Українську громадськість сколихнула заява правозахисної організації Amnesty International про те, що військові збройних сил України використовують цивільні об’єкти як пункти базування, внаслідок чого буцім ставлять під загрозу мирне населення. У повідомленні сказано, що своєю близькою присутністю бійці перетворюють цивільних на військові цілі на Миколаївщині, Харківщині та на Донбасі.
«Перебування в обороні не звільняє українських військових від дотримання міжнародного гуманітарного права», – заявила Агнес Калламар, генеральна секретарка Amnesty International. У повідомленні українські військові фактично звинувачуються у недбалому ставленні до життя мирних мешканців при нібито наявності безпечніших альтернатив. Зауважується, начебто організації «не відомо про те, щоб українські військові, які перебували в цивільних будівлях у житлових районах, просили або допомагали цивільним особам евакуюватися з прилеглих будівель».
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець назвав заяву маніпулятивною і такою, що надає перевагу діям країни-агресорки: «Під загрозу цивільне населення потрапило виключно через необгрунтовану збройну агресію Російської Федерації і припиниться ця загроза одразу, як тільки російські військовослужбовці покинуть межі України». Також звинувачення вже засудили очільник МЗС Дмитро Кулеба та міністр оборони Олексій Резніков.
Читайте також: Солідарність, субсидіарність, спільне благо. Про філософські підвалини «Третього шляху»
Такий віктімблеймінг української армії наштовхує на сумніви щодо об’єктивності організації, яка 1977 року за свою правозахисну діяльність була удостоєна Нобелівської премії миру. Невідомо, чому правозахзисникам вдалось визначити безпекові альтернативи краще, за військових на полі бою, втім вони не помітили закликів до евакуації, які на постійній основі лунають від вищого та військового командування України.
Крім того, подекуди у своїх заявах Amnesty вибірково обирає факти до оприлюднення, що помітно й у заявах про напад Росії на Україну з 24 лютого 2022 року. В перший день вторгнення організація зробила заяву, де жорстко засудила дії Росії та закликала дотримуватись міжнародного права. Спочатку спостерігачі повідомляли лише про удари росіян по військових базах України, втім пізніше Агнес Калламар заговорила про «трагічну кількість жертв воєнних злочинів» Росії, вперше визнавши умисні удари по цивільних об’єктах.
Пізніше в мережі почали з’являтись перші відео, де російські військовополонені телефонують до рідних, аби повідомити про здачу в полон. З деякими полоненими провели прес-конференції, на яких ті розповідали про виконання злочинних наказів, «військові навчання» та ставлення до них під час полону в Україні. На це відреагували в Amnesty International, апелюючи до 13 Статті Третьої Женевської конвенції. Правозахисники заявили, що публічні виступи можуть нашкодити полоненим росіянам вдома, тож потрібно враховувати їхнє право на «захист від публічної цікавості».
Протягом активної фази бойових дій в організації часто реагували на обстріли мирного українського населення з осудом. Не забарилась реакція на відео з тортурами українського військового, опублікованого днями в російських телеграм-каналах. Такі дії назвали прикладом повної зневаги до людського життя та гідності.
Окремо в Amnesty засудили звинувачення Росією 92 військовослужбовців ЗСУ у «злочинах проти людяності», які не підтверджувались жодними доказами. Водночас, на сайті не знайти повідомлень із засудженням обстрілу колонії в Оленівці, внаслідок якого 28 липня загинули українські військовополонені, в тому числі й бійці «Азову».
Читайте також: Тут розмовляють українською
Помітні також вибіркові згадки про воєнні злочини в Маріуполі. Зокрема, організація гостро засудила обстріл драмтеатру в місті, коли заблокованими під завалами опинились сотні людей. При цьому, повідомлень про обстріл маріупольського пологового будинку немає, крім короткої згадки про засудження звинувачень проти блогера Алєксандра Нєвзорова. Він публічно згадав про пологовий і, відповідно до російської політики приховування власних злочинів, поширив «фейк ньюз» про війну, за що організація його підтримала.
Під час висвітлення подій навколо гуманітарних коридорів у березні, коли вся увага була прикута до евакуаційних колон, Amnesty International писала про зафіксовані обстріли цивільних авто, які намагались врятуватись із зон бойових дій. У заявах йшлось про конкретні зафіксовані випадки російських обстрілів під час спроб проїхати гумкоридорами. Водночас, правозахисники закликали не лише російську, а обидві сторони «домовитися про створення добре спланованих безпечних гуманітарних коридорів».
Цікавими також є звіти Amnesty International про підтримку українських біженців в Польщі. Відкритість до допомоги поляків-волонтерів назвали надзвичайною, втім пізніше зазначили, що причиною всьому «більш відкритий підхід уряду до людей, які тікають власне з України» у порівнянні з біженцями з інших країн.
У контексті втечі від війни організація чомусь згадує про блокування потоків людей, які в’їжджали до Польщі через Білорусь. Незрозуміло, про яких саме біженців йдеться, втім правозахисники не згадали, що більшість із затриманих і депортованих назад на польському кордоні були нелегалами, яких білоруський уряд привозив на кордони, аби свідомо спричинити міграційну кризу в Європі. Про це неодноразово заявляли у Польщі та Литві наприкінці минулого року на тлі розмов про тоді ще ймовірний напад Росії на Україну.
Читайте також: Розпач як зброя
Багато уваги у звіті приділили саме питанню расових утисків під час евакуації. Фактично це ключова тема звіту. Йдеться про випадки, коли вихідців з Африки, Азії та інших неєвропейських країн пильніше перевіряли або не пропускали разом із українськими жінками та дітьми. Частково українських військових, волонтерів та звичайних громадян на кордонах та вокзалах звинуватили у расизмі і надали цьому стихійного вигляду. Як ілюстрацію наводять кілька інтерв’ю з потерпілими. Водночас, організація не спілкувалась із жінками чи дітьми, які постраждали від агресивної поведінки іноземців на кордонах, хоча про такі випадки також масово повідомлялось.
Загалом увага організації до порушень прав людини в Україні внаслідок російського вторгнення крутилась навколо окремих випадків зґвалтувань, навмисних обстрілів цивільних об’єктів, обстрілів гумкоридорів і вбивств мирних мешканців під час окупації. За попередніми повідомленнями не видно, аби організація визнавала масові вбивства і обстріли цивільних умисним методом ведення війни, який російські військові використовували цілеспрямовано і за прямою вказівкою керівництва. Все, про що кажуть експерти Amnesty International – свідчення щодо російської «тактики облоги», коли знищуються комунікації та інфраструктура для ізоляції населення.