«На кожну резонансну справу існують десятки і сотні прихованих, де жертви мовчать про злочини правоохоронців, а роль вартових такого мовчання найчастіше дістається останнім. Як свідчить практика, такі побоювання мають вагому підстави. Якова Строгана з Харкова, який подав скаргу на міліцейські тортури, повторно заарештували та сфабрикував проти нього звинувачення у замаху на вбивство як розправу за його скаргу», – заявляє Мазур.
Як стверджує директор Amnesty International в Україні, за звичайних умов, люди, які стають жертвами катувань міліціонерів, дуже рідко подають скарги на протиправні дії правоохоронців.
«Можна тільки припустити, наскільки сильним є тиск зі сторони правоохоронців у місцях позбавлення волі і якою мізерною є можливість подання скарг від людей, свобода яких обмежена чотирма стінами. Офіційна статистика розслідувань справ щодо випадків катувань не є показовою, адже, як підтверджують дослідження, більшість українців не вірять у систему правосуддя, а велика кількість громадян боїться помсти правоохоронців у разі подання скарг на їх протиправні дії», – стверджує експерт.
За її словами, випадки смерті під вартою, як це трапилось зі студентом Ігорем Індило, також майже не розслідуються.
«Діючи за принципом «немає людини – немає проблеми», влада ігнорує свою відповідальність за забезпечення безпеки та фізичної недоторканності затриманих, яка закріплена у положеннях Європейського суду з прав людини», – заявляє Мазур.
Як стверджує експерт, моніторингу за місцями утримання та позбавлення волі, який наразі здійснює офіс Уповноваженої Верховної Роди з прав людини, наразі замало для зміни ситуації.
«Не викликає сумнівів, що створення Державного бюро розслідувань, яке має взяти на себе функції незалежного, ефективного та оперативного розслідувань злочинів, вчинених правоохоронцями, має бути пріоритетним завданням влади, проте вона зволікає із його створенням. І це приводить до безкарності правоохоронців, а те, в свою чергу, до суспільного обурення. Нещодавні події у Врадіївці є тільки черговим доказом неспроможності діючої системи розслідування злочинів правоохоронців», – вважає Мазур.
Як повідомлялось, протягом 2010-2012 років за катування ув’язнених було засуджено одного працівника Державної пенітенціарної служби України. Водночас за цей період за зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 Кримінального кодексу України) засудили 63 особи, а за перевищення влади або службових повноважень (стаття 365 Кримінального кодексу України) засудили 13 осіб.
Як повідомлялось, за останні десять років за перевищення влади або службових повноважень засудили 642 міліціонерів.