База, що розташована посеред просторого зарослого травою полігону, переповнена військовими, інструкторами й охочими стати операторами БПЛА. З-за камуфляжного натовпу на видноколі стрижнем виростає похмура цегляна будівля. Її називають фортеця. Тут зазвичай проходять наради й теоретичні навчання аеророзвідників.
З фортеці впевнено виходить інструкторка з навчання операторів БПЛА, наче володарка цього маєтку.
— Ця женщіна роз*бує краще за пацанів, — вигукують її колеги, представляючи мені колегу.
Замість діадеми — військова панама, яка кидає тінь на її обличчя, залишаючи його невпізнаваним, а сукню заміняє камуфляжна уніформа, яка багато приховує про її особистість. Лиш яскраво-салатові шкарпетки з ялинками, що виглядають з берців, хоч трішки розбавляють військовий образ, можливо, відкриваючи крихітну частинку індивідуальності операторки.
Незабаром має розпочатися практична гра, тож інструкторка, її кремезний широкоплечий напарник і я швидко сідаємо в позашляховик, яким їдемо на визначену схованку серед поля. Минаємо незаселені степові краєвиди й дику неторкану високу траву обабіч дороги. Миттю спиняємося, щоб дати дорогу двом на диво цивільним курям, що віддалилися від курятника, як блудні діти. Наш маршрут супроводжують жарти й сміх двох пілотів — інструкторки та її огрядного друга.
Інструкторка, позивний якої попросили не розголошувати, почала служити в розвідно-штурмовій групі 2022 року. Жила в казармі з 24 військовослужбовцями й проходила навчання в лісах по вісім годин на день. З її групою також тренувалися військовики, які керували дронами.
— Народжений літати повзати не буде, — упевнено відрізає інструкторка, розповідаючи про перші спостереження за пілотуванням дронами.
Квадрокоптер в небі. Фото надала школа операторів БПЛА
Тоді військовичка попросила командира, щоб її відправили на навчання з оперування БПЛА. Пройшла на відмінно курс на базі, де ми зараз перебуваємо. Після двох тижнів навчання їй запропонували долучитися в ролі інструкторки для першого дрона. Жінка погодилася й працює тут уже півтора року. Інструкторка навчає дроноводити будь-чим, що є в ЗСУ: коптерами, FPV, крилами, камікадзе, Mavic і Matrice.
— У нас не є всі пташки, але методи керування здебільшого ті самі, — пояснює інструкторка, — для мене зараз найцікавіший дрон — розвідувальне крило, тому що ним можна далі залетіти й щось цікавіше в*бати.
Зараз інструкторка дуже хоче потрапити на фронт і йде до цієї мети.
Спочатку стратегія — головний мозок аеророзвідників
До гуркоту позашляховика додалися нові звуки, з яких творився специфічний технооркестр. Симфонія складалася із шуму мотора машини й дзижчання дронів, ніби габаритних гучних «бджіл», диригентами яких були люди. Того часу на фоні природа вигравала свою мелодію зі щебету синиць, повзиків і шурхоту травневого листя від дотику помірного вітру.
Ми підʼїхали до місця, де проходитиме навчальна гра, — у кущах серед мирного поля. Під час війни Intermezzo позникало не лише з українських міст. Курсанти готувалися до запуску квадрокоптерів. Їхнє завдання — знайти фургон на мапі та стежити, як він рухається.
В операторів БПЛА найбільше часу займає саме планування. Після того як вони приїдуть на визначений напрямок біля лінії бойового зіткнення, перший виліт зроблять через 3–4 дні, тому що розпочинають з ознайомлення та збирання інформації, наприклад про заміновані поля. Отже, операторам дронів важлива навичка комунікації — без неї дуже складно й навіть трапляються трагічні випадки.
— Приїжджають, одразу сідають у машину й шукають місце для польотів. І от вертається один трьохсотий, а другий — ні, оскільки виїхали, нічого не запитали, не розвідали, куди взагалі можна рухатися, — емоційно розповідає інструкторка.
— Спершу потрібно говорити, намагатися зібрати всю інформацію, яку можеш. Варто дізнатися, над яким квадратом не можна літати, бо будь-хто може посадити твої дрони із системами РЕБ. Тобі ніхто не скаже, що там на точці. Це може бути, наприклад, наша артилерія. Зрозуміло, що вони посадять усе, що над ними летітиме, бо не знають, чий це дрон.
Читайте також: Як готують операторів БПЛА 3-го окремого батальйону «Волинь» УДА до бойової роботи на фронті (фоторепортаж)
Серед плутаних колючих гілок граба, дуба, клена й бука видніється вихід — зелена арка до дикого поля, під якою готується вилітати дрон на розвідувальну місію.
— Через двадцять хвилин виїзд машини, — підходить інструкторка до своїх курсантів зі ствердним нагадуванням.
— Ми знаємо, — ті спокійно відповідають. Вони поставили дрон на рівну поверхню, щоб відкалібрувати перед вильотом.
— Як ви хочете її знайти? Чому у вас дрони ще не в повітрі? — невиправдані очікування інструкторки конвертуються в запитання-зауваження.
«Пі-пі-лі», — увімкнувся пульт. «Ту-ру-ру ту-ру», — повідомив сигналом, що забіндився, тобто зʼєднався з коптером.
Хлопці взялися запускати дрон. Якщо сприймати лише на слух, то склалося б враження, що хлопці натягували шнур стартера на бензопилі. Один короткий вжух, другий такий самий і третій найтриваліший — коптер здійнявся в небо, ніби гучний рій бджіл.
Картографія та пілотування як очі й серце операторів БПЛА
Квадрокоптер. Фото надала школа операторів БПЛА
Інструкторка тим часом уважно спостерігає та розповідає про роботу оператора на фронті. Після того як аеророзвідники знаходять місце, з якого буде безпечно запускати дрони, вони будують маршрут польоту й шукають реперні точки (конкретні координати або об’єкти, які використовують для навігації, орієнтування та планування маршрутів) згідно із завданням. Операторам важливо розумітися на картографії. Не лише вміти читати мапи, а й мати навички орієнтування. Інакше буде незрозуміло, куди літати.
— Якісно літати, не промахувати мавіки без орієнтування по мапі й умілої комунікації майже неможливо, — розповідає інструкторка.
Завдання виконують парами. Найменша бойова одиниця — дві людини. Відповідно в екіпажі — два пілоти, хоча залежно від завдання їх може бути більше. У цій грі треба виконувати три функції: керувати антеною, стежити за мапою «Кропивою» і пілотувати.
— Було б добре, щоб за них відповідали три людини, тому що, я бачу, пілот-штурман кидає мапу з «Кропивою», біжить крутити антену, прибігає, дивиться, а йому вже треба відповідні позначки поставити чи вести по маршруту, — незадоволено описує процес гри інструкторка.
Курсанти розпочали шукати машину, відстежуючи 4 реперні точки. Зображення поля транслювалося на планшет, з якого управляли дроном.
— Вилети й підіймися. З висоти побачиш реперні точки, куди тобі треба летіти. Тільки над селами ми не літаємо, пам’ятаєте, так? — наставляє інструкторка.
— Да, — відповідає зосереджений курсант.
— Не дьоргай так! — указує йому.
— Я на великому зумі, воно дуже повільне, — пояснює курсант.
— Тобі треба постаратись не на великому зумі знайти. Не натискати от так, — робить зауваження операторка, — і зовсім повільно вести пальчиком.
— Ви знайшли щось? — підходить і запитує інший пілот.
— Одну точку знайшли, — відповідає зосереджений на планшеті.
— Другі підрозділи писали щось? — цікавиться той, який щойно підійшов.
— А вам дозволили спілкуватися з іншими підрозділами? — обурливо й риторично запитує інструкторка. — Я забороняю. У вас був план забити болт на підготування й чекати, поки інші знайдуть? Це не підготування, — твердо заявляє операторка.
У дії мʼязи та нейрони пілотів: тактична медицина й оперативність
Інструкторка вирішила додати завдання із зірочкою для курсантів, тому що треба достатньо натренуватися в тилу, щоб бути готовими на фронті. Вона витягнула навчальну гранату, потягнула за кільце запуску й кинула її до ніг хлопців.
— Граната! Граната! — прокричали хлопці, які відчули небезпеку поруч. Вона шипіла, готуючись вибухнути.
— ПТИШ! — граната виконала навчальну функцію.
— А-а-а! — закричали курсанти, які не на відмінно склали це випробування й потрапили під гранату.
— Я живий, — з полегшенням вигукує курсант.
Завдання майбутніх операторів — будь-якої миті бути готовими відбігти в безпечне місце, впасти, знайти турнікет і накласти його собі на ногу чи руку. На це в бійця є тридцять секунд, тому що опісля він знепритомніє. У разі складного поранення чи відірваних кінцівок він повністю стече кров’ю приблизно за три хвилини або навіть швидше. Це залежить від статури людини.
— До тебе ніхто не встигне підбігти за три хвилини, тому що штатний спершу має передати командиру, що ти поранений, а той потім надасть дозвіл підбігти на допомогу. Тому кожен сам має вміти накласти турнікет дуже швидко. Його треба так тиснути, щоб пульс зник. Коли тобі дуже-дуже сильно боляче, то треба ще раз крутанути так: «фю-юх», — мімічно пояснює інструкторка, — по факту, після навчання руки й ноги будуть сині від турнікетів.
Інструкторка вважає, що тактична медицина — навичка номер один не лише для операторів БПЛА. Про те, як її застосовувати на практиці, треба знати всім на високому рівні, навіть цивільним. Оскільки повітряна небезпека поширюється на територію всієї України, а в прифронтових містах ракети долітають так швидко, що навіть не встигають увімкнути сигнал повітряної тривоги.
Після гри оператори скеровують дрон на посадку. Дії пішли не за планом, і пташка приземлилася в полі, серед травʼяної гущавини. Планшет втратив звʼязок з коптером, тому пошуки обіцяли бути цікавими та тривалими.
Квадрокоптер в небі. Фото надала школа операторів БПЛА
— Нам треба розуміти, чи попадемо по цілі, чи ні. Не можемо дозволити зайвий раз втратити зброю, тому що кацапи розставляють муляжі танків, щоб ми витратили ресурси даремно.
Військовики вирушили шукати дрон, дехто — розчаровано, інші — роздратовано. У зоні бойових дій через цю помилку дрон могли б легко втратити.
— Нікого війна не обійде стороною, — констатує інструкторка.
Читайте також: «Брат би не загинув, якби на розвідку делегували не бійців, а дрони» – інструктор з керування дронами
Операторка рекомендує людям, особливо чоловікам, які військовозобовʼязані, готуватися заздалегідь. Купити пульт для FPV, налаштувати програму на компʼютер і вчитися літати як мінімум на симуляторі вдома.
— Пілот — комфортніша військова професія за інші. Тобі треба буде заряджати всі батареї та прилади для польоту. Ти однаково будеш спати, де є світло. А де є світло, там є тепло.
Єдина категорія людей, яких інструкторка не розуміє і не поважає, — ті, хто не вкладає нічого задля перемоги.
— Кілька тисяч людей виїхали за кордон, кожен заплатив по десять тисяч доларів. Це нормальна сума. Чому цим не скористатися? Держава має придумати вигідні законопроєкти, щоб ти міг спокійно ходити по вулиці. Ти заплатив за це, допомагаєш, і ті гроші йдуть на армію. Не сидиш у своїй коморі, не дихаєш через кватирку, не виходячи на вулицю. А чоловіки, які не хочуть воювати, але мають дитину, нехай візьмуть на опікунство ще двох дітей батьків, які загинули на фронті.
Після ретельних пошуків дрон нарешті знайшли й офіційно завершили гру. Оператори поверталися на базу, поскладавши дрони, навчальну зброю, каски з кавером кікімори й маскувальні сітки в позашляховик.
***
Після приїзду інструкторку зустріли її товариші, щоб поспілкуватися й зробити коротку перерву на перекур. «Військо — зовсім інша сім’я, набагато ближча тобі сім’я, тому що з ними проводиш 24 на 7», — відгомоном у голові прозвучали сьогоднішні слова інструкторки. Кожні два тижні, коли триває навчальний курс із пілотування одним видом дрона, операторка знайомиться з новими людьми. Тому за півтора року у військовослужбовиці зʼявилася сила-силенна добрих знайомих. Вона мріє організувати вечірку після перемоги України.
— Буду стендап свій читати вперше. Заклалася й пообіцяла друзям, які в мене роблять стендап. Але зрозуміють тільки ті, хто літає коптерами, бо переважно буде все на цю тематику.
Після перерви військовики збираються на закриту таємну нараду операторів БПЛА. Інструкторка прощається й упевнено прямує до входу. Її тінь заходить вслід за жінкою в цегляний важкий мур будівлі, який надійно оберігає дрони й переговори їхніх пілотів. Услід за нею прямують курсанти й інші інструктори. Камуфляжний піксель підіймається до фортеці й додає візуального шуму навколо неї. Здається, що це телевізійна картинка, яка поступово розмивається й натякає на завершення фільму.
Текст написано в межах суспільно орієнтованого навчання Школи журналістики та комунікацій УКУ.