Аналіз економічних тез у виступі Зеленського в Раді. Погляд на ситуацію через рожеві окуляри – поганий сигнал

Економіка
1 Грудня 2021, 15:27

Під час виступу у парламенті 1 грудня 2021 року Володимир Зеленський продемонстрував, що у владі відсутня адекватна оцінка ситуації в економіці країни, а відтак навіть сподіватися на системні кроки для її поліпшення не варто.

«Попри глобальну пандемію та економічну кризу, спричинену цією пандемією, ми стабілізували економічну ситуацію. У 2021 році розмір економіки України вперше досягне рекордного рівня за період незалежності – перевищить $190 млрд. Це більше, ніж у докризових 2008-му та 2013 роках».

По-перше, подібні заяви Зеленського, як і представників його команди – це ігнорування відомої народної мудрості про те, що не можна ділити шкіру не вбитої тварини. Яким буде ВВП цього року стане зрозуміло значно пізніше. Принаймні поки що усі оптимістичні прогнози представників уряду та НБУ не виправдовувалися.

І в першому, і в другому і навіть у третьому кварталі відновлення економіки було значно гіршим, аніж прогнозувалося. У першому кварталі взагалі продовжувався спад, а темп відновлення ВВП у II кварталі 2021-го становив лише 5,4%, хоча торік у цей час він обвалився на 11,2%. У 3 кварталі, попри рекордний урожай, так і не вдалося відновити бодай докризовий показник 2019-го, адже мізерне відновлення на 2,4% навіть не компенсувало спаду на 3,5% у 3-му кварталі 2020-го. У результаті після минулорічного спаду на 4% наразі під питанням залишається, чи досягне цьогорічне відновлення бодай 3%. Міжнародні агенції принаймні стрімко понижують власні прогнози.

По друге, доларовий ВВП сам по собі мало про що свідчить. Річ у тому, що його зростання відбулося через тимчасове зростання цін на світових сировинних ринках через масштабне накачування найбільших економік грішми. Лише ціни на промислові товари у жовтні 2021 року були на 57,2% вищими, аніж у жовтні 2020-го.

Читайте також: За рік промислова продукція здорожчала майже на 60%. Як це позначиться на споживчих цінах та економіці України

Проте в результаті так само рекордних рівнів у доларах досягнули й ціни на основні статті витрат українців – від харчів до енергоносіїв. У доларах чи євро вони не коштували стільки як зараз, ані у 2013, аніж у 2008. Не було в Україні молока чи яєць вартістю понад 1 євро за літр або 10 шт відповідно, олії – по 2 євро за літр, м'яса по 5-7 євро за кілограм чи газу для домогосподарств (з доставкою) по 0,3-0,4 євро за м3. Так само не було ніколи. Це важливо брати до уваги і щодо заяви глави держави про те, що «середня заробітна плата вперше за останні 30 років у доларовому еквіваленті перевищила 500 доларів на місяць».

Натомість реальний ВВП, скоригований на рівень зростання цін, досі так не досягнув навіть рівня аналогічних періодів 2019-го. Як свідчать дані Держстату у першому кварталі він був на 3,4% меншим, аніж за той же квартал 2019-го, у 2-му кварталі – на 6,4% меншим порівняно із 2-м кварталом 2019-го, а в третьому кварталі – на 1,2% меншим, аніж у той же період два роки тому. Загалом же ВВП за підсумками 2021 року буде в кращому випадку на рівні 80% від рівня 2008 року. І без змін економічної політики, маючи приріст на 2-3% на рік навіть для того, щоб повернутися бодай у 2008 рік нам потрібно років 10, та й то без циклічних спадів.

Тісно пов’язане із попередніми хибами оцінки ситуації в українській економіці Зеленським і заява про «зменшення державного боргу до рівня нижче 50% ВВП». Це може виявитися лише наслідком зростання доларового ВВП. Завдяки цьому наприклад наприкінці 2019-го борг уже знижувався до 50%, коли відбулося різке, але тимчасове зміцнення гривні нижче 24 грн за долар. Однак уже 2020 го борг знову зріс до 61% від ВВП через просідання курсу гривні. Наразі державний і гарантований державою борг України наблизився до $93 млрд. За ВВП близько 190 млрд доларів це справді менше 50%. Однак у разі обвалу цін на сировинних ринках і зниження курсу гривні до долара (а це є лише питанням часу) ці 93 млрд доларів швидко здатні перетворитися і в 60% і в 70%, а може й 80% від ВВП.

Натомість Зеленський цілком обійшов увагою занепад, що поглиблюється, в реальному секторі української економіки і особливо в обробній промисловості. Адже, так і не спромігшись повноцінно відновитися після попереднього обвалу, українська промисловість у вересні знову пішла на спад: обсяг виробництва виявився на 0,7% меншим проти вересня 2020 року та на 4,1% проти вересня 2019 року. Найгірша ситуація саме в обробній промисловості (–1,1% та –5,7% відповідно). А загалом за підсумками трьох кварталів відставання, як порівняти з аналогічним періодом 2019 року, становить уже 7,1%, а виробництво було навіть меншим, аніж 4 роки тому — у січні-вересні 2017 року.

А саме там лежить фундамент економічної потужності та сталого довгострокового розвитку, або навпаки неспинного занепаду, який нажаль відбувається в сучасній Україні.

Читайте також: Економічна політика Ердогана забезпечує розвиток турецької економіки попри невдоволення фінансового капіталу

І розповідей про те, що «вперше в історії незалежної України ставка кредитів для малого та середнього бізнесу опустилася нижче 10%» (наразі це в середньому 9,7% – Ред.) не досить, щоб змінити ситуацію. Ця «середня» ставка спотворена програмою пільгових кредитів для обраних «5-7-9», через яку справді пройшло аж 70 млрд грн. Однак лише 8 млрд грн із них – інвестиційні кредити пов’язані зі створенням чи розвитком бізнесу. Решта це рефінансування старих позик чи підтримка поточної діяльності. Це теж потрібно, однак для таких широких цілей, 70 млрд грн за майже два роки – це аж надто мізерні кошти для економіки країни з 37 млн мешканців та гривневим ВВП у понад 5 трильйонів на рік.

А найгірше, що навіть ці кошти – у більшості своїй не інвестиції в розвиток виробництва товарів із високою доданою вартістю, а кошти, які були використані виробниками та експортерами сировини та іншими невиробничими сферами діяльності. Тобто ці інвестиції не принесуть довгострокового зростання, вони лише допомагають заробляти швидкі гроші у й без того найбільш рентабельних галузях української економіки.

Без зміни економічної політики загалом нічого доброго не обіцяє і ініціатива запуску чергової програми і пафосною назвою «Українська мрія», за якою, за словами глави держави, кожен «громадянин, який чесно сплачує податки, зможе отримати кредит за ставкою 5% у гривні для придбання власної нерухомості в новому житлі, електромобіля, здобуття освіти або зміни професії». По-перше, електромобілі в Україні не виготовляються. Тому йтиметься про стимулювання імпорту та виробництва в інших країнах. По-друге, здобуття освіти чи тим більше зміна професії в кредит – це сумнівна допомога тим, хто потребує перекваліфікації. Проведення останньої відповідно до потреб ринку праці – мало би бути державною програмою для усіх бажаючих, особливо серед безробітних.

Нарешті, усі ці обмовки про «громадян, які чесно сплачують податки» можуть свідчити лише про те, що йдеться про людей, які мають високі офіційні доходи, щоб банк видав їм кредит на відповідні коштовні покупки (а що електромобіль, що житло належить до дуже коштовних покупок). Місячні платежі в обох випадках вимірюватимуться сумами, які вимагатимуть від претендентів офіційних доходів в рази вищих від середньої заробітної платні в країні. Тобто зроблять цю програму недоступною для абсолютної більшості громадян навіть серед тих, які працюють в білу за 10-20 чи навіть 30 тис. грн на місяць. У результаті ми отримаємо аналог цілком проваленої програми «Доступне житло», за якою за увесь час її існування було видано заледве тисячу позик на суму близько 1 млрд грн.

Читайте також: Від виживання до розвитку

Економічна частина виступу Зеленського свідчить, що у владі так і немає адекватної оцінки проблем (та їх причин) в економіці. А відтак і дієвого, а головне комплексного, підходу до їх вирішення. Усе це намагаються компенсувати яскравими «фішками» з голосними назвами, висмоктувати з пальця «успіхи», яких насправді немає, і при цьому ховатися від проблем, які в результаті ставатимуть лише більш складними і задавненими.