унизу. Квартал за кварталом, здається, нескінченно тягнуться за ілюмінатором, аж доки хвилин за 15–20 літак нарешті йде на посадку. Вийшовши з терміналу, ви опиняєтесь у серці Великого Лос-Анджелеса – агломерації, що охоплює площу 12,5 тис км2 та є домівкою для 18 млн людей.
Якщо ви прилетіли до ЕлЕй (так фамільярно називають місто його жителі – анджелінос) як турист, то, скоріше за все, маєте дуже обмежений час, а отже, й доволі стандартну програму: прогулянка Алеєю зірок, полювання на голлівудських зірок під час туру між будинками знаменитостей, відвідини Діснейленду. В мене ж було попереду достатньо часу, аби усвідомити, що Лос-Анджелес – це не лише столиця світової кіноіндустрії.
Латинський квартал
Урок лос-анджелеського розмаїття автор цих рядків отримав уже в перші години після прильоту, адже в районі готелю, де я зупинився, проживали переважно латинос – анджелінос латиноамериканського походження. Не помітити їх просто неможливо, бо в Лос-Анджелесі вони вже становлять половину населення, і їх кількість постійно зростає. Загалом же в Каліфорнії частка латинос перевищує третину населення. В штаті популярні іспанськомовні телеканали, радіостанції, газети, двомовною є громадська сфера (транспорт, магазини тощо). Тому, якщо ви раптом не знаєте англійської, але володієте іспанською, на Південному Заході США точно не загубитесь.
Багато хто вбачає в цій повільній реконкісті (з іспанської – відвоювання) відновлення історичної справедливості. Зрештою, саме губернатор тоді ще іспанської колонії Каліфорнія Феліпе де Неве заснував у 1781 році невелике поселення El Puebla de la Reina de Los Angeles – Місто Королеви Ангелів (кажучи по-нашому, Цариці небесної, тобто Діви Марії), від первинної назви якого тепер лишилися два останні слова. Після того як Лос-Анджелес унаслідок американсько-мексиканської війни 1846–1848 років опинився в США, латинос поступово зникли з громадського життя міста майже на півтори сотні років.
Ситуацію змінила імміграція з півдня, яка почалася ще в 1920-х, але стала справді масовим явищем наприкінці минулого століття. В 2005 році демографічні зміни призвели до тріумфального повернення латинос на верхівку місцевої влади: мером міста став профспілковий діяч Антоніо Війяраґоса (торік його переобрали). А в 2006-му ця етнічна група вразила всю країну своєю згуртованістю, провівши майже мільйонну ходу на підтримку імміграційної реформи. Білі ж анджелінос нині поряд із афроамериканцями та потужними громадами вихідців із Азії є однією з меншин мегаполіса.
Сузір’я передмість
Того, хто звик до стрункої європейської концепції міста (центр – середмістя – передмістя), ЕлЕй одразу поставить у глухий кут. Мегаполіс не має єдиного осердя – є формальний діловий центр (даунтаун), який міська влада щосили намагається оживити, але більшість анджелінос усе одно його вперто ігнорують. Життя натомість вирує у відомих на весь світ завдяки кіношникам Пасадені, Санта-Моніці, Беверлі-Гіллз тощо. Всі вони є незалежними містами, однак їхні квартали зовсім непомітно переходять у квартали ЕлЕй. Графство Лос-Анджелес має досить складну адміністративну структуру, однак є й неофіційний поділ мегаполіса на східну та західну сторони (Eastside та Westside).
Межа між ними приблизно збігається з автострадою (фривеєм) Санта-Моніка. На захід від нього заможний Лос-Анджелес: толерантний Західний Голлівуд, шикарні Беверлі-Гіллз, веселий університетський Вествуд, хіпова Веніс. А на схід – бідні занедбані райони-гетто на кшталт Комптона, де проживають переважно чорношкірі та латинос. Є ще й долина Сан-Фернандо: майже двомільйонний одноповерховий спальний район для середнього класу, який відділяють від Західного Лос-Анджелеса гори Санта-Моніка. З третього світу до першого тут можна доїхати на простому автобусі – будівництво лінії метро жителі багатого заходу завбачливо заморозили.
До речі, лос-анджелеське метро (точніше єдина його підземна лінія) є справжнім витвором мистецтва – кожну станцію тут оформлювали сучасні митці. На жаль, воно не має серед анджелінос, які відомі своєю пристрастю до автомобіля, великої популярності. Відтоді як у 1940 році між даунтауном і Пасаденою відкрили перший у США фривей (на сході країни їх називають хайвеями), головним засобом пересування в місті став автомобіль. І навіть багатогодинні затори та зростання цін на пальне не можуть пересадити городян на громадський транспорт. Зрештою, зважаючи на недостатньо розвинуту мережу громадського транспорту (доведеться робити численні пересадки) та гігантські масштаби мегаполіса, навіть туристам я порадив би винайняти для пересування Лос-Анджелесом авто.
Музейна Мекка
У США Лос-Анджелес має славу дещо легковажного й несерйозного міста. Його жителі, мовляв, цікавляться самими розвагами та салонами краси. Особливо люблять покепкувати з анджелінос каліфорнійські сусіди з Сан-Франциско, які можуть похвалитися інтелектуальним та водночас хіповим іміджем свого міста. Ясна річ, лос-анджелеська еліта не могла змиритися з такою несправедливістю, бо насправді місто є одним із інтелектуальних центрів Сполучених Штатів. Тут розташовані всесвітньо відомі університети (зокрема Каліфорнійський технологічний інститут, або просто Caltech), аналітичні центри (як-от RAND Corporation) та наукові лабораторії (наприклад, Jet Propulsion Laboratory, яка розробляє космічні апарати для NASA).
Отже, залишалося вивести на світовий рівень місцеву високу культуру, й саме цю мету поставив перед собою лос-анджелеський істеблішмент. Завдяки їхнім зусиллям в останні десятиріччя Лос-Анджелес, за оцінками багатьох експертів, перетворився на другу (після Нью-Йорка) культурну столицю США. Причому йдеться зовсім не про поп-культуру. В концертних залах регулярно звучить класична музика. Місто може похвалитися кількома першокласними музеями: Ґетті-центром, Лос-анджелеським музеєм мистецтва (LACMA), колекцією Гантінґтона тощо.
Кожен із них може запропонувати відвідувачам щось особливе. LACMA розташований у центральній частині мегаполіса й має одну з найбільших у США колекцій, яка охоплює розвиток мистецтва від доісторичних часів до сучасності. Колекція Гантінґтона в Пасадені – це і музей, і бібліотека, й ботанічний сад. Але найцікавіший, на мою думку, лос-анджелеський музей – це Ґетті-центр. Як і два попередні, він має колекцію світового рівня, до того ж сам по собі є справжнім шедевром. Комплекс авторства архітектора-модерніста Річарда Меєра, збудований 1997 року, розташувався в горах Санта-Моніка, звідки в гарну погоду можна охопити поглядом значну частину мегаполіса – від даунтауну до океану.
Фабрика мрій
Хоч як стараються місцеві інтелектуали, Лос-Анджелесу не втекти від своєї долі – вже століття візитівкою міста є кіно. 1911 року британські емігранти Девід та Вільям Горслі заснували в старій таверні на бульварі Сансет першу голлівудську студію – Nestor Film Company. А за рік до того Голлівуд (який досі був незалежним містом) вирішив приєднатися до Лос-Анджелеса, щоб мати змогу користуватися водогоном та каналізаційною системою молодого мегаполіса. Успіх прийшов швидко: вже в 1915-му більшість американських стрічок виробляли в Голлівуді, який у 1920-х став беззаперечним центром американської кіноіндустрії.
Саме пов’язані з історією кіно місця приваблюють до Лос-Анджелеса більшість туристів. Вони милуються написом HOLLYWOOD, розглядають під ногами імена на Алеї зірок, ходять на екскурсії кіностудіями та їздять вулицями Беверлі-Гіллс і Малібу, шукаючи будинки голлівудських зірок. Кожен, звісно, сподівається побачити когось зі знаменитостей, проте тут усе залежить від щастя. Хтось може приїхати до ЕлЕй на один день і зіткнутися вже в аеропорту зі Скарлет Йоганссон чи Бредом Піттом, а дехто живе в місті роками й ніколи не перетинається навіть із другорядними акторами.
А ось зйомки фільмів чи серіалів відбуваються на вулицях ЕлЕй практично щодня: не дивуйтеся, коли раптом побачите в даунтауні перевернуте таксі з нью-йоркськими номерами. Десь поруч обов’язково ховається знімальна група. Ви, до речі, теж можете стати епізодичним актором – оголошення про набір extra (як тут називають учасників масовки) можна знайти в інтернеті або й просто побачити на вуличних стовпах. В індустрії розваг зайнято понад 200 тис. анджелінос, тож для міста дуже болючою проблемою є втеча кіновиробництва в інші штати й навіть країни, які приваблюють знімальні групи податковими пільгами.
Це не перша криза, яку переживає місто. Скорочення військових замовлень після закінчення холодної війни завдало удару по оборонній промисловості міста. Наприклад, виробник бойових літаків корпорація «Локхід» позбулася ряду вагомих замовлень. Та все ж Лос-Анджелес лишається динамічним і винахідливим містом, яке готове раз у раз винаходити себе наново. Створена в Голлівуді легенда ще довго приваблюватиме до ЕлЕй туристів із усього світу. Гостям Південної Каліфорнії треба лише пам’ятати, що реальне Місто Ангелів може виявитися зовсім відмінним від образу, створеного на фабриці мрій.
.jpg)
МІСЬКЕ СВІТЛО. Сучасне мистецтво нерідко виривається з музеїв на вулиці
.jpg)
ЖИТТЯ ВУЛИЦЬ. Латинос у Лос-Анджелесі, особливо недощавні іммігранти, перебувають на нижніх щаблях соціальної драбини
.jpg)
КІНОМАНІЯ. Від Голлівуду та його ідолів (тут – Альфред Хічкок) не втекти
.jpg)
ПРИЇХАЛИ. Зростання цін на пальне змушує анджелінос активніше користуватися метро
[1944][1945]
З Києва до Лос-Анджелеса прямих рейсів немає, доведеться летіти з пересадкою в Нью-Йорку або якомусь із європейських хабів (Франкфурті або Амстердамі). Дорога може зайняти добу. Квиток в обидва боки – від $900.
У Лос-Анджелесі величезний вибір місць для проживання: від недорогих мотелів до п’ятизіркових готелів усесвітньо відомих мереж. Ночівля в бюджетному дво-тризірковому готелі коштуватиме від $50.
Голлівудський бульвар – пройдіться Алеєю зірок, подивіться на відбитки рук і ніг знаменитостей у бетоні біля Китайського кінотеатру, зайдіть до театру Kodak, де відбувається щорічна церемонія вручення «Оскарів».
Колекція Гантінґтона в Пасадені – пропозиція два-в-одному: музей та ботанічний сад із кількома ландшафтно-кліматичними зонами. Якщо вже приїдете до Пасадени, обов’язково відвідайте ще й музей Нортона Саймона, відомий своєю колекцією східного мистецтва.
Ґетті-центр – музейний комплекс із багатою колекцією європейського живопису. Розташований на пагорбах, звідки відкривається чудова панорама міста.
Діснейленд (Disneyland) та Юніверсал Студіос (Universal Studios) – тематичні парки. На відміну від Disneyland, до якого треба їхати в сусіднє графство Оранж, Universal Studios зручно розташований у межах міста, недалеко від Голлівуда.