Чарап стверджує, що компанії, проти яких застосували санкції, часто анулюють обмеження серез європейські суди.
"Треба розуміти, що кожна країна має свій юридичний режим, яким керується в питанні санкцій. Санкції ЄС можуть бути оскаржені в Європейському суді у Люксембурзі, який не використовує інформації, котру може надати розвідка чи інші силові структури, як і засекречених матеріалів. До розгляду беруться лише відкриті матеріали. Якщо суд визнає тих чи інших осіб або компанії такими, щодо яких обмеження було застосовано безпідставно, вони можуть отримати від ЄС компенсацію за завдану їм шкоду. І це не теоретичні, а реальні речі. Уже розглянуто понад 50 позовів щодо санкцій, накладених на різні корпорації та інституції Ірану. Зокрема, нещодавно його вироком анульовано обмеження, запроваджені проти одного з провідних тамтешніх університетів, який брав активну участь в іранській ядерній програмі, й двох комерційних банків. У всіх випадках було зазначено, що ЄС не надав суду достатньо конкретних підтверджень для збереження накладених санкцій. Такі рішення мають для європейських урядів конкретні фінансові наслідки. Приміром, подібна ситуація виникла з найбільшим приватним банком Ірану ще 2013 року, який вимагав від Великої Британії у різних судах $4 млрд компенсації за збитки від запроваджених щодо Ірану санкцій", – розповів Чарап.
Водночас, він переконаний, що у Сполучених Штатах не так легко це зробити.
"На відміну від обмежень ЄС санкції Сполучених Штатів не так вже й легко оскаржити. Американська влада, ухвалюючи такі рішення, використовує інформацію із секретних джерел. Отже, йдеться про різні сфери політики. Такі різні підходи в питанні санкцій зумовлені насамперед середовищем, у якому ухвалюються ці рішення", – наголошує Чарап.
Крім того, на його думку, варто пильніше спостерігати за новими переговорами з Росією.
"Є ще й теоретичне питання, важливе для мене як аналітика. Санкції – це довгострокова стратегія, яка не відразу дає результат. І це підтверджує ситуація з Іраном. Країна, щодо якої вводяться обмеження, зазвичай розуміє, що робити, аби позбутися їх. Оскільки стратегія санкцій не дуже чітко поєднана з переговірною стратегією, дуже цікаво, як обидві вони спрацюють у випадку Росії".
Детальніше про це читайте у інтерв'ю з Семюелом Чарапом у №31 «Українського тижня».