Так само, в період середнього фізичного віку вступили всі члени команди, зокрема, й фронтмен та лідер Андрій Хливнюк, для якого цей момент став справді знаковим. По-перше, він одружився, по-друге – вирішив сильно змінити саунд та, фактично, музичний напрямок, в якому працював, здавалось би, цілком успішний гурт «Бумбокс» не просто взяв у склад повну ритм-секцію – барабанщика та бас-гітариста, але й відчутно «поважчав», їх музику тепер можна назвати чимось на кшталт хіп-хард-хоп-рок.
На такий крок йдуть далеко не всі музиканти, бо це справді дуже нелегко – розпочати все з початку, а у випадку популярності, мабуть, навіть й важче. Адже працювати доводиться не з чистого аркушу, а тримаючи в голові вже досягнутий результат та консервативність завойованої публіки, яка будь-який крок, що випадає зі сталого іміджу команди, сприйматиме щонайменше як дивацтво, а щонайбільше – як зраду.
І все ж «Бумбокс» пішов на це, і, зрештою, довів всім, що з ними все ОК. Альбом «Середній вік» став якраз лакмусовим папірцем цієї зміни іміджу та стилю, адже попередня не номерна платівка «Всe включено» була складена, фактично, з кавер-версій старих пісень. Новий альбом розставив все на свої місця. «Бумбоксу» не просто вдалося зберегти свою камерні чуйність та емоційність, а й перенести їх у роковий настрій та саунд.
Понад те, складається враження, що альбом став дуже особистим для Андрія Хливнюка, що підтверджує пісня «Не має ТБ», що вже стала визнаним хітом. Претендують на хітовий статус також і треки «За буйки (Сандали)», прикольна кавер-версія на пісню «Віа Гри» «Пошла вон», англомовний «Nevertheless». На виході меломани отримали дуже якісний тримовний мікст нового по саунду, та цілком старого в гарному сенсі «Бумбоксу».
Безпосередня ж презентація альбому стала своєрідною відповіддю критикам Хливнюка та «Бумбоксу», які стверджують що гурт та його вокаліст, мовляв, «вже не ті» в лайф-форматі. Через це або ні, але зал буквально тріщав від напливу любителів «Бумбоксу» ще до початку виступу гурту. Вийшовши на сцену в простенькій футболці та «трєніках», Хливнюк підкреслив домашній статус та настрій цього клубного концерту, щоправда, його віддача цілком пасувала б виступу на мегафестивалі а-ля Гластонбері. Про що свідчили повністю мокрі футболки музикантів та глядачів після концерту.
Команда в цілому порадувала якимось абсолютно європейським настроєм – себто, простотою, повною відсутністю пафосу, спокоєм та впевненістю в якісності того, що вона робить. Ніяких зайвих рухів, зайвих «шоу», розмов ні про що – чиста енергетика та якісна музика, таким показався «Бумбокс» на цьому концерті.
Не можна не відмітити дуже жорсткого, майже хеві-саунду підчас виступу. За враженнями автора цих строк, звук був більш важким ніж навіть підчас концертів SUM41 та «Ляпіса Трубєцкого». В деяких моментах у вокалізах Хливнюка та гітарних «запілах» Мухи вчувалися нотки «Led Zeppelin». Це порадує поціновувачів класичного рок-формату. І все ж, старий варіант «Бумбоксу» ще дуже люблять – підчас концерту басист та барабанщик декілька разів йшли зі сцени, залишаючи гурт в старому складі, що викликало повний екстаз публіки. В усякому разі, «Бумбокс» довів, що наразі є лідером української рок-сцени, при цьому залишаючись абсолютно далекими від «бронзовіння», що є кінцем творчого шляху для будь-якої команди чи виконавця.