Неважко припустити, що він є, але торкнутись цієї екзотики ризикує дрібка відчайдухів. Ми знаємо, що літні фестивалі можуть відбуватись і в цілком безлюдних місцях, але це не рахується. Спробуйте влаштувати концерт трип-хопового гурту або дабстепову вечірку для жителів, скажімо, Томашполя. Гадаю, навіть концерт Оксани Білозір у районному будинку культури «на касу» був би вершиною менеджерської майстерності. Втім, є сміливці, які в районні центри заїжджають, виконуючи репертуар, не придатний для трансляції на наших топових медіа. І є ще більші герої, які ці концерти організовують.
Олег Сухарєв у Кам’янці-Подільському
Цікавий прецедент влаштував гурт «Очеретяний кіт». Вінницькі музиканти поїхали в турне у складі команди обласної філармонії з плановими виступами по селах та маленьких містечках області. Отримуючи мізерні копійки та здобуваючи безцінний досвід, Коти втілювали почуте та побачене в аграрних пластах власного рок-н-ролу. З сольною програмою частина ансамблю відвідала славний залізничний вузол Козятин та одне з улюблених міст Великого комбінатора – Жмеринку.
Прецеденти цікавих концертів та акцій траплялись й у Кам’янці-Подільському. Фестивалів і туристів у місті вдосталь, однак там і досі немає жодного клубу, пристосованого для живої музики та культурного відпочинку. Втім, дисбаланс прекрасного був урівноважений появою творчої ініціативи «УЗВАР». Їхні акції відбуваються нечасто, проте влучно. Локації змінюються, періодичності немає, але вариво вариться. Завдяки «Узвару» в Кам’янці виступали: «Очеретяний кіт», Nameless, Bushiko,«Drumтиатр» , BeBoBul, та лідер гурту «Самі Свої» Олег Сухарєв, який є орденоносним мандрівником-рокером по периферії. Однак про нього далі.
А зараз про справжню перлину містечкового культурного руху – білоцерківський клуб BerkleyPerkins. Один із його засновників, вулканічний хлопець Андрій Биковець, переповів історію закладу. Клуб облаштували у старому поштовому приміщенні. Після війни з Наполеоном у Білій Церкві утримували полонених, чимало з яких були шляхетними особами. Їм постачали з Європи пиво BerkleyPerkins, яке розливалось у легендарній будівлі. Це пиво скуштував навіть Тарас Григорович, будучи тут проїздом у складі Археографічної комісії, та описав свої враження в одному з прозових творів. Тепер у Berkley Perkinsє більярдна, бар, кімната для гостей і, найголовніше, кінозал і концертний зал, де виступали: «Калич-блюз», Zapaska, «Гапочка», «Крихітка»; відбувалися зустрічі з кінорежисерами, презентації та літературні читання.
Рекордсменом з відвідин арт-закладів районного масштабу є згадуваний вище Олег Сухарєв . Під час тривалих турів 2011–2012 року він побував у Горлівці, Краматорську, Дружківці, Костянтинівці (Донецька обл.), Білгороді-Дністровському, Іллічівську (Одеська обл.) , Білій Церкві (Київська обл.), Славутичі (Київська обл.), Кам’янці-Подільському (Хмельницька обл.) та Бурштині (Івано-Франківська обл.). Десятки цікавенних історій, пов’язаних з цими поїздками, можна знайти на офіційних сторінках Олега та гурту «Самі Свої» у соціальних мережах.
Гурт Namelessу Кам’янці-Подільському
Цікаво, що він їздить Україною з доволі жорсткою ідейно спрямованою пісенною програмою й експериментує з правими ідеями на шахтарському ґрунті. Узагальнюючи враження, Олег резюмував: «в малих містах люди (мається на увазі саме аудиторія, схильна до такої музики і спроможна її сприймати. – Авт.)більше цікавляться концертами такого формату (авторська пісня, інтелектуальний рок, арт-рок), краще ходять, швидше поширюється інформація. В містечках ще спрацьовують афіші, на відміну від великих, де вже лише інтернет і особисті знайомства.
Гурт ПАРОМИ (учасники ансамблю «Очеретяний кіт» у с. Берковець (Київська область)
Там ще купують диски. А загалом незалежно від того, якого розміру місто, дуже багато залежить від того, наскільки стабільно і постійно працює саме організатор на місці (не беремо до уваги поодинокі творчі заходи та концерти, де ще наявна особиста любов до творчості того чи іншого автора). Крім того, держава стоїть осторонь, ніякі відділи культури чи комітети молоді та спорту жодного разу не виявили зацікавленості у проведенні таких концертів. Тож, якщо хочемо мати свою пісню, свою музику, своє кіно, своїх поетів, своїх художників, потрібно розвивати загальну андеграундну інфраструктуру по всій країні. Шукати людей, які мають організаційні здібності і спроможні зацікавити своїми ідеями інших. І, звісно, якщо хтось щось цікаве почув чи побачив, треба про це розповідати всім Своїм. Всім Самим Своїм!».
Гурт «Гапочка» у клубі Berkley Perkins
Це коротеньке есе не претендує на енциклопедичність. Автору було цікаво, чи можлива «інша музика» в культурно знекровлених містечках. В населених пунктах, звідки туземці хочуть вирватись до столиці, або виїхати за кордон, а на їхнє місце приїжджають люди, яких мало цікавлять нюанси бі-бопу та життєвого шляху Хендрікса. Виявляється, такі місця і люди є. І це дуже добрий знак.