Тиждень поспілкувався з політологом, аналітиком Стокгольмського центру дослідження Східної Європи Андреасом Умландом про нову німецьку коаліцію, вплив «Альтернативи для Німеччини» на роботу нового Бундестагу, рейтинги Фрідріха Мерца та підтримку України.
— Напередодні Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз, а також Соціал-демократична партія Німеччини зробили офіційну заяву про формування спільної коаліції. У її планах, серед іншого, створення Ради національної безпеки, добровільна військова служба, спрощення процедур оборонних закупівель і жорсткіший підхід до міграції. На Вашу думку, чи все з цієї угоди можливо здійснити і про які основні виклики на цьому шляху можна говорити?
— Я вважаю, що це відносно хороша угода. Ще до неї були ухвалені принципові рішення, зокрема щодо змін до конституції про борг, а також нові бюджети для оборони та інвестицій в інфраструктуру. Тож було зрозуміло, що все рухається у цьому напрямку.
Зараз одним із основних викликів є фінансовий, однак ситуацію спрощує те, що тепер немає конституційних обмежень на обсяг боргу, як це було донедавна. Це фактично була така собі «конституція для мирного часу». І хоч це загалом було хороше правило, воно, проте, не підходить для сьогоднішньої ситуації.
Питання полягає у тому, що це все буде означати на практиці і як виглядатиме потім матеріально, чи буде достатньо спроможності та рішучості, щоб імплементувати всі нові підходи. Зараз можна тільки надіятися на швидке обрання нового канцлера та зміну уряду.
— Німецька преса повідомляє, що 7 травня Фрідріх Мерц, лідер ХДС, буде обраний новим канцлером Німеччини, замінивши на цій посаді Олафа Шольца. Втім уже зараз він стикається з падінням рейтингів та шквалом критики щодо того, що не в змозі виконати передвиборчі обіцянки щодо різкого правого повороту Християнсько-демократичного союзу у ключових сферах політики. Чи вдасться Мерцу вийти з цієї кризової ситуації та підвищити рівень довіри?
— Так, згідно з опитуваннями, партія Мерца втратила підтримку, а «Альтернатива для Німеччини» навпаки зміцнила її. Втім зараз це вже не грає великої ролі, оскільки вибори відбулися і композиція Бундестагу вже не зміниться.
Звичайно, це проблема для нового уряду, що керівна партія втратила рівень довіри. Але ні нові бюджети, ні збільшення боргу не були темами передвиборчої боротьби, тому саме зараз люди і демонструють своє невдоволення щодо цих питань. Проте не думаю, що це стане проблемою для обрання канцлера.
— Щодо «Альтернативи для Німеччини», то останні опитування свідчать, що вона має зараз 24 % підтримки, а це — її найкращий результат за всю історію. Чи впливатиме він на роботу нового Бундестагу?
— «Альтернатива для Німеччини» зараз дійсно доволі міцна і навіть зрівнюється з рівнем підтримки ХДС, керівної партії. Я навіть не виключаю, що в опитуваннях вона таки може стати першою. Але, на відміну від Франції, у Німеччині ця партія — принаймні поки що — ізольована та стигматизована.
Вона залишається в опозиції, її не розглядають як потенційного коаліційного партнера ні на федеральному рівні, ні на рівні земель. «Альтернатива для Німеччини» наразі не має перспектив стати урядовою, оскільки є праворадикальною, проросійською, хоче, щоб Німеччина вийшла з Європейського Союзу тощо.
— У коаліційній угоді також йшлося про те, що майбутній німецький уряд обіцяє продовження та збільшення допомоги Україні, підтримує її членство в НАТО та створення спеціального трибуналу для належного розслідування та покарання злочину агресії. Чи може, на Ваш погляд, наступний німецький уряд стати більшою опорою для України, ніж попередній?
— Поки що так виглядає. Про це свідчить і угода, і риторика Мерца та інших політиків, які будуть в уряді, але треба подивитися, як це потім буде виглядати на практиці. Як правило, Німеччина завжди проводить свою зовнішню політику через міжнародну коаліцію: насамперед через Європейський Союз, але також і через інші міжнародні структури.
Сподіваюся, що Німеччина зараз буде четвертим партнером в ініціативі Франції, Великої Британії та частково Польщі, що буде такий тріумвірат або квартет, який більш рішуче діятиме щодо України. Звісно, там залучені й інші країни, зокрема Швеція, Норвегія. Проте маю на увазі, що саме ці чотири великі держави зараз справді будуть заповнювати те, що заповнювала Америка до свого рішення про вихід з Європи.
— Фактично багато європейських лідерів — та і це обіцяв сам Мерц — робили ставку на те, що йому вдасться забезпечити сильніше лідерство Німеччини в Європейському Союзі, ніж це було при уряді канцлера Олафа Шольца. Чи є така можливість, зважаючи на внутрішньополітичні виклики для Мерца?
— Так, для Мерца це буде дійсно непросто, але внутрішні виклики були частково і в Ангели Меркель, і в Олафа Шольца. Останньому, як мені здається, просто не вистачило політичної волі, щоб взяти на себе більше відповідальності на міжнародній арені. Він орієнтувався на Сполучені Штати, на те, що робив президент Джо Байден. Зараз на Дональда Трампа орієнтуватися вже неможливо. Однак Мерц здається більш рішучим, коли йдеться про міжнародні відносини, у нього більш однозначна риторика. Звісно, головне, щоб це втілювалося і на діях.
І хоч Мерц справді зараз має проблеми з підтримкою, у Шольца вони були набагато більшими. Але Німеччина цілком може функціонувати за таких умов: вибори пройшли, є сформована коаліція. І в ній я не очікую на якісь проблеми протягом наступних чотирьох років.