Тиждень поспілкувався з Командувачем територіальної оборони Командування Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майором Анатолієм Баргилевичем
Кому, на ваш погляд, має підпорядковуватися територіальна оборона і чому?
— Територіальна оборона — невід’ємна складова оборони держави. Є багато законодавчих ініціатив: так, прийнято закон, що врегульовує питання національної безпеки в Україні, а також Стратегію безпеки, що визначає певні концептуальні положення щодо всеохопної оборони, і в ній питанню територіальної оборони приділяється важливе значення.
Читайте також: Денис Поданчук: «Основа Руху опору – це вмотивовані та навчені громадяни, які прагнуть найскоріше визволити країну від агресора»
Звісно, всі підходи до побудови оборони держави мусять об’єднуватися єдиним задумом та планом та складати цілісну систему. Сили територіальної оборони, що будуть сформовані на основі наявних військових частин, підрозділів, органів територіальної оборони, муситимуть ввійти до складу системи Збройних сил України як її невід’ємна частина. Це полегшує питання підготовки, залученості (адже в системі збройних сил усі підрозділи мусять мати свої чітко визначені завдання) та комунікації між військовими та цивільними, а також між різними військовими підрозділами. Підсумовуючи — територіальна оборона має підпорядковуватися Збройним силам України.
Хто має надавати фінансові та інші ресурси на розвиток та підготовку підрозділів територіальної оборони у відповідних областях?
— Засади проєкту закону, переданого до Комітету національної безпеки оборони та розвідки Верховної Ради та рекомендованого до розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради, передбачають регулювання фінансування, що покладатиметься на всю систему територіальної оборони. Наразі це завдання повністю покладається на систему оборони та Збройних сил України та передбачає фінансування завдань та накопичення ресурсів підготовки на систему територіальної оборони, що наразі існує.
Враховуючи реформу, що відбулася в Україні (і яку необхідно завершити), розподіл фінансового навантаження на регіони та зміну принципів розподілу й використання фінансів на регіональному рівні, принципового значення набуває те, що система територіальної оборони стає комплексним завданням. До неї залучаються не лише безпосередньо сили територіальної оборони, а й інші військові підрозділи, а також відповідні об’єкти комунікацій місцевих громад. Тож, на наш погляд, фінансове навантаження повинно рівномірно розподілятися на всіх суб’єктів територіальної оборони в певній пропорції, аби ми могли ефективно використовувати всі національні ресурси, передовсім фінансові. Тож цей розподіл буде запропоновано, і ми вважаємо його раціональним, оптимальним та таким, що відповідає інтересам держави.
На ваш погляд, які основні завдання має вирішувати територіальна оборона?
— Наразі маємо п'ять основних завдань, що корелюють із Законом України про режим воєнного стану та закладені в Указі Президента України №406. На наш погляд, ці завдання не вповні відповідають реаліям: вони розраховані на режим воєнного стану і передбачають певний комплекс заходів, який, як показує досвід, потребує суттєвого перегляду. Складові територіальної оборони повинні бути готовими до виконання завдань і в мирний час, щоб стабілізувати обстановку, ліквідувати наслідки стихійного лиха тощо. Також уже здійснено перегляд завдань, що виникатимуть мірою загострення ситуації — йдеться не лише про населені пункти, а й про ізоляцію операційної зони. Ці завдання часто випадають із загальної динаміки розвитку ситуації, але вони є важливими. Сучасні гібридні війни, особливо з залученням цивільного населення, спонукають включити до переліку таких завдань контроль населених пунктів. Це одна з найважливіших функцій територіальної оборони: фактично хто контролює населені пункти — той і контролює ситуацію в тому чи тому регіоні. Перелік завдань територіальної оборони розширено, буде апробовано і скориговано у разі необхідності.
Одним із найбільш суперечливих питань, що викликало певні дискусії в суспільстві, стало надання права учасникам територіальної оборони зберігати особисту стрілецьку зброю. Чи доцільно це?
— Я вважаю, що ми повинні чітко дотримуватися вимог законодавства України, що визначає умови зберігання та використання такої зброї. Для військових територіальної оборони тут не може бути якихось винятків, бо це призведе до хаосу. Кожен громадянин, залучений до силових структур, мусить мати право зберігати зброю вдома, але це має бути чітко врегульовано законодавчо. Слід визначити всі ризики та загрози стосовно як конкретного регіону, так і держави в цілому. Проєкт закону дозволяє використання індивідуальної мисливської зброї, що є в населення, під час виконання завдань територіальної оборони. Що ж до питань бойової зброї та її зберігання вдома — це має бути врегульовано окремо: на мій погляд, така зброя має зберігатися в чітко визначених штатних місцях, недоступних для захоплення деструктивними елементами.
Яким чином має здійснюватися укомплектування підрозділів територіальної оборони?
— Ми завжди порівнюємо, якою система є зараз, якою вона повинна бути і як має розподілятися навантаження. Зараз маємо невелике організаційне ядро — це кадрові військовослужбовці, які служать за контрактом, а також резервісти та військовозобов’язані. Ідеальні умови — коли такі підрозділи та військові частини комплектуються виключно резервістами. Ми просимо у Верховної Ради, щоб чисельність ЗСУ було збільшено на 11 тисяч, 10 тисяч із яких — задля створення підрозділів територіальної оборони.
Читайте також: Армія на місцях
Це дасть нам можливість мати організаційну платформу для швидкого й ефективного розгортання системи територіальної оборони у разі виникнення загроз. Ці резервісти муситимуть мати контракт на проходження військової служби в резерві, бути приписаними до конкретної військової частини територіальної оборони, знати свій підрозділ та регулярно навчатися в ньому — за участь у цих заходах має бути передбачена грошова компенсація. Для того щоб це запрацювало, необхідно внести зміни в систему резервів, виділивши окремий територіальний резерв із оперативного резерву №2, а також визначити порядок підписання й виконання контрактів та уточнити їхній зміст. Це дасть змогу в кінцевому результаті мати накопичений ресурс резервістів для виконання відповідних завдань, а також організаційну базу.
Тобто буде створено окремий резерв територіальної оборони, який не належатиме до оперативних резервів 1-ї та 2-ї категорії (тобто тих, що комплектують військові частини в разі повномасштабної агресії)?
— Звісно. Бойові завдання мають виконувати окремі підрозділи, а підрозділи та військові частини територіальної оборони мають окремі завдання, що виконуються на місцях, і комплектуються резервістами з конкретних територій. Це корелює і з тією системою підготовки, що ми хочемо запровадити. Резервісти мають отримати спершу базову, а потім основну підготовку, а також підтримувати навички — і хтось повинен цим займатися та контролювати, щоб військовослужбовці, резервісти та інші категорії населення готувалися до виконання цих завдань у межах єдиної системи. І це має корелювати з системою оперативних резервів (та резервів загалом), а також контрактів, які будуть удосконалені.
Якою є роль добровольчих організацій та рухів у формуванні територіальної оборони?
— У представників цих організацій є колосальний бойовий досвід, отриманий на початку російської агресії проти України. Вони добровільно залучалися до виконання завдань, і це понад 18 тисяч осіб. Тому вони обов’язково залучатимуться до підготовки підрозділів територіальної оборони. Є багато напрямів, куди ми хотіли б залучати їх як інструкторів, радників, практичних помічників та керівників.
Чи готові ви до співпраці з людьми, які опонують вашому погляду?
— Я не назвав би людей, які готували законопроєкт №4504, опонентами. Серед них є люди з величезним досвідом, в тому числі бойовим, які мають авторитет і повагу як у суспільстві, так і серед військовослужбовців. Ми, і я особисто, готові до співпраці та комунікації, аби ефективно та з повагою використовувати всі наявні навички та напрацювання.
Повне відео інтерв'ю: